НАУКОВА СПАДЩИНА О. О. РУСОВА В КОНТЕКСТI АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ УКРАÏНСЬКОÏ ЕТНОЛОГIÏ. Ганна СКРИПНИК
У лютому виповнилося 160 рокiв з дня народження вiдомого вченого, етнографа, статистика та громадського дiяча Олександра Русова. Етнiчний росiянин за походженням, О. Русов проте, як мiсцем свого народження, так i всiм життям та творчiстю був повязаний з Украïною *, i, як слушно зазначали його су часники, симпатiï до Украïни на ґрунтi близькостi до ïï природи i народу, пiдсиленi почуттям протесту проти iсторичних i сучасних йому несправедливостей внутрiшньоï полiтики, перетворили його нацiональну самосвiдомiсть i запалили в нiй вогонь украïнського патрiотизму. Цей благородний великорос за своïми поглядами i устремлiннями був бiльш глибоким i переконаним украïнцем, чим багато хто з осiб корiнного украïнського походження 2. О. Русов народився у Києвi i здобував освiту в рiдному мiстi на iсторико-фiлологiчно- му факультетi унiверситету Святого Володимира 3. Отримавши диплом, вiн починає учителювати в однiй iз гiмназiй Києва. Фiлолог за освiтою, О. Русов поєднував роботу вчителя латинськоï мови iз вивченням музики та народноï пiсенноï творчостi. Всi цi його захоплення злилися в кiнцi-кiнцiв у глибокий iнтерес до украïнського народу, його мови, творчостi, iсторiï i побуту … 4. Тож, такi тiснi контакти iз народною стихiєю дуже посприяли його долу- ченню до етнографiï, до участi у роботi одного з перших етнографiчних осередкiв в Украïнi Пiвденно-захiдного вiддiлу Росiйського географiчного товариства Сучасники науковця зазначають, що Олександр Олександрович був глибоко вiдданий украïнським iнтересам ще з молодих рокiв i незмiнно таким залишився ще до кiнця життя. Нiякi перетрубацiï в його життi, змiни i вiяння в урядових i суспiльних сферах не змогли зрушити його з цiєï точки зору 6. Вже пiд час навчання в унiверситетi О. Русов стає активним членом староï киïвськоï громади. Саме пiд впливом ïï членiв видатних дiячiв культурно-нацiонального вiдродження другоï половини XIX ст. (Володимира Антоновича, Олександра Кониського, Михайла Драгома- нова, Тадея Рильського, Миколи Лисенка, Михайла Старицького та iнших) формувалася активна життєва позицiя юнака, виник його iнтерес до украïнськоï народноï культури. Як вже зазначалося, викладання в гiмназiï О. Русов поєднує з етнографiчними та статистичними студiями. У 18691870 рр. вiн бере активну участь в етнографiчних дослiдженнях регiонiв Украïни, разом iз М. Драгомановим, В. Антоновичем, М. Лисенком та М. Костомаровим стає учасником очолюваноï П. Чу- бинським етнографiчноï експедицiï до Захiдноï Украïни, Бiлорусi, Молдови. Спiвпрацюючи зi створеним 1873 р. Пiвденно- захiдним вiддiлом Географiчного товариства, Олександр Олександрович зацiкавився кобзарським мистецтвом, зокрема творчiстю вiдомого кобзаря Остапа Вересая, i пiдготував монографiчне дослiдження Остап Вересай, один из последних кобзарей Молорусских, за яке був премiйований РГТ. У зазначенiй роботi мiститься ґрунтовний аналiз та зробленi цiкавi спостереження не лише щодо твор-чостi О. Вересая, а й наведено низку цiкавих фактiв з iсторiï та етнографiï сiл регiону Кладькiвки, Калюженцiв, Голiнки, Соки- ринцiв тощо. До раннiх студiй науковця належить праця Русские трактаты в конце XVII начале XVIII веков и некоторые дан-ные о Днепре» (1876), яка не втратила актуальностi та є цiнним етнологiчним та ет- нолiнгвiстичним джерелом. В iсторiï вiтчизняноï науки О. Русов вiдомий перш за все як основоположник статистики. До його здобуткiв у цiй сферi належить розробка i проведення в життя нових методiв статистичного дослiдження, нацiональна постановка оцiночних робiт, ряд статистичних описiв окремих губернiй, повiтiв, мiст Украïни, керiвництво мiсцевими переписами населення i опрацювання ïх результатiв 7. Плiдною була його участь i в проведеннi одноденного перепи-су населення Києва 1874 р.
