Рiд

РIД — це цiлий ряд однойменних значень, притаманних iменникам,
прикметникам, займенникам, частково числiвникам i дiєсловам, що
виражають протиставлення за бiологiчною статтю (пор. новий викла-дач
розпочав лекцiю i нова викладачка розпочала лекцiю). Рiд iменника
— несловозмiнна категорiя, що знаходить своє ви-раження в
закiнченнях слiв (лектор — лекторка, спiвак- спiвачка),
закiнченнях узгоджуваних з iменниками прикметникiв, займенникiв,
числiвникiв: старий сад — стара шафа, регулярних словотворчих
суфiксах, за допомогою яких утворюються слова на позначення осiб
жiночоï статi (ин(я), -к(а), -их(а) та iн.) та недорослих осiб (-
ен(я) тощо): князь — княгиня, учитель — учителька; мавпа
— мавпеня. Украïнська мова характеризується високим
рiвнем демократизму щодо творення похiдних iменникiв на позначення осiб
жiночоï статi, що дає пiдстави для твердження про динамiчний
розвиток в ïï граматичному ладi особливоï категорiï
жiночостi. У сучаснiй украïнськiй мовi наявнi три граматичнi роди:
чоловi-чий, жiночий i середнiй. Всi iменники, крiм слiв типу дрiжджi,
сани, ворота, подiляються на цi роди, з-помiж iменникiв найбiльше нара-
ховується слiв чоловiчою роду, менше жiночого i найменше серед-
нього. Рiд може виступати засобом вираження протиставлення за ознакою
статi (ця ознака утримує iснування роду практично в усiх мовах
свiту, незважаючи на те, чи виявляється вона в граматичних,
лексичних, соцiо-культурологiчних аспектах (англiйська мова): кiт-
кiшка, пiвень — курка, батько — мати. В сучаснiй
украïнськiй мовi бiльшiсть iменникiв є назвами неiстот
(бiльше 79 вiдсоткiв), тому i значення роду має свою мотивацiю не
у бiльшостi iменникiв, з-ломiж iменникiв — назв неiстот воно
виражається тiльки через протистав-лення закiнчень: стiл —
фабрика — вiкно. З-помiж невiдмiнюваних iншомовних iменникiв
значення роду ви-являється через протиставлення осiб за статтю
(мадам — ферарi), суто формальним вiднесенням усiх назв неiстот до
середнього роду (пюре, попурi) та зарахуванням назв тварин до чоловiчого
роду (кен-гуру, шимпанзе). Ця закономiрнiсть в украïнськiй мовi
часто пору-шується активною дiєю синонiмiчних звязкiв або
впливом родо-ви- дових вiдношень з-помiж iменникiв — назв неiстот,
коли невiдмiнюва-ний iншомовний iменник є видовою назвою щодо
украïнського iмен-ника як родовоï назви, хiндi, iдиш,
кiсуахiлi (родова назва мова); мiльдю, берi (родова назва хвороба»)
— це iменники жiночого роду; халiлi, араратi, оджалетi (родова
назва виноград») — iменники чо-ловiчого роду. У сучаснiй
украïнськiй мовi з-помiж невiдмiнюваних iншомовних iменникiв
фiксується понад 28 вiдсоткiв вiдхилень вiд загального правила
ïх розподiлу за родами. Подiбне спостерiгається i серед
iменникiв — назв тварин (iнколи ïх називають зоонiмами), коли
внаслiдок впливу семантики статi (жiночоï) або семантики
недорослостi слово набуває значення жiночого або середнього роду:
великий шимпанзе — велика шимпанзе — мале шимпанзе. 72
Особливе мiсце серед iменникiв посiдають так званi слова спiльного роду
типу сирота, невдаха, нечепура, що рядом лiнгвiстiв розглядаються як
iменники з омонiмiчними формами роду: цей си-рота — ця сирота.
Сюди ж iнколи вiдносять й iменники на позначення назв осiб за
професiєю, адмiнiстративною посадою та званням: невропатолог,
хiрург, директор, професор. У сучаснiй украïнськiй мовi зрiдка
спостерiгається хитання в родi: зал -чол.р.; зала-жiн.р. Рiд
невiдмiнюваних власних назв визначається за тим, до якого роду
належить загальна назва: Токiо, Тбiлiсi- середнiй рiд (мiсто —
середи, р.); Мiсiсiпi-жiночий рiд (рiчка — жiн. р.) Рiд
невiдмiнюваних абревiатур здебiльшого вiдповiдає граматичному
значенню роду го-ловного слова у твiрному словосполученнi: НДПУ- жiночий
рiд (На-родно-демократична партiя Украïни), виняток становить слово
ВАК (Вища атестацiйна комiсiя, що набула ознак вiдмiнюваностi ВАКу i
характеризується ознакою чоловiчого роду). Рiд займенникiв загалом
близький до однойменноï категорiï iмен-никiв. Займенники я,
ти, ми, ви належать до спiльного роду (хоча вiднесення слiв ми, ви до
спiльного роду є дещо умовним у силу ïх множинного вияву): я
прийшов — я прийшла; ми, кожен з яких — ми, кожна з яких;
хто — чоловiчого роду, що — середнього роду: Хто прочитав?
Що трапилось? Рiд займенникiв вiн, вона, воно окреслений не тiльки в
узгоджуваних елементах, але й виражений вiдповiдним закiнченням. Рiд
прикметникiв, дiєприкметникiв, порядкових числiвникiв, окре-мих
форм минулого, давноминулого часу та умовного способу дiєслова
виступає засобом дублювання родовоï характеристики iменника
або займенника, з яким узгоджуються вiдповiднi атрибутивнi (виконують
функцiю означення) або предикативнi (функцiя присудка) родовi форми:
новий будинок — нова хата — нове примiщення. Особливiстю
форм минулого та давноминулого часу, умовного способу дiєслова
є те, що вони часто своєю семантикою спрямованi на
вiдображення значення статi i вiдповiдного роду iменника: Лiкар зайшов
— Лiкар зайшла. Форми ж середнього роду цих утворень можуть
вказувати на безособовiсть дiï: смеркало; темнiло. У всiх цих
утвореннях рiд виступає словозмiнною категорiєю. Рiд
числiвникiв типу оба — обi, обидва — обидвi, два —
двi. Його особливiстю є те, що за його допомогою протиставляються
форми чоловiчого i жiночого роду: два сини — двi доньки; для
чоловiчого i середнього роду форми числiвника виступають спiльними:
двоє друзiв — двоє немовлят.