Балаган

БАЛАГАН (вiд тур. balaha з перс, bala ganeh) вiдкрита кiмната над гол.
входом, буквально високий будинок).
1. До кiн. XVIII поч. XIX ст. розбiрна, тимчасова будiвля для торгiвлi
пiд час масляничних, великоднiх та iн. свят на територiï Рос.
iмперiï.
2. Подiбна будiвля для театр., естрадних, циркових майданних вистав.
3. Рiзновид ярмарковоï (майданноï) вистави. З XVIII ст. й
особливо з 20-х рр. XIX ст. в Росiï (на Украïнi ймовiрнi
вiдомостi про Б. припадають на 1860 рр.) застосовується до
нар. театралiзованих виловиш комiч. характеру та циркових вистав,
якi вiдбувалися пiд час ярмарок спершу в торгiвельних примiщеннях, а
потiм (з XIX сг.) у спецiальних будiвлях. У виставах брали участь
актори як крiпосних, так i iн. професiйних та напiвпрофесiйних
театрiв, аматори iз семiнаристiв, дрiбних урядовцiв, майстрових,
ремiсникiв, а також цирковi актори. Аналогiчнi вистави вiдбувалися у
рядi європ. краïн у ХУIГХУIII ст. Так, у Францiï
ярмарковi театри давали вистави у пристосованих примiщеннях типу
Орлеанськоï Зали для гри в мяч, а в iн. час грали на бульварах.
ïх репертуар складався з танцiв на канатi, акробатичних вправ,
театр, монологiв, пантомiми й iнтермедiй, почасти вульгарних i
непристойних. У Нiмеччинi мандрiвнi комедiанти на ярмарках
виставляли балети, iнтермедiï, пєси з репертуару вел.
професiйних театрiв. В Англiï в стацiонарних театрах постiйнi
трупи, до складу яких входили франц. танцiвницi та iтал. спiваки,
давали регулярно вистави з пантомiмою, пригодами Арлекiна i
Коломбiни, пiснями, танцями та iн. На становлення Б. та його жанрiв
вплинула генетична спорiдненiсть iз забавами скоморохiв, з ïх
умiнням жартувати, танцювати, спiвати, грати на муз. iнструментах,
лицедiяти i розiгрувати веселi iмпровiзованi пєси. В кiн.
XVIII ст. виставлялися нар. драми (Цар Максимiльян та iн.),
iнсценiвки перекладних лицарських романiв. З 1840 рр. на Б. дуже
впливають iтал. трупи (соттесiiо с/е//аг(е), персонажi якоï (П
еро, Коломбiна, Арлекiн) надовго були повязанi з рос. i укр. Б., де
арлекiнiади як особливий жанр зайняли одне з помiтних мiсць у
репертуарi, а закликальник у Б. був поєднанням iтал. блазня i
рос. масляничного або святкового дiда. Крiм iтал. комедiï
масок, на рос., як i укр. сценiчне мист-во, i на Б. як його частину
мали вплив, на думку П.Беркова, франц. ярмаркова i клас, комедiя та
нiм. гансвурстiада i серйозна комедiя. На формування Б. вплинула
також шкiльна драма зi своïми iнтермедiями. Динамiзм вистав,
образна, нар. мова, побутовi персонажi, гра з глядачем, простий
сюжет, розумний слуга, дурнi персони та iн. складовi iнтермедiй
широко ввiйшли в балаганнi вистави. Певний вплив мали комiч.
пєси демократичних низiв (т.зв. майданнi iгриша), якi носили
фольклор, сатир, характер, висмiювали помiшикiв, попiв, чиновникiв,
купцiв та iн. Будiвлi Б. розмiшувалися в одну, двi чи три
лiнiï. На першiй вибудовувалися вел. й багатi Б., на другiй i
третiй меншi й бiднiшi. У вел. Б. першоï лiнiï близько
години йшли театралiзованi вистави, сюжетнi розмовнi пєси й
пантомiми, а пiсля цього виступали спiваки, танцюристи, акробати,
фокусники, невел. хори й оркестри нар. iнструментiв. Дiя в менших Б.
першоï та другоï лiнiï тривали не бiльше як
пiвгодини, i тому вистав вiдбувалося в день до ЗО й бiльше. В них
виконували iнсценiвки перекладних романiв i повiстей, арлекiнiади й
виступи Петрушки, пантомiми на iст. та воєннi сюжети, цирковi
номери, рiзнi «чудеса, трюки тощо. Видовише, як правило,
складалося з 5-10 номерiв, якi групувалися в три вiддiлення: у
першому гiмнастичнi цирковi вправи, в другому розiгрувалася сцена з
нар. побуту, в третьому комiч. пантомiма. В нєвел. Б.
третьоï лiнiï, якi називалися рогожними або стовпчиками
(бо споруджувалися за допомогою стовпа, шо був закопаний посеред
арени, на якому трималося рогожне покриття), представляли восковi
фiгури, сирен, диких людей, даму-павука та iн. чудовиська, а той
просто займалися елементарним обдурюванням. Незважаючи на
рiзноманiтнiсть вистав. Б. мали певну спецiалiзацiю: ф
еєрiï з танцями, арлекiнiади. ляльковi вистави, цирковi
та естраднi номери, батальнi вистави й пантомiми та iн. Найбiльшою
популярнiстю користувалися балаганнi вистави Б. Лемана, який ставив
пантомiми-арлекiнiади, естрадно-цирковi номери з дресированими
звiрами, «живi картинки, та А.Алексеева- Яковлева, який створив
особливий балаганний театр в останнiй третинi XIX ст. Розвага та
користь», в якому' ставилися сцени й живi картинки» за тв.
О.Пушкiна, I.Крилова, О.Островського, М.Гоголя та iн. У XX ст. Б.
поступово припиняє своє iснування з низки причин. По-
перше, з 2-оï пол. XIX ст. (пiсля поразки в Кримськiй вiйнi,
селянськi реформи 1861 р.) влада з острахом почала ставитися до
вiльного, безцензурного слова Б., до скупчення вел. мас народу на
центр, майданах. Внаслiдок цього почали вводитися рiзнi цензурнi
обмеження (так, у сер. 50-х рокiв було введено заборону на
п'єси з рос. тематикою), а самi ярмарки виносилися за межi
мiста. По-друге, рiзко зросла кiлькiсть письменних людей у мiстах i
селах, змiнився смак та культ, рiвень глядачiв, яких уже не
задовiльняли Б. з ïх трал, тематикою та iн. ярмарковi розваги.
По-третє, Б. або поступово витiснялися професiйними й
аматорськими театрами, або докорiнно змiнювали репертуар, надаючи
перевагу естрадним дивертисментам. З такою нов. програмою Б.
проiснував до 30-х рр. XX ст. Балаганнi вистави вплинули на розвиток
як театру, так i драми. У Б. «обкатувалися театр, технiчнi
«чудеса i натуралiстичнi декорацiï, якi пiзнiше перейшли
на сцену професiйного театру. Шодо цього, вел. роля Б. Лемана. Рiзнi
елементи з балаганних вистав органiчно ввiйшли в драм, практику ХIХ-
ХХ ст. i збагатили ïï виразними засобами, якi сприяли
появi нов. драм, жанрiв. Бiйки, сварки, непорозумiння, гостро
шаржованi дiалоги наповнюють драму Монопольшик П.Плавильшикова;
елементи буфонади використано в трагiкомедiï' I.Крилова Трiумф
(Подтипа); поч. Одруження» М.Гоголя подiбний до популярноï
нар. iнтермедiï на тему Пан та слуга»; фарсовi елементи,
ексцентрика й пантомiма входять у пєси А.Сухово-Кобилiна;
Л.Толстой створив пєси для балаганного театру ‘Петро-
хлiбник, Перший винокур, Аґґей, а комедiю Плоди
освiти» будує на витiвках кмiтливого слуги, композицiйно
нанизуючи епiзоди- iнтермедiï, як це прийнято в Б., у виставах
Петрушки. До Вишневого саду» А.Чехова ввiйшла пантомiма,
ексцентрика i буфонада; в його водевiлях На великому шляху, Ведмiдь,
Освiдчення наявнi мелодраматизм i буфонада; ексентрику. буфонаду та
мiмiку широко використано в пєсах Л.Андреева, В.Маяковського,
К.Треньова тошо. На поч. XX ст. рiзнi мист-ва широко звертаються до
Б. в найрiзноманiтнiший спосiб сприймаючи та трансформуючи його
тематику, образнiсть, стиль (вiрш Балаганчик» i п'єса
Балаганчик О.Блока, балет I.Стравiнського Петрушка, картина
К.Маковського «Народне гуляння пiд час масляноï на
Адмiралтейському майданi в Петербурзi, пiсня О.Вєртiнського
Божевiльний катериншик, театр, експерименти Ю.Бондi,
В.Мейєрхольда. В.Соловйова (Вогонь»). Лнлр ïй
Близнюк