Вольтерянство

ВОЛЬТЕРЯНСТВО (иоНаiгiапiзте) умонастрiй в вроп. духов життi ХУШ-ХIХ
ст., в основi якого iдея свободи в усiх ïi проявах. Це т.зв.
лiбертинаж вiльнодумство, рацiоналiзм, дух сумнiву, скептицизм у
ставленнi до офiцiйноï рел.догми, зненависть до всякого роду
обскурантизму i водночас толерантнiсть до помилок людей, аристократична
зневага до трад. авторитетiв i морально-етич. норм, куртуазнiсть,
галантнiсть, легкий присмак еротизму, гра думки, дотепнiсть, фантазiя.
Назва В. походить вiд iменi Вольтера, однак, подiбно до руссоïзму,
котрий значно ширше власне соц.-полiт, i фiлос. поглядiв Руссо. В.
виходить за межи поглядiв Вольтера. Джерела В. виявляються задовго до
Вольтера в ренесанснiй традицiï життєлюбства i духов
розкутостi, характернiй для середземноморського свiту iде за часiв
Епiкура. В подальшому ця традицiя стала переважно прикметною рисою
франц. л-ри. яка проявилась в творчостi Ф .Рабле, М. де Монтеня,
Ш.Сореля, П.Скаррона. А.Фюрєтьєра, М. де Скюдерi, Сiрано де
Бержерака. Ф .Ларошфуко, Т.Лабрюйєра, Мольсра. Ж. де Лафонтена.
Паскаля, А.Р.Лесажа. Марiво, А.Ф.Прево, Монтеск'є. Проте
найважливiшу роль у формуваннi В. вiдiграли погляди i творчiсть самого
Вольтера. Досить помiркований фiлософ i полiтик (вiн сповiдував
деïзм, був прихильником просвiтницькоï монархiï, вельми
скептично ставився до iдеï просвiтництва мас), Вольтер володiв
неперевершеним даром сой. викриття. Гостра критика Церкви i клерикалiв,
захист справедливостi i прав людини зумовили його ролю в пiдготовцi i
проведеннi франц. революцiï 1789 р Вольтер став свiточем i символом
революцiï i саме так був сприйнятий в усiй вропi. Так чи iнакше до
нього апелювали якобiнцi, Стендаль, Дж.Н.Г.Байрон. А.Мiцкевич, П.Мерiме,
Г.Флобер. Г. де Мопассан, А.Франс. Р.Роллан, в Росiï Д.Фонвiзiн,
О.Радiщев, Новиков, декабристи. О.Грибосдов. Дух В. був притаманний
О.Пушкiну, в творчостi якого нац. проблематика органiчно
поєднувалась з легкiстю та вишуканiстю франц. генiя. В кiнцi XVIII
пол. XIX ст. в Росiï слово «вольтер'янець увiйшло в
повсякденнiсть («Лихо через розум» Грибоедова. «Мертвi
душi» Гоголя, роман Вс.Соловйова Вольтерiанець) i набуло значення
«бунтар, порушник спокою, причому в залежностi вiд сусп.
позицiï йому надавався позитивний чи негативний смисл. Т. ч., з
iменем Вольтера пов'язаний важливий напрям в вроп. iнтелектуальному
життi кiн. XVIII 1-й пол. XIX ст., в основi якого лежать iдеали свободи,
просвiтництва, вiра в можливостi розуму i науки, повага до прав людини,
антиклерикалiзм. В. вiдiграло значну ролю в формуваннi теорiй
лiбералiзму XIX поч. XX ст. В XX ст. В. втратило своє значення як
сусп,- полiт. явище, але збереглося в л-рi. його репрезентантами були
А.Франс. Шевальє. Веркор, Р.Мерль, К.Чапек. бр. Стругацькi. Юрiй
Попов