Бурлеск(а)

БУРЛЕСК(А) (вiд лат. burla жарт, абишиця ïтал. burleska франц.
burlesque). 1.Метажанр комiч. л-ри. Основною засадою Б. є умисний
контраст, розрив мiж змiстом i формою, шо полягає в
невiдповiдностi стилю тематицi тв. Б. має два рiзновиди:
1) Низький Б.-травестування: виклад героïчного змiсту простецькою
мовою з рясним уживанням прозаïзмiв, вульгаризмiв,
лайливоï лексики. До низького бурлеску належать, зокрема, такi
жанри як поема-гранесг/я та сучасний лiтературний апокриф.
2) Високий Б., або фальшивий епос: виклад низькоï
повсякденноï тематики пiдкреслено урочистим стилем.
Найхарактернiшим жанром високого Б. є iроï-комiчна поема.
Б. розквiтає в перiод критики ст. сусп. та лiт. явиш, надто,
коли вiдчутна закостенiлiсть загальноприйнятих жанр, i стид,
канонiв. Корiннями Б. сягає нар. карнавально-смiховоï
культури часiв язичництва та раннього християнства (напр., аит.
свята бога Дiонiсiя). Зародження лiт. Б. вiдбулося ще в Давн.
Грецiï в V ст. до н.е.: фальшивий епос Батрахомiомахiя»
(укр. переспiв К.Думiтрашка Жабомишодракiвка», надр. 1869).
сатир, дiалоги епкомiï (вихваляння низьких предметiв: Похвала
мусi, Суд приголосних» сирiйця Лукiана з Самосат (бл. 125-бл.
190). За Сер-вiччя бурлескнiсть властива творчостi вагантiв,
жонглерiв, скоморохiв, шпiльманiв. В Украïнi найяскравiше
виявився у календарно- обрядових iграх i пiснях весняно-лiтнього
циклу (диявольськi соромiцькi пiснi, бiсiвськi iгриша»), типол.
близьких до свята бога Дiонiса. Органiчна риса ïхнiх тв.
пародiювання церк. молитов, профанування високого, офiцiйно
освяченого: творення «свiту навиворiт» за законами
карнавальноï свободи. В iтал. поезiï доби Вiдродження Б.
наявний у сатир, вiршах у манерi а/Iа ЬигсИiа (недбало), зокрема,
хвостатих сонетах, репрезентанта нар.-мiськоï л-ри
антипетраркiста Буркєло (1404-1449) та бернеско Ф.Бернi.
Розквiту обидва рiзновиди Б. зазнали в ХУI1~ХЛII ст.. як засiб мист.
боротьби проти абсолютизму та органiчно з ним повязаного класицизму.
Саме толi складаються основнi бурлескнi жанри iроï-
комiчноï поеми та травестiï. В подальшому елементи Б.
переходять у iн. жанри. У Францiï «Орлеанська дiва (1735)
Вольтера, в Нiмеччинi «Боги, героï та Вiланд» (1773)
Й.В.Гьоте, в Румунiï ф а р с и В.Александрi Йоргу з
Садагури» (1844). Кiрiца в провiнцiï (1852). казки
I.Крянге Данiле Перепєляк», Iван Торбинке та iн. (1875-
78). У Росiï в Гiмнi бородi (1757) М.Ломоносова, Похвалi комарю
(1807) Г.Державiна. бурлескних оаах Н.Матвєєвоï (
Ода чорнильницi), А.Вознесенського (Ода наклепниковi) та iн. В
Украïнi Б. був популярним.у ХЛ-ХУ1II ст., здебiльшого в тв.
учнiв богословських шкiл: школярiв-»бакалярiв, мандрiвних дяк/в-
ливорiз/в ( «Житiє i страданiє»
I.Турчиновського), у рiздвяних, великоднiх, «нишенських»
вiршах, у шкiльнiй арам i iнтермедiях (iнтермедiï до драми
М.Довгалевського Отець Негребецький). Часто подiбнi тв. були
анонiмними. Поширення дiстали бурлескнi елементи в нов. укр. л-рi в
нерозривному зв'язковi з етнографiзмом i романтизмом. У 1-й пол. XIX
ст. Б. проникає в усi роди та жанри укр. л- ри, а також у
публiцистку, лiт. критику, епiстолярiй:
3. Котляревський, П.Гулак-Артемовський. П.Бiлецький-Носенко,
П.Кореницький, С.Олек- сандров, Я.Кухаренко; Салдатський патрет.
«Конотопська вiдьма» Г.Квïтки-Основяненка, Сон
Т.Шевченка, поема «Кулiш у пеклi» П.Кулiша, оповiдання
О.Стороженка. байки Л.Глiбова. спiвомовки С.Руданського, згодом
вiрш, фельєтони В.Самiйленка. Вiдтак Б. спостерiгається
в тв. Остапа Вишнi, Т.Мигаля. Своєрiднi вiдгомони Б. очевиднi
в укр. постмодернiзмi. Програмово орiєнтацiю на бурлескнiсть
проголосила лiт. група Бу-Ба-Бу (бурлеск-балаган-буфонада). Саме в
такому стилi написано Московiаау та Рекреацiï Ю.Андруховича. Б.
має мiсце й у iн. мист-вах. У драм, театрi Б. комедiйний жанр,
зображення високих подiй ницою мовою та буфонадними театр,
прийомами. Франи. ярмарково-театр. Б. склався в сер. XVII ст. на
основi комедiï-Б. П.Скаррона. В гол. ролях його пєс
виступав буфонний комiк Жодле. Цей Б. був спрямований на руйнацiю
високих класицистичних канонiв правильного театру Комедi франсез. В
Австрiï театр. Б. використовувався мандрiвними трупами в
боротьбi проти Бургтеатру (1741) iн. назва «Королiвський театр
при палацi, з 1776 Придворний нацiональний театр». У муз,
театрi в XVIII 1-й пол. XIX ст. досвiд Б. був засвоєний оперою-
буфа, композиторами Дж.Б.Перголезi (перша опера-буфа Служниця- панi
1733), Дж.Паïзiел/ю. Н.Пiччiнi. Д.Чiмарозою. В. А.Моцартом,
Дж.Россiнi. Г.Донiцеттi). В Англiï в 1-й пол. XIX ст. створився
жанр бурлетта. де сполучалися оперовi, бурлескнi та пантомiмнi
складники. У музицi Б. гумор, свiдомо грубувата композицiя (напр.,
Б. у «Partita a-moll Й.С.Баха). Своєрiдно втiлився Б. у
кiно, переважно нiмому (М.Сенне, Ч.Чаплiн).
4. Iнколи Б. ототожнюють лише з iроï- комiчною поемою на противагу
травестiï. Iснує розумiння Б. не як метажанру, але як
стилю. Проте, в такому разi точнiше казати про застосування окремих
первнiв Б. (Див. Пародiя, Пастнш.) Анатолiй Волков