НАУКОВА СПАДЩИНА О. О. РУСОВА В КОНТЕКСТI АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ УКРАÏНСЬКОÏ ЕТНОЛОГIÏ. Ганна СКРИПНИК
У лютому виповнилося 160 рокiв з дня народження вiдомого вченого,
етнографа, статистика та громадського дiяча Олександра Русова. Етнiчний
росiянин за походженням, О. Русов проте, як мiсцем свого народження, так
i всiм життям та творчiстю був повязаний з Украïною *, i, як слушно
зазначали його су часники, симпатiï до Украïни на ґрунтi
близькостi до ïï природи i народу, пiдсиленi почуттям протесту
проти iсторичних i сучасних йому несправедливостей внутрiшньоï
полiтики, перетворили його нацiональну самосвiдомiсть i запалили в нiй
вогонь украïнського патрiотизму. Цей благородний великорос за
своïми поглядами i устремлiннями був бiльш глибоким i переконаним
украïнцем, чим багато хто з осiб корiнного украïнського
походження 2. О. Русов народився у Києвi i здобував освiту в
рiдному мiстi на iсторико-фiлологiчно- му факультетi унiверситету
Святого Володимира 3. Отримавши диплом, вiн починає учителювати в
однiй iз гiмназiй Києва. Фiлолог за освiтою, О. Русов
поєднував роботу вчителя латинськоï мови iз вивченням музики
та народноï пiсенноï творчостi. Всi цi його захоплення злилися
в кiнцi-кiнцiв у глибокий iнтерес до украïнського народу, його
мови, творчостi, iсторiï i побуту … 4. Тож, такi тiснi
контакти iз народною стихiєю дуже посприяли його долу- ченню до
етнографiï, до участi у роботi одного з перших етнографiчних
осередкiв в Украïнi Пiвденно-захiдного вiддiлу Росiйського
географiчного товариства Сучасники науковця зазначають, що Олександр
Олександрович був глибоко вiдданий украïнським iнтересам ще з
молодих рокiв i незмiнно таким залишився ще до кiнця життя. Нiякi
перетрубацiï в його життi, змiни i вiяння в урядових i суспiльних
сферах не змогли зрушити його з цiєï точки зору 6. Вже пiд
час навчання в унiверситетi О. Русов стає активним членом
староï киïвськоï громади. Саме пiд впливом ïï
членiв видатних дiячiв культурно-нацiонального вiдродження другоï
половини XIX ст. (Володимира Антоновича, Олександра Кониського, Михайла
Драгома- нова, Тадея Рильського, Миколи Лисенка, Михайла Старицького та
iнших) формувалася активна життєва позицiя юнака, виник його
iнтерес до украïнськоï народноï культури. Як вже
зазначалося, викладання в гiмназiï О. Русов поєднує з
етнографiчними та статистичними студiями. У 18691870 рр. вiн бере
активну участь в етнографiчних дослiдженнях регiонiв Украïни, разом
iз М. Драгомановим, В. Антоновичем, М. Лисенком та М. Костомаровим
стає учасником очолюваноï П. Чу- бинським етнографiчноï
експедицiï до Захiдноï Украïни, Бiлорусi, Молдови.
Спiвпрацюючи зi створеним 1873 р. Пiвденно- захiдним вiддiлом
Географiчного товариства, Олександр Олександрович зацiкавився
кобзарським мистецтвом, зокрема творчiстю вiдомого кобзаря Остапа
Вересая, i пiдготував монографiчне дослiдження Остап Вересай, один из
последних кобзарей Молорусских, за яке був премiйований РГТ. У
зазначенiй роботi мiститься ґрунтовний аналiз та зробленi цiкавi
спостереження не лише щодо твор-чостi О. Вересая, а й наведено низку
цiкавих фактiв з iсторiï та етнографiï сiл регiону Кладькiвки,
Калюженцiв, Голiнки, Соки- ринцiв тощо. До раннiх студiй науковця
належить праця Русские трактаты в конце XVII начале XVIII веков и
некоторые дан-ные о Днепре» (1876), яка не втратила актуальностi та
є цiнним етнологiчним та ет- нолiнгвiстичним джерелом. В
iсторiï вiтчизняноï науки О. Русов вiдомий перш за все як
основоположник статистики. До його здобуткiв у цiй сферi належить
розробка i проведення в життя нових методiв статистичного дослiдження,
нацiональна постановка оцiночних робiт, ряд статистичних описiв окремих
губернiй, повiтiв, мiст Украïни, керiвництво мiсцевими переписами
населення i опрацювання ïх результатiв 7. Плiдною була його участь
i в проведеннi одноденного перепи-су населення Києва 1874 р.
