Комiкс

КОМIКС (англ. comic strips комiчнi смужки з малюнками) оповiдь в
картинах з коротким супроводжувальним текстом, найчастiше пригодницького
i комiч., а також еротичного характеру. Один з рiзновидiв м а с о в о
ï лiтератури, в якому явно переважає вiзуальне, образотвор.
начало, а текст виконує допомiжну роль, шо схиляє деяких
дослiдникiв (Вiльперт) до думки про нелiт. характер К. Як правило,
реплiки дiйових осiб (найчастiше дiалоги) графiчно оформленi у виглядi
бульбашок» (англ. balloons; нiм. Blasen; iтал., ф р . fumetti). якi
виходять з уст персонажiв. Улюбленi сюжети К. твариннi iсторiï
(Мiккi Маус, Дональд Дак У.Дiснея), життя та подвиги iст. та псевдоiст.
героïв (принц Айзенгери, Астерiкс), пригоди фант., нездоланних або
й напiвфант. надлюдей» (Тарзан, Мандрейк, Супермен, Бетмен, Фантом)
та рiзних казк. iстот в утопiчних ситуацiях. Улюбленi обєкти
зображення фантастика, вiйна, кримiнальнi та детективнi iсторiï,
страхiтливi злочини, жахи, садизм, а також вiдвертий масовий секс, шо
спричинилося в деяких краïнах до iндексування (заборони) окр.
видань К. Нерiдко К. використовують традицiйнi сюжети i образи свiт, л-
ри, (Одiссей, Сiндбад-мореплавець, Фауст, Гамлет, бiбл. персонажi)
зводячи ïх до примiтизованих, iнфантильних варiантiв. Хронотоп К.
невизначений, подiï часто вiдбуваються в якомусь умовному просторi
i часi, де поряд з космiчними кораблями зявляються динозаври, чарiвники
i маги борються з технiчно оснашеними суперменами тошо. Для К.
характернi полярнi контрасти в протиставленнi добра i зла, друзiв та
ворогiв, темних недолюдкiв, спраглих влади i багатства злочинцiв та
iдеальних героïв, створених у вiдповiдностi з банальними уявленнями
споживачiв м асовоï культури, шо стають прообразами новоï
псевдонар. мiфологiï епохи засобiв масовоï комунiкацiï.
Примiтивностi естет, вимiрiв, схематизмовi сюжетiв та одноплановостi
героïв вiдповiдає спрощена, шаблонна, частково навмисне
спотворена мова з короткими називними реченнями, гiпертрофованою
пунктуацiєю i притаманними К. звуконаслiдувальними ефектами для
зображення рiзного роду шумових явиш. Споживання К., як правило,
виключає логiчне мислення реципiєнта, iгнорує його
духов, потенцiï, спотворює i збiднює картину свiту.
Характерно, шо всi прообрази i моделi К. стояли на значно вищому худож.-
ест^т. рiвнi: килими iз Байо (Францiя), cep-вiч. мiнiатюри зi шпруховими
стрiчками, емблематика бароко. Генетично К. повязанi з т. зв. iсторiями
в картинках, популярними у XIX ст. (Малi ведмедi йтигри Й.Свiннертона
(1892), П охмiллiґкозєнят Р.Дiрка (з 1897 p.), серiï
малюнкiв В.Хогарта (Модний шлюб), Вiльгельма Буша (Макс i Морiц, Франц i
Фрiц»), пiзнiше iлюстрованi романи Р.Тьопфера та iлюстрованi
iсторiï О.Якобсона (Адамсон), О.Е.Плауена (Батько й син). Першi К.
зявилися у США у 80-х роках XIX ст. як комбiнацiï й серiï
смiшних картинок з продовженням, котрi вмiшувалися на гумористичних
шпальтах газет i журналiв: Походження всесвiту (1894) та Жовте козеня
(1896) Р.Ф.Аугколта, Ледi Баунтiфул Г.Карра. Починаючи з 30-х pp. XX ст.
вони випускаються у виглядi кольорових брошур i книжок (comic books) з
масовими тиражами до 100 млн. примiрникiв, по 650 назв на мiсяць. Як
показали соцiологiчнi опитування, К. регулярно читають 50-70%
американцiв i близько 165 млн. чол. в iн. краïнах свiту.
Проникнення К. в вропу спостерiгається пiсля 2-ï
свiтовоï вiйни, свого апогею воно досягає в 1950-60-тi pp.,
пiсля чого популярнiсть К. починає падати, незважаючи на численнi
екранiзацiï, теле- й вiдеовтiлення. Починаючи з 60-х pp. продукцiю
К. використовують поп-арт i культура андеграунду, звертаючись до
виразностi ïï графiчноï мови, незрiдка вона служить
засобом полiт.-сусп. агiтацiï i комерцiйноï реклами, а також
сатири i критики сусп. порядкiв (В.Келлi, В.Бод, К.Вiльсон i В.Вуд та
iн.). В К. для дорослих (Барбарелла» Й.К.Фореста, Йоделле П.Бартiра
i Г.Пелерта) часто поєднуються секс i жорстокiсть. Рiзновид К. в
Iталiï т. зв. Фоторомани (Мiф про Ордея Д.Буццатi). Див.
/нтерсемiотика. Петро Рихло