Глосса

ГЛОССА (грец. дiозве мова). Має два значення: 1. У давн. грекiв та
римлян незрозумiлi або застарiлi слова, шо потребують коментара
(глоссарiя);
2. Строфiчна форма, що складається з вступноï строфи
(мотто), кожний вiрш якоï послiдовно повторюється як
останнiй в наступних деиимах строфа з 10 рядкiв, в якiй стосовно Г.
на вiдмiну вiд клас, децими, не завжди виконувалось правило
альтернансу. Мотто складається з чотиривiрша. щоправда,
необов'язково. Неканонiзований об'єм Г. дозволяє вважати
Г перехiдною формою мiж строфою та твердою строфiчною формою»
(М.Гаспаров). В ролi мотто виступає уривок або з вiдомого
читачевi вiрша, або з нар. пiснi, причому, кожен рядок мотив мотто в
контекстi наступних строф знаходить розгорнуте i цiлком персонально-
автор. осмислення. Це дозволяє сприймати Г. як
своєрiдний коментар до знайомого тексту. 1ст. ґ. пов'язана з
iсп. та порт, поезiєю. Особливе значення мала в XIV-XVII ст.:
iспанцi К.Астальєха (XV-XVI), М. де Сервантес (XVI-XV11)
3.2, р.18 Дон Кiхота» та iн.; португальцi Л.Камоенс, Ф.М.Мело,
Б.В.Раваско (XVII ст.) та iн. В iн. європ. л-рах Г., окрiм
перекладiв, маловживана: франц. В.Вуатюр XVII ст., рум. М.Емiнеску
XIX ст., словен. Ф.Прешерн XIX ст., рос. поети XX ст. В.Брюсов,
Вяч.Iванов, укр. поет М.Ткач XX ст. Борис Iванюк