ПЕРВОЦВIТ ЩОГОЛЕВА I КУЗЬМЕНКА СЛОВО ОД IЗДАТЕЛЯ

Радiючи серцем рiднiй словесностi нашiй, огласив я друком не одно вже
своє i чуже компонування. Вбачають земляки моï, що не
суєтна славиця, а праведна користь духовна в мене перед очима, i
частенько шлють менi на прогляд своï словеснiï труди. Добре
вони отеє роблять, одно слово; бо почують од мене щиру, хоть,
може, часом i крутеньку правду. Декотрi з землякiв оддають менi на волю
що хотя з ïх рукописами чинити i, не радячись з автором, друкувати
по своïй уподобi все чи яку частину. Добре й сi панове роблять, бо
часом, надрукувавши необачно все, що написалось, можна половою й самому
зерну цiни збавити. Тепер-бо вже не тiï часи, що були за
Котляревського: тепер i веселе смiхотворство в словесностi стало вже
iнше; тим цаче рiч поважна, котора з глибшого жерела рине. Поставленi
вже на взiр письменному товариству поетичнi утвори нового тону, i всяка
розумна душа, овладавши ïмн, чує нестатечнiсть таких
курзуверзу, як от недавно появились у Києвi |Театр пана Ващенка-
Захарченка, а в Москвi поперевертанi якось кумедно псалми Давидовi пана
Михайла Максимовича в його московськiм сУкраïнцi. Багато лежить у
мене писання украïнського до друку; ба-гато я перечитав його, да
ось тiлько кришечку до огласу вибрав. Що ж бо з того за користь буде, що
ми украïнських книжок наплодимо, в которих не виявиться правдива
поезiя украïнська? Тим-то все мляве або недоспiле я геть
одкидаю, i не то свого кошту на ту словесну покидь не тпя чу, да й
охочих зупиняю. Лучче-бо старцевi в селi милос тиню од свого достатку
сотворити, анiж нi се нi те кощтов ним друком оглашати. Отож упала менi
в руки поезiя якогось пана Щоголева Зрадiв я, ïï прочитавши *.
Прочитав землякам-приятелям у столицi i вони слухали ïï
смакуючи. I звеселились ми всi, що таки хоть одна струна по-людськи на
рiднiй бандурi бринькнула. Не багато тих пiсень, да чистий же мед, а не
перга словесна. То правда, що не до Шевченкових ïх прирiвняти, а
все ж i то щира рiдна поезiя. Се так, як iнодi весною соловей у саду
голосно да любо виспiвує, а тут коло тебе золота бджiлка над
квiткою вється. Слухаєш соловя з великою вподобою, а не
скажеш же й бджiлцi: Лети собi геть, не гуди коло мене! Склад у того
пана Щоголева правдиво рiдний. Не Шевченкiв голос вiн переймає;
переймає вiн голос народноï пiснi, i iз пiснi бере основу
свого компонування. Тим часом, яко поет правдивий, а не пiдспiвач,
має вiн у своєму голосi щось праведно своє, якусь
власну повагу й красу, котороï нi в пiснi народнiй не покажеш, нi в
Шевченкових вiршах не догледишся; не чу- же-бо добро вiн собi
присвоïв, а своïм власним даром нас чарує. Се так, як от
iнодi спiвають дiвчата над водою, i вється по водi ïх чистий
голос, i оддається в гаю, мов чарiвничi спiви, самоï музи
народноï, оддається стиха, неясно, не так голосно, а любо
слухати, i слухаєш його дивуючись! Впали ж менi в руки й вiршi
iншого поета, пана Кузь- менка. Сей не так сподобавсь нам, як пан
Щоголев, а прочитавши його поезiю, не змогли ми ïï забути. сть
у його словi щось таке, що до душi доходить i в душу проситься. Так
iнодi стрiнеш хлопя серед села; неприбране воно собi буде, босе й
простоволосе, а згляне на тебе таким любим поглядом, так обiзветься до
тебе приязненько, що вхопив би його на руки да й понiс, як своє
рiдне. Поезiя пана Кузьменка не має тоï сили, що пана
Щоголева, а проте якась єсть у ïй тихiсть приятна, якесь
гарне душевне су- мованнє, i пливуть його слова одно за одним не
прудко, а так як маленькi утенятка, вперше на воду пущенi. Можна б де за
що | зганити ïх, що не так-то вони голоснi i часом наче в прозу
впадають, да й ганити ж бо жаль: так вони стиха-тихесенько до душi
твоєï про якiсь дiтськi лiта, про якесь молоде щастя
промовляють. Отже, зложивши докупи сей невеличкий вибiр iз вели- I
Повно, не того героя Щоголева, що стреляв з гармат пiд Одесою. 302
коï папушi писаного паперу, подаємо гостинця на Вкраïну
i вповаємо, що вона прийме, його з любою вподобою. Пер-воцвiтом сi
одинадцять стихотворннх штучок ми назвали, вважаючи поезiю пана Щоголева
i пана Кузьменка за пробу пера, которе може колись появить щось голосне
на всю Украïну.