Гнома

ГНОМА (грец. gnome висновок, судження) лаконiчний оригiнальний вислiв,
один з афористичних жанрiв. В античностi Г. використовувалась як
завершальна фраза у трагедiï (Одна порада многих рук сильнiша»
у Еврипiда) i в лiрицi (напр., у формi елегiйного дистиха). Г. могла
бути фiнальним повчанням в ан екд отi такий жанр називався хрiєю
(мiркуванням): напр.. Дiоген, побачивши хлопчика, який коïв
неподобство, вдарив його дядька, примовляючи: Ось як ти його
виховуєш!. Але пiзнiше Г. набула самостiйного значення, позбувшись
повчального характеру. Якщо у вiзант. пiдручнику з риторики Феона
Александрiйського (1-11 ст), який спирався на ант. традицiю, Г. була
часткою хрiï, то у зб. зразкових риторичних вправ (прогiмнасми)
Гермогена Тарсiйського вона становила окр. прогiмнасму поряд з байкою,
оповiддю, хрiєю. похвалою, осудом, порiвнянням тощо. Крiм
античностi (напр.. Гесiод. Феогнiд), Г, була розповсюджена в iнд.,
перс., араб, та iн.л- рах сх. регiону, а також у вропi (напр., О.ГЦз
Вiрменiя, XII-XIV ст.; Н.Кучак Вiрменiя, XVI ст.; А.Сiлезiус, Ф.Логау
Нiмеччина, XVII ст.; Й.-В.Гьоте Нiмеччина, XVIIIXIX ст.;
М.Лєрмонтов Росiя, XIX ст.; Орхан Вєлi Туреччина, XX ст. та
iн.), Типол. близькими до Г. є лiр. епiграма, лiр., або вiрш,
мiнiатюра (напр., поль. фрашка та фiглик), вiрш, афоризм та iн.
Фольклор, аналогом Г. є приспiв ‘я. Борис Iваню