Водевiль

ВОДЕВIЛЬ -1.П еса мал. драм, жанру, яка грунтується на
анекдотичному, парадоксальному, як правило любовному сюжетi, в якому дiя
доповнюється спiвом, куплетами i танцями. З'явившись у
Францiï у XV-XVII ст.. за однiєю версiєю, як нар.
сатир, пiсня в долинi рiчки Вiр, котра i послужила для найменування
жанру (VaI de Vire), а за другою з мiського фольклору (voix de ville
«мiськi голоси), В. первiсно не мав нiчого спiльного з драм, мист-
вом i був самостiйним пiсенним, лiр. жанром. У XVII ст. пiсеньки-В.
почали використовуватися в одноактних веселих п єсах для
ярмаркових театрiв, де драм, текст був приводом для оформлення чи
виконання сатир, пiсень, якi пiзнiше перетворилися на куплети. Подiбнi
пєси мали, як правило, дивертисментний характер. В 2-й пол. XVIII
ст. В. поступово втрачає вiдособленi, розважальнi риси i
стає складовою частиною п єси. У 1791 (за iн. даними 1792)
р. в Парижi вiдкрився Theatre vaudeville, репертуар якого складався
тiльки з В. Саме в цей час В. змiцнився як самостiйний, рiвноправний
комедiйний жанр. Синтетичний, заснований на злиттi первнiв рiзних видiв
мист-ва драм, дiï, музики, танцiв i куплетiв, за типом драм,
дiï близький комедiï ситуацiй чи iнтриги, фарсу, буфонадi,
балагану, побутовiй комедiï, а за характером музики комiч. оперi та
комедiï балету. В. не раз зближався з iн. драм, жанрами. В. як жанр
генетично близький комiч. оперi (Францiя А.-Р.Лесаж, Ш.Фавар, Росiя
О.Аблесiмов. Я.Княжин), зiнгшпiлю (Нiмеччина i Австрiя Й.Гiллер),
iнтермедiï i вертепу. балагану (Украïна анонiмнi автори,
М.Довгалевський, I.Одровонж-Мигалевич. Г.Кониський), тонадильï
(Iспанiя А.Герреро, Л.Мiсон, П.Естеве), оперi-буф (Iталiя Лж-
Б.Перголезе. Лж.Паiзiєлло, Л.Чiмароза) та iн. З початку iснування
В. в тiй чи iн. нац. драмi в ньому визначились два напрямки: оригiнальнi
п'єси та обробки. Останнi, в свою чергу, роздiлялися натри групи:
водевiлi, штучно пристосованi до того чи iн. нац. грунту, вiльнi
переклади з iноземного оригiналу. В., якi не одержали в процесi обробки
iстотних вiдхилень вiд оригiналу, але сприймалися як нац. Жанр В.
передбачав: а) наявнiсть персонажiв (в Росiï часто в портретному
гримi) з гiперболiзованою загостренiстю якоïсь однiєï
риси й одержимiстю в досягненнi своєï мети; б) багату на
всiлякi несподiванки, переодягнення, плутанини, перешкоди iнтриги, в)
обмежену обставинами часу дiю, г) швидкий темп дiï, д)
невiдємну жанр, рису В. a parte (реплiка на бiк), яка
використовувалася для привертання уваги глядача, пояснення йому
поведiнки водевiльного героя, для виклику симпатiй, спiвчуття, смiху та
оплескiв, е) основу водевiльного жанру куплет, який подiлявся на два
види: куплет-розмова з глядачем (вступний куплет для представлення
дiйових осiб i обставин дiï, заключний куплет з рядом прохань до
глядача чи мораллю, висновком, куплет за ходом дiï посвячення в
почуття й переживання героя чи ознайомлення з його бiографiєю, куплет-
повiдомлення глядачевi про ставлення до того чи iн. героя, куплет як
засiб лiт. полемiки або розкриття тих чи iн. актуальних тем i куплет
речитативний дiалог героïв В. як продовження ïх розмовного
дiалогу; є) танець i пiдтанцьовки, якi тiсно пов'язанi з
дiєю пєси i передають рiзнi вiдтiнки настрою героïв та
ïх вчинкiв; ж) музику, яка пронизує всю дiю i
з'єднує рiзнi частини в одне неподiльне цiле В. Одержавши
поширення в краïнах вропи XIX ст (Францiя О.Е.Скрiб «Нiч
нацiональноï гвардiï», Ведмiдь i паша»,
«Дипломат, Е.Лабiш «Солом'яна шляпка ‘, Подорож
Перрiшона». «Скарбничка». Польша граф О.Фредро
Чужоземщина'. «Пан Йо&яльский, «Дами й гусари, Нiмеччина
Г.Фрейтаг «Журналiсти, Австрiя Й.Н.Нестрой «Злий дух
Лумпацивагабунд, Щастя, зловживання й повернення», Талiсман, В.
активно використовувався то для звертання до тих чи iн. актуальних сусп
полiт- соц. проблем, чи то як засiб продовження лiт. полемiки, чи то з
суто розважальною метою. На сх-слов'ян. грунтi В. у чистому виглядi
практично не приживається (згадаймо нишiвнi характеристики
М.Гоголя «легка безбарвна iграшка», та В.Бєлiнського
«мильнi бульки водевiлiв), зазнає жанр. змiн. Росiя
Д.Лєнський «Лев Гурич Синичкiн. або Провiцiйна дебютантка.
Гарна й негарна, й дурна, й розумна», Принц з чубом, бiльмом i
горбом' , М.Некрасов «Петербурзький лихвар». Осiння
нудьга», «Актор», Украïна I.Котляревський Москаль-
чарiвник», I.Лрейсiг Два брати з Санжарiвки, третiй з Хорола. Г.Квiтка-
Основ'яненко Бой-жiнка. Сватання на Гончарiвцi». М.Кропивницький По
ревiзiï, Дiйшов до розуму та iн. На поч. XIX ст. з'являється
полемiчний В., побутовий В., В. характерiв, В. ситуацiй. В. з
переодягненням та iн. В кожнiй най. драматургiï вiдбулася подальша
жанр, модифiкацiя (в Росiï власне В., опера-В.. жарт-В.. комєдiя-
В., фант. В.. В.-анекдот, в Украïнi жарт-В., трагiкомiчний В.. малюнок-
В., комедiя-В. та iн ). Це свiдчить про становлення розгалуженоï
жанр, системи В. З сер. XIX ст. В. поступово поступається мiсцем з
одного боку оперетi, а вiдтак июзiклу. з другого соц. драмi, побутовiй
комедiï та одноактним п'єсам рiзних авторiв. Деякi з них
навiть уникали визначати своï пєси термiном В., хоча
ïхнi твори (Жарт Г.Квiтки-Основ яненка, Етюд М.Кропивницького та
iн.) зберiгали водевiльнi ознаки. Риси жанру в п'єсах, якi
зявилися пiзнiше, вже мало помiтнi зовсiм зникає танець i куплет,
який заступає нар. пiсня, популярний романс, арiя.
B. А.Чехова (Ведмiдь», Ювiлей, Про шкоду тютюну та iн.) i за
характером, i за iнтригою становлять собою рiзновид побутовоï
комедiï, хоча й зберiгають водевiльну схему iнтриги й побудову
сюжету (стрiмкiсть дiï, парадоксальнiсть, раптовiсть розвязки).
В л-рi XX ст. В. уже не займає таке значне мiсце, яке вiн
займав у минулому, хоча й зустрiчається в лiт. практицi тих чи
iн. драматургiв.
2. У XVIII ст. у Францiï заключна чи вставна частина деяких
класицистичних комедiй, яка складалася з музики, куплетiв та балету
(П.О.Бомарше «Безумний день, або Весiлля Фiгаро).
3. На початку XIX ст. в Росiï окр. арiя з того чи iн. драм. тв.
(Вже й водевiль спiває граф хазяйцi: О.Пушкiн Граф Нулiн).
4. В укр. л-рi 2-оï пол. XIX — поч. XX ст. невел. одноактна
пєса, шо супроводжувала багатоактну виставу (малюнок» на
1 дiю
C.Васильченка «На першi гулi). Андрiй Близнюк, Анатолiй Волков