Вольтерянство
ВОЛЬТЕРЯНСТВО (иоНаiгiапiзте) умонастрiй в вроп. духов життi ХУШ-ХIХ ст., в основi якого iдея свободи в усiх ïi проявах. Це т.зв. лiбертинаж вiльнодумство, рацiоналiзм, дух сумнiву, скептицизм у ставленнi до офiцiйноï рел.догми, зненависть до всякого роду обскурантизму i водночас толерантнiсть до помилок людей, аристократична зневага до трад. авторитетiв i морально-етич. норм, куртуазнiсть, галантнiсть, легкий присмак еротизму, гра думки, дотепнiсть, фантазiя. Назва В. походить вiд iменi Вольтера, однак, подiбно до руссоïзму, котрий значно ширше власне соц.-полiт, i фiлос. поглядiв Руссо. В. виходить за межи поглядiв Вольтера. Джерела В. виявляються задовго до Вольтера в ренесанснiй традицiï життєлюбства i духов розкутостi, характернiй для середземноморського свiту iде за часiв Епiкура. В подальшому ця традицiя стала переважно прикметною рисою франц. л-ри. яка проявилась в творчостi Ф .Рабле, М. де Монтеня, Ш.Сореля, П.Скаррона. А.Фюрєтьєра, М. де Скюдерi, Сiрано де Бержерака. Ф .Ларошфуко, Т.Лабрюйєра, Мольсра. Ж. де Лафонтена. Паскаля, А.Р.Лесажа. Марiво, А.Ф.Прево, Монтеск'є. Проте найважливiшу роль у формуваннi В. вiдiграли погляди i творчiсть самого Вольтера. Досить помiркований фiлософ i полiтик (вiн сповiдував деïзм, був прихильником просвiтницькоï монархiï, вельми скептично ставився до iдеï просвiтництва мас), Вольтер володiв неперевершеним даром сой. викриття. Гостра критика Церкви i клерикалiв, захист справедливостi i прав людини зумовили його ролю в пiдготовцi i проведеннi франц. революцiï 1789 р Вольтер став свiточем i символом революцiï i саме так був сприйнятий в усiй вропi. Так чи iнакше до нього апелювали якобiнцi, Стендаль, Дж.Н.Г.Байрон. А.Мiцкевич, П.Мерiме, Г.Флобер. Г. де Мопассан, А.Франс. Р.Роллан, в Росiï Д.Фонвiзiн, О.Радiщев, Новиков, декабристи. О.Грибосдов. Дух В. був притаманний О.Пушкiну, в творчостi якого нац. проблематика органiчно поєднувалась з легкiстю та вишуканiстю франц. генiя. В кiнцi XVIII пол. XIX ст. в Росiï слово «вольтер'янець увiйшло в повсякденнiсть («Лихо через розум» Грибоедова. «Мертвi душi» Гоголя, роман Вс.Соловйова Вольтерiанець) i набуло значення «бунтар, порушник спокою, причому в залежностi вiд сусп. позицiï йому надавався позитивний чи негативний смисл. Т. ч., з iменем Вольтера пов'язаний важливий напрям в вроп. iнтелектуальному життi кiн. XVIII 1-й пол. XIX ст., в основi якого лежать iдеали свободи, просвiтництва, вiра в можливостi розуму i науки, повага до прав людини, антиклерикалiзм. В. вiдiграло значну ролю в формуваннi теорiй лiбералiзму XIX поч. XX ст. В XX ст. В. втратило своє значення як сусп,- полiт. явище, але збереглося в л-рi. його репрезентантами були А.Франс. Шевальє. Веркор, Р.Мерль, К.Чапек. бр. Стругацькi. Юрiй Попов
