ФОРМIЗМ ФУТУРИЗМ АВАНґАРД МОДЕРНIЗМ: WHO IS WHO?
сторінка №2
... не вбезвiсть, а в iсторiю. А разом iз ними й головний чинник ïх
скидання: тогочасний авангард.
На наш погляд, суть у тому, що авангард завжди лишається в тому
мiжчассi, в якому вiн на потребу-оновлен- ня лiтератури активно
розвивається (вибухово актуалiзується); лишається на
полi бранi, призвiдцем якоï вiн i виступає, осторонь
традицiï (а тим паче класики) й модерного художнього пошуку. Цей
останнiй торує новi iдейно-естетичнi шляхи до абсолютних
цiнностей, але з ча-154Роздiл IVсом цi шляхи знову захаращуються
вiдпрацьованими й розтиражованими художнiми моделями, що викликає
до життя нову хвилю авангарду, котрий, спалюючи iнерцiйну естетичну масу
даноï нацiональноï лiтератури, згоряє й сам,
лишається там (i таким), де (i яким) вiн постав. В iншому ж разi,
як слушно пiдмiтив А. Ейштайнзон, вiдвертаючись вiд цього гальмiвного
спадку минулого, митець-експеримента- тор переходить у площину модерного
творення. Маємо справу зi складною повсякчасною
взаємодiєю напрямкiв (або ж духовно-iнтелектуальних
станiв).Тобто в планi еволюцiï кожний окремо взятий вагомий прояв
авангарду сам собою перспективи не має, бо вiн цiлком i повнiстю
приданий сучасностi як фактор ïï розчищення вiд шлакiв
лiтпроцесу. Його роль санацiйна, за- перечувальна (i в цьому розумiннi
апофатична). Створення тривалих естетичних цiнностей (побiльшення
присутностi Бога) не є його органiчною функцiєю,
випадає говорити власне про звiльнення мiсця для присутностi Бога
в духовному життi суспiльства. Коли ж i народжуються тривалi естетичнi
цiнностi, то не згiдно з природою авангарду, а всупереч ïй, як
виняток, як вiдхилення вiд самого авангарду, що й спостерiгаємо у
творчому доробку Хлєб- нiкова, Млодоженьця, Ясенського та iн. Саме
ж це вiдхилення уможливлюється повсякчасною взаємодiєю
рiзних напрямiв (духовно-iнтелектуальних станiв), що, як ми прагнули
довести вище, дедалi бiльше звертає на себе увагу вчених рiзних
краïн.
Будучи обєктивним i водночас живлячи велику повагу до авангарду
цiєï своєрiдноï антиестетичноï точки
докладання естетичних зусиль, бодай у випадку концептуалiзму, значиму
безплiднiсть авангарду визнає i М. Епш- тейн: Концептуалiзм не
виговорює своєï вiри вiн розбиває хибнi вiри. Вiн
вiдвертає небезпеку звуження вiри до вiросповiдання, вiдтак до
перетворення ïï в вiропоклонст- во поклонiння замiсть Бога
самiй собi (себто iдеï в iдеологiю, що так разюче виявилося в
лiрицi Б. Олiйника кiнця 80 поч?iку 90-х рокiв. В. М).
КонцептуалiзмФормiзм футуризм авангард модернiзм 155зрiднi тому, що в
релiгiйнiй сферi йменується каяттям i витiкає з потреби
самоочищення. На вiдмiну вiд проповiдi, яка перетворює свiт,
каяття звернене грiшником до самого себе. Воно нiчого не стверджує
про Бога, а зiзнається у вiдступi вiд Бога. Предмет каяття завжди
вiдступ, незнання, недосягнення. Бiльшого, анiж це незнання, нам поки що
не дано знати. Ось чому не варто задавати авангардному мистецтву
запитання про вiру (а також iстину, тривалу естетичну цiннiсть тощо. В.
М.), воно заявляє про неï тим, що вiдкидає
запитання48.Так, одначе не сказане лишається
несказанним (Лiна Костенко), не втiлене позбавлене тривання (досить ясне
вiдчуття цього, хай i суто емпiричне, виявляється i в тому, що
сьогоднi майже нiхто з украïнських поетiв нового призову не
поспiшає визнати себе авангардистом!). Можливо, цей природний
драматизм авангардного письма хоч якось виправдає (чи
врiвноважить) в очах упередженого читача ту зухвалiсть, викличнiсть,
епатажнiсть, з якою слово цього письма завжди вихоплюється на
авансцену лiтератури й анiгiлюється в зiткненнi з позитивною iдейно-
естетичною масою.
Здається, в 90-i роки ближче за iнших до специфiчноï природи
авангарду зумiв пiдступитися критик i лiтературознавець Максим Шапiр.
Так, в однiй своïй, невеликiй за обсягом, але вельми змiстовнiй
розвiдцi Що таке авангард? вiн здiйснив цiкаву спробу переiнакшити саме
питання. I ми мусимо щиро визнати, що запропонована ним переак- центацiя
загалом вiдповiдає нашому поглядовi на авангард як iманентний
чинник самоочищення лiтературного процесу, iнтенсивнiсть якого залежить
вiд художньо-фiлософськоï продуктивностi та естетичноï
спроможностi iнших провiдних напрямкiв кожного конкретного лiтературного
перiоду.
Авангард, зазначає Максим Шапiр, шукали не там, i тому архiпелаг
авангарду щезав у безкрайньому вирi модернiзму… Авангард це не
явище семантики (що?) або синтактики (як?); це явище прагматики
(навiщо?156Роздiл IVдля чого? з якою метою?). …Рiч у тому, що
^авангардному мистецтвi прагматика виходить на перший план. Головним
стає дiєвiсть мистецтва воно мусить вразити, розтормосити,
збудити, викликати активну реакцiю сторонньоï людини. При цьому
бажано, щоб реакцiя була негайною, миттєвою, такою, що
виключає тривале й зосереджене сприймання естетичноï форми i
змiсту. Треба, щоб реакцiя встигала виникнути й закрiпитися до ïх
глибокого осягнення, щоб вона, наскiльки вдасться, цьому осягненню
завадила, зробила його якомога важчимХНерозумiння, повне або часткове,
органiчно входить у задум авангардиста i перетворює адресата iз
субєкта сприймання на обєкт, на естетичну рiч, якою
милується ïï творець-художник.).Оскiльки цiннiсть такого
мистецтва прямо пропорцiйна силi реакцiï (iдеальний випадок
скандал), правильнiше сприймає той, чия реакцiя сильнiша, чия
бiльша по модулю незалежно вiд ïï знаку, буде це плюс чи
мiнус. Оскiльки ж негативнi реакцiï зазвичай сильнiшi за позитивнi,
бiльш правильними належить визнати саме ïх…
Найiстотнiше в авангардi його незвичайнiсть, примiтнiсть (броскосгь).
Однак це найменше незвичнiсть форми i змiсту: вони важливi лише
остiльки, оскiльки навiщо впливає на що i як49.
Можна сперечатися з автором про те, якi реакцiï справдi сильнiшi
позитивнi чи негативнi, однак щодо свiдомого виклику громадянському
смаковi як пiдґрунтя й живла самого акту творення вiн, очевидно,
має рацiю. Форми цього виклику можуть бути найрiзноманiтнiшi: вiд
свiдомоï настанови на незвичнiсть i незрозумiлiсть (дир бул щир
убешул Олексiя Кручених, kwan kliki dlin dlamy Станiслава Млодоженця,
geo О ge ego ґео Шкурупiя) до так само свiдомого удавання
апологетизацiï найзвичай- нiших i найзрозумiлiших (читаймо
найбанальнiших) художнiх форм i змiстiв (той же фактично знущальний
концептуалiзм К. I. Галчинського в його повоєнних вiршах типу
Пеларгонiï поливаються водою, 1948 p.), якi таким чином
перетворюються на предмет лiтературного осмiювання, аФормiзм футуризм
авангард модернiзм157то й iмплiцитного знущання, сказати б, задушуються
в обiймах.Однак сам момент викличностi, епатажностi неодмiнно присутнiй
у кожному авангардному творi й недвозначно вказує на його апрiорну
функцiональну заданiсть (байдуже, усвiдомлює ïï автор чи
задовольняється промiжною аналiтичною ланкою категорiєю гри,
забави, просто розваги), яка з витворенням вагомих i тривалих
(позитивних) естетичних цiнностей нiчого спiльного не має (або ж
має ту спiльнiсть випадково, через автоматичне iманентне тяжiння
слова до власноï мистецькоï сутностi). Про це Максим Шапiр
також говорить цiлком однозначно: Сказане, звiсно, не означає, що
мистецтво авангарду приречене бути поверховим чи естетично
неповноцiнним. Насправдi воно може бути дуже рiзним, практично будь-
яким, оскiльки риторичнi обмеження, що накладаються на семантику чи син-
тактику, часто бувають вiдносно невеликими або й взагалi не стосуються
тексту. Однак усi досягнення цього мистецтва за межами власне прагматики
вiдбуваються не завдяки його аванґардностi, а вiд неï
незалежно або йусупереч ïй.
I останнє. Звiсно, до авангарду можуть бути вiднесенi явища не
тiльки мистецтва, а й iнших сфер духовноï творчостi: релiгiï
та науки. Спiльними для всiх цих явищ будуть, по-перше, ïхня
експансивнiсть, по-друге, ïхня мар- гiнальнiсть (умiщення на межi
мiж духовною культурою i побутом) i, по-третє, висунення на перший
план риторичного (прагматичного) моменту, який заступає собою (хоч
би на певний час) основну функцiю кожноï з трьох глобальних сфер
духовноï дiяльностi: етичну (релiгiя), естетичну (мистецтво) або
гносеологiчну (наука)50.
Таким чином, повертаючись до предмета нашого дослiдження, можна
констатувати, що в такiй перспективi авангардна лiрика за своєю
сутнiстю є негацiйною щодо традицiйного i модерного напрямiв
саморуху лiтератури кожного даного ïï перiоду, при тому, що
iнтенсивнiсть i глибина такоï негацiï прямо пропорцiйнi масi
нагромаджених у цих напрямах художньо-фiлософських штампiв158Роздiл
IV(шлакiв естетичного переживання дiйсностi), а також не- справджених
унiверсалiстських амбiцiй (а, як знаємо, всi унiверсалiстськi
амбiцiï з бiгом часу рано чи пiзно переходять у розряд
несправджених).По сутi, в межах естетичного цiлого кожноï
лiтературноï доби це є система антиестетична (не плутаймо з
неестетичною!), така, що прагне до зрiвноваження очевидних, визрiлих чи
назрiваючих художньо-фiлософських тавтологiй ïх не очевидним,
зрiлим чи превентивним iронiчно-оземле- ним потрактуванням.
Якщо буде дозволено вдатися до метафори в контекстi наукового
дослiдження, ми прирiвняли б авангардну лiрику як неодмiнну складову
лiтературного процесу з лейкоцитами в кровi людини: ïх надмiр
призводить до бiлокрiвя, а брак до неспроможностi iмунноï системи
захистити органiзм вiд хвороби. У свiтлi цього ж порiвняння цiлком ясно,
що активiзацiя авангарду вiдбувається в моменти за- гроження
єдиного лiтературного органiзму iдейно-естетич- ними шлаками (тими
чи тими недугами, вадами) загальноприйнятоï та у поширеноï
лiтературноï практики.
Останнє, за всiєï поваги до першопрохiдцiв
украïнського модернiзму та благородноï мети ïхнiх творчих
зусиль, можна стосувати до розчулено-сентиментальних, котурнових чи
декларативно естетських мотивiв ïхньоï поезiï 10-20-х
рокiв XX столiття. Не випадково ж обєктом одного з авангардних
наскокiв Михайля Семенка є Микола Вороний чiльний представник
останньоï за часом модерноï хвилi вiтчизняного письменства.
Так, останньоï, а проте вже такоï, що встигла засвiдчити свою
iнерцiйнiсть, спрацьованiсть i морально-естетичну стому:
К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ
Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях?
Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що лiтом просвiщаєтесь
на санях?
I нам (як i Вам) осточортiли зорi-очi, и очi вже давно пора кинуть
озорювать, та i панночки до зор вже не такi охочi формiзм футуризм
авангард модернiзм 159невже Ви вiдмовляєтесь палкi
серцяпокорювать?
Пане Вороний! Пора вже скинути онучi, бо вже по мiстах хоч яких все
ажур, i так нуднi Вашi гаï та днiпрокручi, як почуття щирих
украïнських шкур.
Пане Вороний! Я бачу Ви цього й не
почуваєте,
хрещатикуючи серед лiта ха, ха! в санях, але все ж… Невже таки не
перестанете у вибиваних ходити штанях?
ÏЖ 1914. Киïв5‘.
Як повновагий репрезентант авангардного чину, украïнський футуризм
кiнця першого й початку другого десятилiття XX ст. хоч i порiвняно
невеликими творчими силами, але таки виконав свою природну функцiю i в
свiтоглядно- естетичному планi (з бiльшою чи меншою мiрою художньоï
оригiнальностi) повторив усi провокативнi жести й фiгури
європейського, а що важливiше для нас польського авангарду в його
формiстсько-футуристичнiй подобi.
Здається, саме на цiй платформi тотального протистояння
традицiï й апологетичного провiщення торжества технократичноï
цивiлiзацiï, саме в цей час зухвально-епатажноï руйнацiï
усталених образно-синтаксичних форм i понева- ження власних авторитетiв
украïнська i польська лiрика виявляють максимум типологiчноï
подiбностi, навiть бiльше зливаються в єдиний поетичний феномен,
що його нацiональна диференцiацiя зводиться хiба що до рiзницi самих
мов.
Будучи належно перекладеними на сусiдню мову, цi твори загалом без
жодного опору вписуються в авангардну парадигму iншоï
нацiональноï лiтератури, що зумовлюється ïхньою
абсолютною необтяженiстю смислами, властивими саме цiй нацiональнiй
естетичнiй свiдомостi. Другого епiзоду такоï винятковоï свiтоглядно-
стильовоï подiбностi в украïнськiй i польськiй поезiï XX
столiття, мабуть, бiльше не буде: як ми спробуємо показати, далi
вони пiдуть рiзними шляхами, а головне, в рiзному темпi. Тут же
типологiя явища настiльки очевидна, що ми можемо перебiгти го-лоннi художньо-
фiлософськi коïiцсиi и украïнського аван- гарду ча схемою
Едварда Бальцсжана, котрий прокрсслiос за ïï допомогою профiль
польського адскмату, що ним, як ми вже не рач иiдкреслюналп, є
формiзм i футуризм52.Отже, це напрям для зухвалих» (с.
32). Уривки ч вiдповiдних манiфестiв ми вже наводили ви що. Варто лиши
наголосити на очевиднiй епатажпостi аиаш арду не тiльки и облюбованому
ним жанрi публiцистичного манiфесту (що самс тепер утверджується
як новiтня лiтературна форма), а i класне у вiршованiй формi. Кохайте
електричнi машини, оженюйтеся з ними i плодiть динамо-дi ги,
вигукує в своïй акторскламi» Титусь Чижевський,
намагнiчуйте ïх i формуйте, аби вони виросли в механiчних
громадян» (с. 33). Зiставмо цi декларацiï з текстом Поеми
майбутнього (Ьа Гиiнгiïiоп) МихаЙля Семеика 1918 р. i погодьмося,
що магмо справу з ïхнiм поетичним втiленням:
iiсiiшиi гуркоти iiвйiiовiшй'Х патентi 1)
нечутi ЦОКОIIНПЯ металiв мiцних
виблискуючоï мiдi слiпучi плями горлi будови ‘ШЛI'IНИХ
архiтектiп
ся моя души повiт змагання ВСЯ сила мою розуму горн i i. у моринах н
пригнсппях пiниться моя крон — ” вiдчути промiнi, iiинайдсного
СОНЦЯ.>1 ночунаïо себе без меж я но'iуiiаю себе надрасоïiим
i надкультурнимн iмiи аюсь з безсиллям погасаючих атавiз I iаноалiось
майбутнiм i сильним шуми незнанi мiняться бетоновою музикою i
встає залiзна людина ослiплюючим силуетом на фонi матерiï
подоланоï.
З Кою очей струïть елекiричпа поля що хонаг и собi надзвичайнi
прикмети юри падають пiд ïï нинруженннм час i
просiiрзлипаються в iрреальнiсть…
Далi евмовпевнене пронiсший по, як нiннс про це Я Бальцежан: One jeszcze
nie vvied/ц. Jasieeski jui wie». (C 34). 'I рiшає марш В
завтра, Я нснiдоме, н гарне. Марш
Формiзм футуризм авангард модернiзм 161поета, котрий вже знає. Л
бiльшiсть ще не знає, наприклад, паняпки ще ме знають i ще не
вiрять, для них футуризм цс невiдома i X. Для героя аналiзованого вiрша
немає сумнiву, що треба вийти з сучасностi, випередити
епоху». (С. 34). Цей коментар стосується славнозвiсного
Черевика в петлицi (Muta w butoniercc) Iiруно Ясеи- ського 1921 p., де
знаходимо й такi впiзнаванi знаки авангардного бунту проти
традицiï, як зухвале заперечення творчостi всiх iнших, бiльш
конвенцiйних поетик i поетiв, фактично вiднесення сучасностi до плану
минулого й виставлення себе посланцем майбутнього н цьому сучасному, iцо
вже вiдходить (панянки ще не знають, що коли настав Хссисiïкий /
Незворотно померли i Тетмаєр, i Сгаф).
У Меридiанi Михайля Семенка 1922 р. домiнують цiлком суголоснi мотиви та
iнтонацiï:
О куле земна куле ЗМIIii може замiсть морi крищ.киii ПIМ1IК вкриє
тебе щезне напiк сучасний корабелi, а замiсть материкiв буде суцiльне
залiзо
що ж!
мо загину зiшкi псе ж наша вiтчизна куля земна
1 собi гаки енрамдi спiває останню пiсшо останнiй iш тобi поет
цебто я
лiрик оксшiiн i континентiв
куле земна куле земна моя!
11
Нкнигор i меридiани полярнi кола ii тропiки всi цi уявнi лiнiï
1радiанти -
Слухайте поети езопикн
10 — 2-402
162Роздiл IVi ви академiки комедiанти!
в тi часи коли ви
будете абстрагованi й уявнi
меридiаннi знаки
градуси
по залiзнiй пiдлозi землi
53
проведуть iнженери справжнiми .
Як бачимо, безiменнi в даному випадку авторитети сьогодення понижуються
до несправжностi, бо вiдносяться до вже минулого часу, тодi як сам
лiричний персонаж безумовно презентує ту сучаснiсть, яка гряде,
яка ним ось манiфес- тується. За тiєю самою логiкою, що й у
Бруно Ясенського:
Nie zatrzymam sig nigdzie na rozstajach, na wiorstach,
Bo mnie niesie cos wiecznie, motoiycznie i przed.
Tak mi dobrze, tak mojo, az rechoce sig serce.
Same nogi mnie nios^gdzies i po со mi gdzie?
Id? mtody, genialny, nios? BUT W BUTONIERCE,
Тут, со ze mn^nie zd^q, echo powie: Adieu!54
Як i польськiй, так й украïнськiй футуристичнiй поезiï
притаманний пафос щасливого майбутнього, радiсне привiтання
благословенного завтра. При цьому, як слушно зазначає Е.
Бальцежан, футуристична утопiя на вiдмiну вiд iнших вiзiй щасливоï
будуччини не була аж такою наïвною, як можна судити на пiдставi
цитованих вiршiв. ïï картини щасливого завтра мали характер до
певноï мiри розважальний, самоiронiчний. Легко впадали в гротеск
(с. 35).
На потвердження тези щодо привiтання щасливого майбутнього можемо
навести чимало прикладiв з украïнськоï футуристичноï
поезiï, вона вщерть повниться подiбними зразками. Цiкавiшим
видається нам уточнювальна думка польськоï критики, яка
виводить цю лiрику з малоцiкавого розряду декларативноï апологетики
технократичноï цивiлiзацiï i натякає на ïï
витончену внутрiшню авторефлек- снвнiсть. Бо чим iншим, як не
амбiвалентнiстю свiтосприймання, зроджується ця непряма
самоiронiя, захована в розважальнi й гротескнi художнi форми? Досить
ясно присутнiсть такоï рятiвноï пiд багатьма оглядами
самоiронiï вiдчувається хоч би i в цих ось рядках М. Семенка:
Формiзм футуризм авангард модернiзм163Зiр мiй опереджує
електричний ток Моя безсоннiсть переборює в менi звiра Моє
натхнення
звiльняє мене вiд аморфностi Моя генiальнiсть
зруйновує спокiй обставин.
Поема майбутнього »
Неодмiнним складником футуристичноï поетики є, за Е.
Бальцежаном (зрештою, на цю особливiсть звертають увагу всi дослiдники
предмета), осанна тiлу, поетизацiя тiлесного, що повязується зi
свiтоглядною орiєнтацiєю футуризму, котрий повiрив
матерiï (с. 36). Типовим прикладом цього в польськiй поезiï
може бути Гiмн до машини мого тiла Титуся Чижевського, де людина
змальовується просто як набiр внутрiшнiх органiв i сума ïх
функцiй.
krew pepsyna krew zot^dek serce krew pulsuj^ bift natezone zwoje mych
kiszek mzg
(C. 36)
Ця захопленiсть матерiально-тiлесним буянням життя в обох нацiональних
поезiях часто переходить у самомилування лiричного персонажа, яке
логiчно сповзає у новочас- ний нарцисизм. У Анатоля Стерна,
наприклад, читаємо:
jak stnrny dzwigcz^moje silnie napi^te jelita a brzuch moj jest jak
giodna wojujqca lira
Приклади такого радше свiтоглядно, нiж етично зумовленого самомилування
у Михайли Семенка знаходимо вже в самих початках його творчостi,
скажiмо, у вiршi 1914 p.:
В мене бронзове тiло На бiлiм пiску Скiльки iскор горiло На яснiм
струмку
Скiльки плямок тремтiло На обличчi води В мене бронзове тiло Я молодий.
I
164Роздiл IVНезрiдка, точнiше сказати, дуже часто ця показна,
акцентована залюбленiсть у матерiю, ця всiляко афiшована художньо-
фiлософська довiра до бiосу призводить до порушення загальноприйнятих
звичаєвих норм, виливається в ляпас громадському смаковi,
себто вiдверто епатажну натуралiстичнiсть поетичних картин. Це такожодин
iз головних майстрових знакiв авангарду, якими ряснiють тексти i
польських, i украïнських футуристiв. Аби закрити цю: зрозумiлу тему
(зрозумiлу тому, що культ плотi тут тiльки й може виливатися або в
нарцисизм, або ж в епатажного, ексгiбiцiо- нiстського, гротескно-
скандального штабу апологiю фiзики людського тiла), згадаймо бодай Марш
Бруно Ясенського, а в украïнському доробкуПоему зневаги Олекси Слiса-
ренка 1919 р., в якiй мiж iншого читаємо:Я заплiднюю мову спермамн
смiливих образiв.
Весело буде розтати києм прийдешнього череп тендiтний сучасностi!
У бiльш рафiнованому виконаннi М. Бажана означенi особливостi
авангардного письма виглядають так (принагiдно зазначимо, що висока
натуралiстичнiсть поетичного малюнка лишиться в активному арсеналi
художнiх засобiв цього поета до останнiх рокiв його творчостi, завжди
буде тiєю родовою плямою, що вказуватиме на його генетичну
приналежнiсть до перших крокiв украïнського авангарду):
Ах, солодiйництво примар В розгойданому мюзик-холi!
Вiолончелi стегна галi,
I хтивi талiï гiтар,
I жирний ляпас пiдошов,
I крок кривий, як корч.
Ну що ж,
така людей любов,
Випростана сторч!
Хитаючись, любов iде,
До рота влипши ртом.
Любов людей, любов людей Трусить животом,
Животом i клубами,
формiзм футуризм авангард модерним165губами ботокуда,Губами, мов
окравками
скривавлених лахмiть.
То, поспiшаючи, стенографують люди Каракулями шiмi свою коректну хiть.
Фокстрот, 1928
Та найяскравiше типологiчна подiбнiсть обох нацiональних футуризмiв як
вияву загальноєвропейського авангардного сплеску вiдбита в
стилiстицi письма, заснованого на сформульованому Фiлiппо Томазо
Марiнеттi принципi «Звiльненого слова53. Цi засади,
викладенi чи не в кожному футуристичному манiфестi, вилилися у формули
слова' на Свободу i позарозумова мова (siowa па wolnosci i jigzyk
pozarozumowy. C. 37-40). Фактично з перспективи сьогодення це чи не
найхарактернiша ознака авангардного (в європейському смислi)
письма, його вiзи- тiвка*, повсюдно присутня в синтаксичних розривах
поетичного висловлювання. Хрестоматiйним прикладом подiбноï
поезiï в польськiй лiтературi давно став вiрш Станiслава Млодоженця
XX вiк (до слова, блискуче зiнтерпретова- ний Е. Бальцежаном на с. 41-42
згаданоï вище працi):
zawiosniato latopgdzi przez jesiennosc biaiosnieze.
K1NEMATOGRAF. KINEMATGRAF. KMEMATOGRAF.
.. .siowikuj^c szeptolesia falorycznie caruziej^.
GRAMOPATEFON. GRAMOPATEFON. GRAMOPATEFON.
…jokohama. Kimonooka,cigkochaj^. EUROPA.
- RADIOTELEGRAM. RADIOTELEGRAM. RAEHOTELEG RAM.
.. ;espaniolg z 1 e d i s а m i parlowac^c sannaceniem.
ESPERANTISTO. ESPERANT1STO. ESPERANTISTO.
…odwarszawiam… k о m e t uj q … dostoneczniam.
AEROPLAN —————— AEROPLAN
…zjednoliterzampaplomanie.
—I———- —————
STENOGRAFIA.
(1919)
Так само хрестоматiйним прикладом випускання слiв, а далi й фонем, на
свободу (фонем, якi в наших сло*
м'янських монах < не ТIЛЬКИ смислотворчими, а й здебiль- iпоïо
iак ЧИ iак змiстовними елемсiпами, па ґрунтi чого й постає
дивосвiï поезiï Велем i ра Хлебникова) може бути вiрш ,
Млодоженця Лiто 1921 р. Нсмас, гадасмо, погре- би наводити тут ЙОГО
повнiстю i з огляду на чималий його обсяг, i тому, що нiн представлений,
мабуть, н усiх нонаж- ИИХ антологiях. Звернiмо у паï у на iасадиичу
суi 11 iсi i. цiєï НОВОÏ поетичноï Технiки. А саме
на метафоризацiю слона, iашичай вiдприкметниконоï о чи
нiдiмспиикоиоiо ДIССЛ01Ш, що акумулюг в собi динамiку i виступає
репрезентантом спiшною колообiïу фактично незалежно ВIД контексту.
котеНуе… iiо.чiопес/пiат(«вiдваршанлюю. ,. комсiую…
ДОСОНЦЮЮ н нашому довiльному перекладi) цс, на наш погляд, iдеальний
нирець мсiафорiпопаиоi о слона, випущеного на свободу.
Тепер озирнiмося на украïнський поетичний доробок вiдповiдного
плану iу i побачимо цiлком аналогiчну тенденцiй). Н одну шерегу 3
наведеними ниiце неологiзмами Станiслава Млодожеиця вишиковуються
Хрещатику ючи серед лiта, мсртвоистлюю» Михайли (смснка (виведенi
на паперi 1914 року!), «солодiйиицтно» Миколи Бажана i iому
подiбнi новотвори, ЩО ïх хоч i не так густо, як у поезiï
польського футуричму, а таки чимало можна пiдшукати i ïï
текстах украïнських ми i цiн вiдповiдного напрямку.
Ця особливiсть авангардноï поетики настiльки яскрава, що останнiм
часом партi й привернула до ссбс зосередже- ну увагу украïнських
дослiдникiв. Так, Марiя Моклиця пи нiс. До цього часу iснує
лiтературознавчий парадокс (власне, в украïнськiй науцi додамо пiд
себе. II. М.)'. исоiiоi гiмн футуристiв (зрештою, словотворення стало
невiд миим процесом творчостi кожного митця) не класи- фiконано н рилу
образноï МОВИ, ÏХ розглядають лише як лексичне яиишл'. засiб
носилеппи загальноï виразностi мови.
I им ЧАСОМ як досить ‘iричи уважнiшого погляду на неологiзми,
особлпно галвиовитих постiй, Щрб вiдчути ïх обрвз- пить. Образнiсть
нсодогiшу утворюється так само, як образним. енмнолу,
алегорiï, мiфологеми, на вертикальнiй
Формi ïм футуризм апаш ард модернiзм167ВIСI смислiв. Але пi одне 3
цих понять не можна використати, щоб пояснити природу образностi
неологiзму.На пiдмiну пiд названих образiв, неологiзм позбавлений
конкретностi, вiн наче пориває звязки з предметним свiтом. Хоч би
яким прочорим було символiчне зображенiй) символ Завжди тримається
конкретного предмета чи явища, розкриваючи багатозначнiсть, яка за ним
схована. I Iсологiзм вiдразу виходить на багатозначнiсть, виймає
зi слова тi вiдтiнки значення, якi не здатен виявити символ, а ВИЯВИВШИ,
рОзкидає вусiбiч по горизонталi мови, утворюючи мозаïку
вигаданих (можливих) явищ i предметiв. М. Бахтiиу не подобалося слово
образ, вiн не погоджувався з Потебнею в тому, ЩО ТОЙ урiвняв слово i
образ. Якоюсь мiрою Бахтiн не до кiнця зрозумiв Потебню, але якоюсь
мiрою мав i рацiю. Як професiйний лiтературознавець, Бахтiн не мiг не
вiдчувати погреби у розмежуваннi за- гальпоiiжинаного слона i слова
образною. Слово це образ, але i звичайних словах образнiсть усунута,
нейтралiзована, доведена до невiдчутностi. I Iсологiзм цс таке слово,
яке не лише виявляє, а й демонструє свою органiчну, природну
образпiстi диним термiном, який вказує на цю
здатнiсть неологiзму, може бути термiн слово-образ…
Поетична мова футуристiв спирається на слово-образ. Це парадигма
твору i творчостi, оскiльки є втiленням змiстовоï потреби в
експериментi (тяжiння до експерименту визначне для футуриста, воно маг
багато обгрунтувань, у тому числi i психологiчних: погреба у
перетвореннi свiту). Це також i синтагма твору, оскiльки неологiзм
вiдчутно втручається в поетику i систему вiршування, перетворюючи
окреме слово на єдину актуалiзовану одиницю вiршованоï
мови'1.
Пiд подiбного особливого «художнього уповноваження окремого слова,
що стає однiєю з визначальних стильових домiнант
аналiзованих нами футуризмiв (i безлiч прикладiв чого дає
творчiсть С. Млодоженця, Б. Ясенського, А. Стерна, О. Вата, Майка
Иогансена, Михайля Семенка та iн.), лише крок до кардинального
пiдвищення худож-
168Роздiл ITньо-смисловоï роаi звуку, фонеми. Що, власне, й вiдбува-
ється у футуризмi в руслi позарозумовоï мови»
(росiйськоï зауми, украïиськоï й польськоï
глоссалiйностi), на поверхнi тексту представлених гiпертрофованою ономато-
пейнiстю, яка за певною межею перестає бути звуконаслiдуванням i
переходить у вiднайдення i витворення певних смислiв на рiвнi
звуковоï органiзацiï мови.Ось як пише про це Е. Бальцежан:
Все, що в довколишньому свiтi має голос, може перетворитися на
художнє завдання для поета. Кубофутурист полегшував собi завдання:
вiн не мусив вишу ко ву вати слова вiдповiдного звучання, йому вистачало
такi слова вигадати, аби написати вiрш, в якому суб'єктом мовлення
була б не людина, а атмосфернi розряди, рух ландшафту, гра хвиль,
вiдгомони якихось подiй у свiтi матерiï, що звучить, як це
вiдбувається у вiршi Бруно Ясенського На рiчцi:
о trafy tarw zyrafv raf геп сет? chore о г^се па siavs ie ta wie па
раwie staw
о trac? tren tстепсе»
(C. 38)
Авангардистську ономатопейнiсть Януш Славннський розумiє як
сенсуалiстичну логiку закроєння цiлiсноï поетичноï
картини, що потiсняє собою розсудливе свiтосприймання: Головний
зв'язок мiж словами полягає в тому, що всi вони разом утворювали
фонографiчний вiдповiдник якогось єдиного комплексу звукiв (гуркiт
мотору, радiосигнали)57.
1 слiд визвати, що цi деструкцiйнi прийоми футуристи використовували з
великим ентузiазмом i в рiзноманiтних смислах: вiд пряного
звуконаслiдування, розкладу певного явища на ного звуковi складники до
вiднайдення лексичних основ, якi мали би засвiдчувати прапервiснi мовнi
стани, наближати нас до збережу ваноï на самому днi людськоï
пам'ятi прамови. Слово, вигадане вiд кореня, таке, що не має
усталеного словникового значення i i звуковою та значеннєвою
алюзiєю до вiдомих виразiв або виражальних
Формiзм футуризм авангард модерним169груп, пише з цього приводу' Е.
Бальцежан, мало ще одну мету. В деяких вiршах воно виступало поетичною
гiпотезою на тему початкiв мови, ïï первiсних станiв. (С.
39).В украïнськiй поезiï всi цi мовно-стилiстичнi надзавдання
зазвичай виступали в множинi деструкцiйного симбiозу, хвиля якого
викидала на берег тексту то вдале звуконаслiдування певного явища, то
окрему пракореневу лексему (кажемо про це, маючи на оцi чистий приклад
прамовних пошу кiв Велемiра Хлєбнiкова, або Чисте» ситу
ативне зву конаслiду вання С. Млодоженця). Себто мовний експеримент як
такий рiдко коли пiдносився до якоïсь функцiональноï чистоти.
Коли ж додати до того iманентну авангардовi свiдому руйнацiю традицiйних
форм, його прагнення приголомшити реципiєнта скандальною текстовою
ситуацiєю, то якраз i матимемо типову картину' украïнського
варiанту звiльненого слова» i «позарозу мовоï мови.
Доброю iлюстрацiєю тут може бути «Порнографiза Едварда Стрiхи
з його циклу Пародези:
Зувезеро
коро
зиво
ковтало
вро…
Жане жабо, жарено жаб жуïро пах…
Ха-ха!
Хо-хо!
На
кнлнм
милим
вино
й
град!
В рогале тане сiк зуброно.
За келих келих!
(Ашдва О)
Кишмиш ми Грон за гроно!
Це юнь: зе зе___
170Роздiл IVЦе пюнь за юнь!Цiм, цiм, цувайль…
Куди, козе?
Нехай Михайль тебе кохайль а я Зозе!..5*
В ротале тане сiк зуброно» явно зi сфери правзiрце- вих
словотворень, тодi як це пють за юнь! Цiм, цiм, цувайль… з плану
гумористично-гротескного звуконаслiдування дуже прозороï
богемноï ситуацiï.
До пограниччя радiо- i фiльмовiршiв, якi окремим пiдроздiлом
розглядає Е. Бальцежан, наближаються до пое- зомалярськоï
генези поетичнi екстравагантностi ґео Шку- рупiя, зокрема його
славнозвiсний Автопортрет, шо його є резон тух процитувати на
потвердження i такого авангардного експериментаторства украïнських
футуристiв:
geo О ge ego
Geo Wkurupij geometri
ja
geograf i
ja
geo
log i ja ego evropA frik uA
merik A vstral A geo O ge ego Geo Wkurupij5*
Сподiваємося, навiть цього побiжного огляду достатньо для
потвердження думки, що украïнський авангард, який виступив пiл
штандартами футуризму (кверопоезiï, кубо- футуризму, панфутуризму)
у 1914-1925 роках, цiлком i повнiстю вписується в парадигму свого
польського, а ширше загальноєвропейського лiтературного аналога.
Вище ми пiдкреслили, шо в даному iсторичному епiзодi художньо-
фiлософська подiбнiсть двох нацiональних версiй радикально анти
традицiйноï поезiï сягла свого максимуму, шо цiлком
закономiрно, коли взяти до уваги, що i у власних
Формiзм футуризм авангард модернiзм171нацiональних контекстах цi хвилi
збуренi наднацiональними чинниками, а саме тотальною деструкцiєю
всiх напрацьованих у попередньому часi поетичних взiрцiв.Мир словам,
вiйна канону! це всеохопне гасло європейського футуризму-авангарду
вiд Марiнетгi й Апол- лiнера до Хлєбнiкова й Кручених спрямувало
всi нацiональнi поетичнi радикалiзми в одному напрямi, зблизило ïх
i багато в чому навiть унiфiкувало. Вiдтак, завзято поборюючи власнi
провiнцiйнi сучасностi, украïнський i польський футуризми-
авангардизми насаджують новий, вельми впiзнаваний i не вельми плiдний в
естетичному планi авангардистський канон, всуцiль спрямований на
деструкцiю дотеперiшньоï поетичноï стилiстики (синтаксису,
лексики, звуковоï й ритмiчноï органiзацiï поетичного
висловлювання), на розчищення мiсця для проявiв нового мистецтва, яке
тiдьки-но гряде.
Ми
структуєм стецтво, стецтво!
Деструктуєм
ми
мистецтво! iзмом, iзмом, тактилiзмом
злiквiдуєм песимiзми!
як сказав про це 1925 р. Едвард Стрiха в своєму Маршi Новоï
генерацiï.
У руслi цiєï деструкцiï сталася низка прецiкавих мовно-
художнiх вiдкриттiв, повязаних передовсiм iз метафоризацiєю слова,
вiльною звуко- i ритмоорганiзацiєю вiрша, з розглибленням
поетичноï думки в надрах рiдноï мови аж до фонемно значимих
ïï рiвнiв тощо. На наш погляд, цими позитивними здобутками i
польський, i украïнський авангард завдячує не стiльки власнiй
винахiдливостi (правильнiше буде сказати власному нахабству й
зухвалостi), скiльки незглибимостi i витривалостi мови як живоï
структури: з розвалiв ïï звичних, усталених форм самi собою
викочуються невiдомi подосi значимi уламки, елементи, що,
172Роздiл IVяк виявилося, мають самодостатню художню вартiсть i
несподiвану значеннєву й психоемоцiйну силу.Цiлком свiдомо й
конструктивно ця сила, ця подосi неприступна поезiï енергiя мови
буде використана згодом i в Словоспiвному Ю. Тувiма, i в божественнiй
Нiобi К. I. Галчинського, i в Зеленiй вангелiï Б.-I. Антонича. Саме
цi, вiдкритi в процесi руйнацiï традицiйноï мовноï
тканини, здатностi Слова визначать собою головнi шляхи подальшоï
еволюцiï жанру вiд вiзiонеризму 30-х рокiв до сюрреалiзму
повоєнноï доби (Олег Зуєвський, Емма Ан- дiсвська) й аж
до фiлософсько-естетичних прозрiнь поколiння Сучасностi й
Киïвськоï школи. Проте ми наголошуємо на тому, що цi
плiднi наслiдки авангардного чину 10-20-х рокiв сталися всупереч його
iнтенцiям i за межею самого авангарду.
1 ще на одному моментi варто наголосити. А саме: за всiєï
типологiчноï подiбностi украïнський i польський футуризм як
вияв авангарду мають i власнi характернi вiдмiнностi. Украïнський
попри всi своï унiверсалiстськi амбiцiï i навiть
космополiтизм, словесно заявлений М. Семен- ком у перших декларацiях
кверофутуризму60 загалом лишається мiцно припнутим до
нацiонального сьогодення з його соцiально-полiтичною проблематикою.
Значно мiцнiше й очевиднiше, нiж польський. Безлiч прикладiв цього
дає творчiсть i О. Близька, й О. Слiсаренка, та й самого М.
Семенка, в поезiï якого раз у раз вiдрефлектовуються актуальнi
явища суспiльного життя. Себто ми маємо говори ги про значну
соцiальну й нацiональну заангажованiсть украïнського футуришу попри
проголошуванi ним на початку гасла:
Восени почуваєш
що можеш всяко думати I коли ти ие
дурень
то
ие стiсняйся I деяких галузях кожний твiй неясний рух иатякас на
майбутнс
Формiзм футуризм авангард модернiзм 173розберуться.Коли ти не такий то
не виходь на вулицю
бо на вулицi обiтруть Чого штовхуєшся дура?
Так по тротуарi ходить iнодi сила народу i думка восени
дуже щиро працює i в грудях у такi: яка насолода вмирати
якби тебе розстрiляв Петлюра!
«Дура. 1922
Друге, що помiтно вiдрiзняє украïнський футуризм вiл
польського, це все ж таки менша рiшучiсть, а головне послiдовнiсть у
сферi власне мовноï деструкцiï й експериментаторства. Значна
частина футуристично-авангардних текстiв украïнськоï
поезiï зберiгає всi ознаки ранньомодер- нiстського дискурсу,
вiдрив вiд якого виявляється в такому разi суто декларативним. Як
у вiршi Замiсть прологу
О. Близька:
Кровi б, кровi i сили вiдерцем Святогором понести до мас!..
Якби можна помножити серця,
Я помножив би тисячу раз!
I роздав би, роздав би, роздав би,
Як промiння моєï снаги,
Так, щоб свiт загорiвся, i став би,
I розбив би старi береги!
Ця нефронтальнiсть ламання загальноприйнятоï стильовоï
традицiï, ця радикальнiсть на рiвнi понятiйного змiсту, а не форми,
має своє природне пояснення в неусталеностi
лiтературноï мови як такоï й життєзначнiй потребi
ïï фiзичного самозбереження, що стримує поетiв у
ïхньому деструкцiйному щодо лiтературноï конвенцiï чинi.
Звiсно, зразки такоï деструктивно-пошуковоï творчостi є
i в украïнськiй поезiï дещицю з них ми вище наводили. Проте
вони не мають такого вiльного й доглибного характеру, як у польськiй.
Вiдповiдно й уся робота з експеримен
174
Роздiл IV
тального дослiдження мовно-художнiх надр в украïнськiй лiтературi
буде палiативною i розтягнеться на тривалий час аж по останнi
десятилiття XX вiку (тут ми маємо на увазi авангардну хвилю кiнця
80-х початку 90-х рокiв, про що далi).Ми цiлком свiдомi побiжностi
здiйсненого огляду авангарду в його футуристичнiй подобi, цiлком
зрозумiло, що цей буремний жанровий терен потребує окремого
порiвняльного дослiдження. Однак посутнiшим для осмислення художньо-
фiлософських розтокiв украïнськоï та польськоï
модерноï поезiï у XX столiттi нам видається все ж iнший,
власне модерний епiзод, що в польськiй лiтературi прибрав собi назву
Кракiвського Авангарду, в украïнськiй в силу вельми слабкоï
своєï презентативностi назви не мас, а в нашiй систематицi
цiлком i повнiстю вiдповiдає явишу європейського
КОНСТРУКТИВIЗМУ. I про це наступний роздiл нашоï працi.