Онацiональнення

ОНАЦIОНАЛЬНЕННЯ змiна в процесi рецепцiï най. ознак першотв.: перенесення дiï в нов. най. умови, вiдповiдне змiнювання сюжетних ситуацiй, обставин дiï, побутових та iст. подробиць, ангропонiмiв, топонiмiв, iдеоматики, фразеологiï тощо тобто цiлого най. забарвлення.
      1. О .-переробка переважно має на метi створення на основi
      першовзiрця з iн. л-ри свого, нац. своєрiдного тв. У деяких
      жанрах iснує багатовiкова традицiя переробок О. Такою є
      iсторiя європ, байки вiд Езопа (VI-V ст. до н.е.) через
      римлянина Федра (бл. 15 — бл. 70 pp. н.е.) до француза Ж. де
      Лафонтена (1621-95), нiмцiв Х.В.Геллерта (1715-69) i Г.Е.Лессiнга
      (1729-81), рос. байкарiв XVIII поч. XIX ст., до украïнцiв П.Бiлеиького-
      Носенка (1774-1856), П.Гулака- Артемовського (1790-1865), Л.Глiбова
      (1827-73). Байка Лафонтена Le Renard et le Corbeau» (Лис i
      Ворон), що походить вiд байок Езопа й Федра, кiлька разiв
      перероблялася рос. байкарями. Тiльки в першiй переробцi байцi
      В.Тредiаковського Ворон и Лисица» назву птаха перекладено
      точно. О.Сумароков, а вiдтак I.Крилов замiнили Ворона Вороною, шо
      вiдповiдає рос. нар. уявленням про птахiв. Ворон
      уважається зловiсним i мудрим. Ворона, згiдно з В.Лалем, у
      переносному розумiннi значить разиня, рохля, зевака (пор. укр. гава
      роззява). У свою чергу Глiбов переробив багато байок Крилова.
      Глiбовськi байки вiдображають укр. природу, етнографiю, побут,
      характер народу. Цiкавим прикладом є байка Вареники»,
      написана на основi криловськоï Демьяновой ухи, Збережено навiть
      iмя Демян. Але пригощання стало типово украïнським. Суто укр.
      гумор у Демяновiй мовi одразу ж впадає в вiчi (М.Рильський).
      Переробки-О. здебiльшого пов'язанi з обстоюванням народностi та
      фольклоризму л-ри. Саме такими є байки Крилова i Глiбова. за
      це ïх поцiновували сучасники. Позитивне ставлення до О.
      зберiгається й за наших часiв. Окр. випадок О. перенесення
      дiï в iн. краïну, але без нацiленостi на створення
      пiдкреслено най., орiєнтованого на стиль i дух фольклору. Таке
      явише часом звуть локалiзацiєю. Доцiльнiше вживати термiн
      перенесення. За приклад перенесення може слугувати юнацька поема
      А.Мiцкевича Панi Анеля» (1817) переробка поеми Вольтера
      Гертруда, або Виховання дочки». Вольтер оповiдає про
      красуню Гертруду, яка поєднувала побожнiсть iз турботою про
      свою красу та любовними утiхами. Ця поема характерна для легкоï
      франа. поезiï 2-оï пол. XVIII ст. Вишуканiсть, легковажний
      тон, сюжет, побудований на анекдотi, слугували викриттю
      святенництва. Поль, поет переносить подiï до зх- бiлор.
      мiстечка Новогрудка. Змiнено iмена: Гертруда Анеля, Iзабелла Зузя,
      Андре Франусь. Зявляються поль. реалiï. Так, у будуарi панi
      Анелi поряд з пудрою лежать не тiльки тв. Томи Аквiнського
      (подробиця перенесена з поеми Вольтера), а й моралiзаторськi Житiя
      святих поль. теолога-проповiдника XVII ст. П.Скарги. О.-перенесення
      найбiльше поширенi в драматургiï, надто 2-оï пол. XVII
      — 1-оï non. XIX ст., зокрема в сх-європ.
      краïнах. Це було повязано з репертуарними потребами на етапi
      становлення нов. нац. театрiв. Так, поль. класицист Ф.Заболоцький
      (1750-1851) переробив понад 40 комедiй, переважно франц.
      (Ж.Б.Мольєр, Д.Дiдро, П.О.К. де Бомарше) Заболоцький переносив
      дiю в Польшу, вiдображав особливостi поль. побуту, надавав
      персонажам притаманнi полякам того часу риси, в мов. партiï
      рясно вводив нац. колоритнi розмов, елементи. Особливою популярнiстю
      користалася переробка Мольєровоï Школи жiнок, в якiй дiю
      було локалiзовано в Варшавi. Прихильником таких драматургiчних 0.-
      перенесень був кн. А.Чарториський. Продовжуючи цю тенденцiю,
      Ф.Ковальський (1799-1862) перенiс на поль. грунт усi комедiï
      Мольєра. Показова вiрш, переробка Жоржа Дандена. Не було
      зроблено анi скорочень, анi додавань, незмiнними залишилися iдейне
      спрямування та композицiя, але дiю перенесено в поль. середовише,
      персонажi одержали поль. ‘ антропонiми, шо ïх
      характеризують: заголовний герой ґжегож Фафула. Серед iн. персонажiв
      Галйомейськi, Кордушевич. У свою чергу П.Свєниiцький (1841-
      1876) переробив ґжеґожа Фафулу, надавши п'єсi укр.
      колорит, на Гаврилу Бамбулу (1865). Подiбним чином Свєниiцький
      упродовж лише двох рокiв зробив для зх-укр. сцени О.-переробки чи
      переклади двадцатьох пєс. Так само з репертуарних потреб рум.
      письменник, воднораз директор Яського театру, Василе Александр (1821-
      90) переробив для свого театру двадцять франц. пєс. Багато
      драматургiв переносили в дiйснiсть своïх краïн
      гоголiвського Ревiзора»: Комiсар (1871) словака
      М.Ш.Ферiєнчика, Скандал у Глуповi євр. драматурга
      Н.Шайкевича аж до найновiшого (1975-1979) малагаського О., де ши
      замiнено рисом, рублi арар/ями, а вiдома фраза Городничого звучить:
      …до нас ïде ревiзор з Антананарiву. гип драматурги кiн.
      XIX — поч. XX ст. переносили на араб. Сх. дiю Мольєрових
      комедiй Тартюф Лiкар поневолi», Школа жiнок, вiдповiдно
      замiнюючи антропонiми дiйових осiб. При О. постають труднощi
      передавання змiстовних складникiв, шо вiдбивають своєрiднiсть
      вiдтворюваного життя: людських стосункiв, побуту, природи. Як више
      згадано, Мiцкевич, переробляючи Вольтерову Гертруду», внiс до
      Панi Анелi поль. антропонiми та реалiï. Однак це не усунуло
      невiдповiдностей мiж сюжетом i дiйснiстю, на яку його було
      спроектовано. Байка Лафонтена «La Cigale et la Fourmi (Цикада i
      Мурашка), шо генетично пов'язана з байкою Езопа Коник i Мурашка
      «, зявилася пiд назвою Бабка» в рос. переробках Сумарокова
      i Хемнiцера. 1809 було надруковано байку Крилова «Бабка та
      Мурашка». Замiна Цикади Бабкою пояснюються вiдмiннiстю фауни
      Францiï та Росiï, й у цьому розумiннi виправдана: Крилов
      створював рос. нац. байку; проте виник зоологiчно помилковий
      варiант: Попрыгунья стрекоза лето красное пропела… Ты все
      пела. Это дело!… Так поди же, попляши/ Але бабки не стрибають
      (а цикади мають стрибальнi ноги), не спiвають (а цикади спiвають
      сюрчать). Глiбов переробив криловську байку на Коника-стрибунця.
      Замiна бабки коником вдала. Коники, як i цикади, i стрибають, i
      спiвають (сюрчать). Коло замiн замкнулося: персонаж байки той же, шо
      i в Езопа. Водночас байка має укр. забарвлення: Проспiвав ти
      лiто боже Вдача вже твоя така, А тепер танцюй, небоже, На морозi
      гопака! П. в цьому випадковi, як i в багатьох iн., не
      обмежується лише Глiбов конкретнiший у зображеннi персонажiв
      байки i ïх максимально обдаровано людськими рисами. Коника
      названо вдалим молодцем», характеристику розширено.
      2. Переклад О. подiбно до переробки має два рiзновиди: власне О.
      та О.-перенесення. За приклад першого вiзьмемо казку Про дiдуся i
      бабусю i про золоту рибку» зi зб. А.Ю.ґлиньського Польський
      казкар. Цей текст точно передає змiст пушкiнськоï Казки
      про рибака i рибку, якiй проте надано проз., близькоï до
      фольклорноï форми. На рiзних лексико-семантичних рiвнях
      вiдбулося спольщення соц. категорiй барыня-сударыня дворянка -
      janiewielmona pani, вольная царица krуlowa; одягу: соболья
      душегрейка jedwabna suknia, парчевая кичка aksamitny ze uistgami
      kapelusz; будiвель: высокий терем dwуr paski. Суто поль. колориту
      набув опис королiвського двору. Прислiвям i фразеологiзмам пiдшукано
      поль. вiдповiдники. Типовi переклади-перенесення робив талановитий
      рос. перекладач I.Введенський (1813-
      3), свiдомо наближував тв. Ч.Дiккенса. В.Теккерея, Ф.Купера до рос.
      дiйсностi: замiнював кепi на шапку, пальто на бекешу, кебмана на
      iзвозчика, додавав пояснювальнi слова та речення; обстоював цю свою
      принципову позицiю в статтях. Сказати б, посерединi мiж перекладами-
      . та перенесеннями знаходяться переклади В.Жуковського з Л.Уланда,
      Й.П.Гебеля, Р.Саутi, де нац. колорит назагал не змiнено, але все ж
      першотв. наближено до рос. дiйсностi. В укр. письменствi XIX ст. переклад-
      О. був луже поширений. Крилатий вислiв 7 я в Аркадi i'
      народився», шо вочевидь належить якомусь новолат. авторовi та
      який з давнiх-давен в рiзних європ. традицiях побутував, як
      символiзацiя марностi людського життя: написи на картинах малярiв
      iтал. бароко: Скадоне (1559-1665), Ф.Гверчiно (1591-1666) та франц.
      класицизму. Н.Пуссен (1594-1665); та який вживали Д.Лiдро, Й.В.Гьоте
      та iн, письменники. Але П.Кулiш у вiльному перекладi поезiï
      Ф.Шiллера Resigna tion» (Покiрливiсть долi) замiнив перший рядок
      Шiллеровоï поезiï Auch ich war in Arkadien geboren» на
      ! я родивсь у любiй Украïнi. Див.: Переспiв. Анатолiй Волков