Контамiнацiя

КОНТАМIНАЦIЯ (вiд лат. сопIатiпаНо зiткнення, обєднання,
змiшування).
1) Рiзновид запозичення: перенесення окр. складникiв (уривкiв, сцен,
мотивiв, образiв) з одного тв. в iн. Первiсно К. з'являється
на стадiï постання л-ри як один iз засобiв рецепцiï грец.
л- ри. Гней Невiй (бл. 270 бл. 201 до н.е.) i Плавт (сер. III ст. до
н.е. бл. 184 до н.е.), перероблюючи ант. комелiï,
контамiнували, переносили для посилення гумору окр. сцени з iн.
комедiй. Це полегшувалося постiйнiстю масок i подiбнiстю сюжетiв
пєс, якi перероблювалися. Другим варiантом К. було змiшання,
злиття iнтриг двох комедiй. Цими драматургами було закладено певну
традицiю К. як засобу драматургiчноï композицiï. На цю
традицiю спиралися й посилалися пiзнiшi автори, як Теренцiй (бл. 195-
159 до н.е.), перероблюючи пєси Менандра та iн. фей. поетiв. У
пiзнiшiй iсторiï драматургiï К. не зникає аж до,
напр., гипетських ночей (1934) рос. режисера О .Т аïрова:
театр, композицiя з Цезаря i Клеопатри Б.Ш оу, гипетських ночей
О.Пушкiна, Антонiя i Клеопатри В.Шекспiра. У Моделi Антiгони 1948
Б.Брехта збережено основнi сюжетнi мотиви трагедiï Софокла та
бiльшу частину ïï тексту в нiм. перекладi Ф.Гьольдерлiна.
Сюди вставлено розповiдь вiсника з трагедiï Есхiла Перси. Але
гол. змiна додано пролог, дiя якого вiдбувається у квiтнi 1945
р. в Берлiнi. Тут повторюється ситуацiя Полiнiка, Антiгони та
Iсмени. Пролог створює ефект очуження. Надалi, сприймаючи
сюжет (дещо перемонтований) клас, трагедiï, глядач проводить
паралелi до подiй 2-ï свiт. Вiйни. Подiбна функцiя К. у
комедiï М.Рошина «Арiстофан, або Вистава комедiï
Лiсiстрата» в мiстi Афiни 2400 рокiв тому. Тут автор
зберiгає I i II епiсодiï з комедiï Арiстофана.
Iнколи К. звуть не лише макрокомпозицiйний, але й мiкрокомпозииiйний
засiб: перенесення словесного мiкрообразу. Напр., Шевченковi слова у
поезiï А.Малишка: Реве Днiпро, й лани широкополi // Мелами
пахнуть, колосом шумлять. Але в цьому i подiбних випадках
маємо справу не з К., а ремiнiсценцiєю.
2). Термiн К. перенесено в фольклористичну термiнологiю для позначення
композицiйного явища, дуже характерного i вагомого для нар.
творчостi. Наприкiн. XIX та в XX ст. виникла думка, шо К. у фольклорi
стає механiчною i вiдображає зруйнування нар. поет,
традицiï. Однак дослiдження показують (В.М.Сидельников), шо i в
XX ст. К. є твор. обробкою пiсенних варiантiв окр. талановитими
виконавцями. К. допомагає пiснi продовжувати своє
iснування впродовж столiть i в дусi культ, традицiй. Хоча при цьому
можливе i механiчне поєднання внаслiдок забування, руйнування
нар. поет, традицiй. В пiснях К. вiдбувалась на основi iдейно-
тематичноï близькостi, наявностi подiбних лiр. героïв або
ситуацiй, подiбних мотивiв: сирiтство, нерiвний шлюб, шлюбна
зрадливiсть, солдатська доля, мотиви ночi осiнньоï, коника
вороного тощо. К. полегшується вiльною асоцiативною
композицiєю, поширенням в рiзних пiснях однакових худож.
стiйких словосполучень: темна нiч, добрий (вороний) кiнь, чужа
сторона та iн. Казк. матерiал контамiнується за близькiстю
текстiв, ïхньоï тематики, типiв героïв: пошук матерi
(дружини, нареченоï, нареченого), герой-дурень, хоробрий кiт чи
пiвень i т.п. Процес К. переважно вiдбиває пiдсилення твор.
чинника у фольлор. процесi. В билинi також буває К. Напр.,
тексти билин Садко i Садко i морський цар зєднуються в одну
билину. Вiдбувається К. за спiльним образом морського царя, що
дiє в двох билинах. Взагалi в фольклорi К. вiдбувається
шляхом перенесення спiльних мiсць (/осi communes) з одного в iн.
текст.
3) У т екстол огiï пiд К. розумiють реконструкцiю певного тв.
шляхом поєднання рiзних редакцiй чи спискiв, коли наявнi
тексти викликають сумнiв щодо ïх вiдповiдностi автор, задумовi.
Переважно К. застосовується для реконструкцiï, вироблення
канонiчного тексту памяток давн. письменства: вiдновлення акад.
О.Шахматовим первiсноï редакцiï Повiстi временних лiт, або
Л.Махновцем Киïвського лiтопису. К. може вживатися як прийом
установлення канонiчного тексту: наук, вивiрена К. тексту
комедiï О.Грибоедова Лихо через розум М.К.Пiксановим. При
текстологiчнiй К. можливе й створення хибного тексту, шо
вiдображує не автор, задум, але невiрне його розумiння
текстологами (текст поеми М.Лєрмонтова Демон у 6-томовому
академiчному виданнi 1954-57).
4) У мовознавствi К. — схрещення двох складникiв, граматичних ф
орм , лексем, фразеологiзмiв на основi постiйного або випад кового
звязку структурноï функцiональностi, асоцiативноï
подiбностi. Лексична та фразеологiчна К. один з шляхiв створення
автор, неологiзмiв: I вороги бездушнi пiтозгуби на тебе кинулись
(П.Тичина), Мастер-ламастер» С.Маршака вiд «Майстер-
ламайстер, // Трошун-розбивайстер // Крутиться, трудиться// Майстер-
ламайстер (П.Воронько); «Клененочек маленький матки // Зеленое
вымя сосет (С.сенiн). Часто К.-неологiзми виконують сатиричну
функцiю: Arka (ковчег Л.В.) Noego
+ nowe i stare = arka noego i starego (С.Ружевич); ПАРТIЯтизм любов до
батькiвщини, яка починається за вiкном чорноï Волги i
закiнчується за обитими шкiрою дверима; СЕКСОТопатологiя
хворобливий потяг до вуха особи своєï ж статi
(В.Кожелянко). Людмила Волкова