Бенкельзан­

БЕНКЕЛЬЗАНґ (вiд нiм. Biinkel стiльчик i Sang пiсня, спiв) жанр нар.
вуличноï пiснi, шо виникла в XVI ст. в середовищi ярмаркових
спiвцiв, якi виконували пiснi, стоячи на стiльчику. Вiн уособлював кiн
«, сцену. Термiн уперше вжито Й.ґ.Готшедом 1730. Попередниками
виконавцiв Б. були спiвцi-хронiкери. якi в пiсеннiй формi доносили до
слухачiв газетнi новини, надто дивнi, чудеснi звiстки, злободеннi
страшнi iсторiï про злочини, вбивства (нiм. Mordtat звiдси iн.
назва жанру морi тат), сiмейнi трагедiï, стихiйнi лиха тощо. Б.
виконувався, як правило, на мiських майданах, ярмарках, в багатолюдних
заïжджих дворах i тавернах пiд час вел. иерк. свят, при скупченнi
народу, пiд акомпанемент катеринки. Виконання часто супроводжувалось
малюнками й картинами на полотнi чи на клейонцi, якi iлюстрували спiвану
оповiдь. Спiвець показував паличкою на вiдповiднi зображення, дбаючи про
‘синхроннiсть звук, й вiзуального рядiв. Тексти, попередньо
розмноженi друкарським способом у формi листiвок, тут же продавались. По
сутi, Б. був одним з раннiх варiантiв т.зв. масовоï л-ри. У XVHI-
XIX ст. Б. набув значного поширення, а його виконання було поставлене як
на професiйну (Б. спiвали цiлi сiмï чи сiмейнi клани), так i на
комерцiйну основу (до популяризацiï Б. пiдключались видавцi,
власники друкарень, якi дбали про збут своєï продукцiï).
Творцi та автори Б. не розглядали свою дiяльньïсть як розважальну
сферу вони ставились до неï дуже серйозно. переслiдуючи передусiм
iнформативнi та морально- етич. цiлi. Будучи формою нар. поезiï,
призначеноï для простого люду, Б. набув у XVIII ст. популярностi i
серед освiчених кiл (лiт,, здебiльшого iронiчний, салонний Б., шо
знайшов вияв у баладах i романсах ґ.-В.-Л.Глайма, Г.Бюргера та
iн.). В XIX ст. Б. справив деякий вплив на розвиток нiм. лiрики,
виробивши форму полiт. Б. (Г.Гайне, А.Г.Гофман фон Фаллєрслебен),
а б XX ст. в рамках Б. розвивається пародiйний напрямок, який
повязаний передусiм з вiдродженням традицiй лiт. кабаре
(Й.Рiнґельнаи, Ф.Ведекiнд, ДЛiлiєнкрон, Б.Брехт, Е.Кестнер
та iн.), особливо як морiтат з метою шокування добропорядного
«iстеблiшмен ту . На ест. рiвнi Б., з його вульгарно-грубою мовою,
дiалектизмами, ж аргонiзм ам и, сленгом протиставлявся витончено-
елiтарнiй поезiï Г.Гофмансталя, Р.-М.Рiльке, С.Георге. В суч. нiм.
поезiï елементи Б. зустрiчаються в Г.Кунерта, В.Бiрмана, в
морiтатах Р.Вольфа, Г.Новак, ґ.Дрозаовського, К.Райнiг та iн. В жанрi
морiтату витримана пєса М.Фрiша Граф Едерланд. Традицiï Б.
продовжують т.зв. пiснi протесту (Б.Дiлан). Вiдгомони Б. можна почути
сьогоднi поза межами Нiмеччини в мiському (В.Висоцький), зокрема, т.зв.
жорстокому, романсi. Петро Рихло