ЕЙСТЕДДФОД (ЕЙСЕТФОД)

ЕЙСТЕДДФОД (ЕЙСЕТФОД) (кельт. змагання валлiйських бардiв, на якому вони
виконували своï ггiснi та балади про нар. героïв, про свободу,
а також про любов. За крашу пiсню поет-спiвець отримував нагороду.
Розвиток валлiйськоï словесностi був уповiльнений, вiдбувався
переважно у фольклор, формах, а нац.-патрiотична творчiсть бардiв i Е.
стали важливими чинниками опору англо- нормандським завойовникам. Тому
пiсля приєднання Валлiï до Англiï за династiï
Тюдорiв (1485-1603) барди — носiï нац. iдеï
переслiдувались, а Е. були забороненi. У кiн. XVIII ст. з iнiцiативи
поета Йоло Моргануга Е. були на деякий час вiдновленi. Наступна (1822)
спроба проведення Е. успiху не мала. У XX ст. Е. стали щорiчними поет,
фестивалями, шо в них брали участь найкращi поети Т.Г.Джонс (1871-1949),
В.Дж.ґруфiт (1881-1954), Р.У.Паррi (1884-1956). Гол.
церемонiєю суч. Е. є присвоєння звитяжцевi звання
барда. З XIX ст. подiбнi фестивалi вiдбуваються серед шотландцiв-гелiв.
Типол. Е. подiбнi до сер-вiч. нiм. змагань манстерзiнгерiв або айтинiв
змагань казах, акинiв. А натолiй Волков ЕКВIЛIНЕАРНIСТЬ (вiд лат. ае^ии$
рiвнозначний та Iiпеа лiнiя, рядок) дотримування в поет, перекладi
кiлькостi рядкiв i порядку строф вiдповiдно до оригiналу. Таку вимогу
(т.зв. закон Е.) висувають звичайно прибiчники лiнгвiстичного пiдходу до
худож. перекладу, та намагаються витримати деякi перекладачi, виходячи з
бажання зберегти всi складники першотв. Непорушнiсть закону Е. була
пiддана сумнiву ше на початку 50-х рр., зокрема, К.Чуковським, що
доводив: вiрш, трагедiï В.Шекспiра в еквiлiнеарному перекладi
стають малозрозумiлими i важкими до сприйняття при проголошеннi з театр,
кону. Щоправда, вимоги для тексту, призначеного для театру, iн., нiж ло
адресованого читачевi, В цьому випадковi збереження вiрш, структури
важливiше. Вiдступ вiд Е. часом зумовлений прагненням перекладача
якнайповнiше вiдтворити змiст i дух оригiналу, особливо коли оригiнал i
переклад належать до рiзних систем вiршування, або до надто вiддалених
епох. Намагання будь-шо зберегти кiлькiсть рядкiв i строф може призвести
до порушення синтаксичних норм мови перекладача, а, з iн. боку, до змiни
iнтонацiï та мелодики першотв. через те, шо в рiзних мовах слова
мають неоднакову протяжнiсть. Так, пересiчна довгота поет, слова, яка
виражена в складах, у нiм. мовi 1,96; укр. 2,01; рос. 2,04; угор. 2,09.
Наведенi цифровi показники допомагають виявити заг. спiввiднесенiсть тих
чи iн. мов. пар. Перекладачi з англ. мови стикаються з
об'єктивними труднощами: у звязку з бiльшою довготою лексичних
одиниць у сх-словян. мовах змiст оригiналу не вкладається у
простiр вiрша визначеного розмiру (в англ.-чес., нiм.-укр., угор,- укр.
поет, перекладу можливостi тут ширшi). Укр;- англ. чи рос.-англ.
переклад викликає труднощi протилежного плану: оскiльки англ.
слова коротшi, перекладач повинен чимось заповниш ритм, вакуум, який
доконечно виникає. З обох, здавалося б, нерозвязаних ситуацiй уже
знайаено багато виходiв, ïх теор. обгрунтовано i пiдтверджено
практикою. Конкретне вирiшення майже завжди iндивiдуальне i залежить вiд
того, наскiльки вагомий певний складник у семантико- стил. системi
першотв. Дотримання Е. необхiдне при перекладаннi канонiчних твердих
строф i форм (терцина, рондель, рондо, сонет, онегiнська строфа, газель,
рубаï, груз, шаïрi, япон. хокку i танка тошо). Тут строфiчна
побудова є домiнантою, яку не можна порушити, за рахунок
збiльшення (або зменшення) рядiв понять, шо мiстяться в текстi
оригiналу. Еквiлiнеарнi оригiналам укр. версiï таких складних тв.,
як Божественна комедiя (переклад С.Дробязка), де збережено нумерацiю роадiлiв-
пiсень i терцин кожноï пiснi, Дон-Жуан Дж.Г.Байрона (переклад
С.Голованiвського), де пронумеровано октави. Еквiлiнеарнi переклади
сприяють засвоєнню чужомов. поет, форм, тобто збагачують технiчнi
можливостi л-ри, що сприймає. Так, на основi Прованс, лiрики
трубадурiв у пл. Iталiï виникла восьмирядкова строфа сицiпiана Вона
стала основою для октави ~ строфи, шо розквiтла в XIV-XV ст. в
Iталiï, а вiдтак у всiх європ л-рах. Подiбна картина з iн.
твердими строфами i формами, в тому числi сх. походження. Так,
Д.Павличко створив иикл Рубаï пiд впливом вiдповiдних укр.
перекладiв. Анатолiй Волков Елеонора Соповея-Гончарик