ЧАСТИНА МОВИ

ЧАСТИНА МОВИ — лексико-граматичний розряд слiв, який вiд-
рiзняється вiд iнших своïм значенням, набором граматичних
категорiй, основними синтаксичними функцiями та засобами словотворення.
Так, iменники вiдрiзняються вiд iнших частин мови тим, що мають спiльне
значення предметностi, у них наявнi самостiйнi категорiï роду,
числа й вiдмiнка. Iменники подiляються на чотири вiдмiни за типами
вiдмiнювання, синтаксичною функцiєю пiдмета та додатка, якi
є головними для iменника. Подiл слiв за частинами мови був
проведений дуже давно, ще в античних граматиках. У IV ст. до Р.Х.
Арiстотель уже видiляв iмя, дiєслово, сполучник, прийменник. Саме
з античних граматик автор однiєï з найавторитетнiших граматик
(Грамматика Словенския пра-вильное Синтагма…, надрукована в вю
бiля Вiльни у 1619 роцi) Мелентiй Смотрицький видiляє вiсiм частин
мови: Iмя, дiєслово, числiвник, займенник, прийменник, сполучник,
частка, вигук. Частини мови видiляються за рiзними ознаками. Традицiйним
для європейського мовознавства є подiл за морфологiчними
ознаками, але останнiм часом ученi переконуються у недосконалостi таких
основ видiлення частин мови, наголошуючи на тому, що визна-чальними
повиннi бути синтаксичнi критерiï. Склад частин мови у рiзних мовах
рiзний. Вiдмiнностi стосуються як кiлькостi частин мови, так i ïх
обсягiв. Для украïнськоï мови традицiйним є подiл на
повнозначнi та не- повнозначнi або самостiйнi й несамостiйнi частини
мови. До повно-значних належать iменник, прикметник, числiвник,
займенник, дiєслово i прислiвник; до неловнозначних —
прийменник, сполучник, частка. Окремо видiляється вигук, який не
належить нi до повнозначних, нi до неловнозначних частин мови. У живiй
мовi вiдбуваються якiснi змiни, внаслiдок чого можливий перехiд одних
частин мови в iншi. Такi переходи звязанi зi змiною лексичних та
граматичних властивостей слiв.