ЛАСТIВКА СОЧИНЕНИЯ НА МАЛОРОССИЯСКОМ ЯЗЬIКЕ Собрал Е. Гребенка, СПб., 1841

Мило нам, що можемо дещо приписати о плодах молодоï словесностi
сусiдньоï i сородноï Украïни. Новiшими часами появилося,
окрiм собранiй народних пiсень, много сочиненiй в народнiм южиоруськiм
язицi. Повнi дарованiй писателi кинулись вслiд за несмертельним
Котляревським оброблювати ниву отцiвськоï словесностi. Вiд iздання
пер- воï частi незрiвнянних повiстей Основяненкових майже без
перерви щороку появляються новi плоди то в стихах, то в прозi содержанiя
лiричеського, епiчеського ба драматичеського: Основяненко, Карпенко,
Купрiєнко, Бодянський iз повiстями виступають, . Гребiнка, Т. Шев-
ченко, . Галка, Могила, Тополя iз лiричними, драматичними сочиненiями,
Срезневський iзнсканiями народноï iсторiï минувших часiв,
Максимович, Лукашевич, Бодянський собранiями пiсень приносять жертву в
храмi народностi. Тепер, 1841 года, видав , Гребiнка Ластiвку (рiд де
альманаху) i помiстив там много сочиненiй до цього I знаних i не знаних
писателiв. Самого iздателя є иредиII вiє (Так собi, до
землякiв) i До зобачення на кiнц,Лњ iз звичайною украïнцям
веселiстю i жартiвливiстю натГ сано. В красних образах виставляє
(Гребiнка) розкош' своєï рiдноï сторони у всякiй порi
року. Головнiшу часть прози займає прекрасна казка Осно- вяненкова
Сердешна Оксана. Чулий той i глибоко в душу вникаючий писатель
виставляє нам образ iз домашнього життя добру мати, слабу як
звичайно мати, но поблажливу, добру дочку, утiху своєï
матерi, але трохл пусту i прегорду; Соблазнення нещасноï Оксани,
зведеноï капiтаном, i всi. страшнi слiдствiя цього блуду недосвiче-
ноï дiвицi виставляє на пересторогу так матерям, як i дi-
тям. Це щасливо понято, а ще щасливiше виведено iз зна- комим талантом
Г. Основяненка. З незрiвнянним духом поняв (Основяненко) дух народний,
вдивився в життя його (народу) i виливає чистосер- дечнi, простi,
чистонароднi казки. Яка в них .нiжнiсть, яке чувство, яке глибоке знання
людського серця, яка посту- пеннiсть чувств! А язик показався в усiх
своïх красотах! Словом, незрiвнянний, якою жоден народ похвалитися
не годен. Всi його казки мають найкращу сторону що ведуть до
моральностi. Посмiшнi двi казочки Пархiмо- ве снiдання i На пущання як
завязано...мають прекрасно виведену народну приговорку. Г. Основяненко
як в повiстях поважних, чулих що, як вчитаєшся, то так
розжалобить, що i на сльози ^збирає, що за душу хапле, так i в
посмiшних незрiвнянний. О нiм можна смiло сказати, що хтось сказав о
Криловi, що вiн перший розказав нам казку на руський лад, руським
говором, руським словом, i здiлав його (слово) так народним, як є
пiсня народна. В стихах перед прочими виникає Т. Шевченко (знании
iз Кобзаря). В його творах Вiтре буйний, Причинна, | особливо На вiчну
память Котляревському показуються особливо глибоке чувство i дар
прекрасного народного вислову i буйного iзображення. К ньому ближиться
В. Забiла, також так чувствiтельний. його твори Голуб | Пiсня
незрiвняною провiвають тугою чисто руською. Лев Боровиковський
вiдличається вiд других силою помиШ- ленiй, величними гадками i
короткiстю слова. В своïм Чорноморцi, Палiю, Волоху є вiн
точно сильний, як лев. У байках знов показує замислуватiсть i
сильно володiє язиком. Прочi, меншi кавалки також не без цiни;
особливо сильний стих До коня Мартовицького i Чужбинсь- 168
кого Прощання одинаковi силою i тугою iстинно русь- Щ кою.
Котляревського iз виняткiв i поему (Т. Шевченка) Гайдамаки тяжко осудити
лише дають догадатися о красотах цiлостi. Словом, усе воно красне, все
народне, без найменшого знаку наслiдування чужини все виплило iз
щироï грудi русина. Одну лиш, гадав би, i можна догану дати писате-
лям украïнським що часом для виразистостi де доберуть прикметного
слова так, що не раз одне слово всю повагу i красоту попсує. Блуд
той особливо показується в Гребiнковiй Полтавi… Мiсцями вона
зовсiм закидає на лад Котляревського Енеïди. Але все красне,
коли на своïм мiсцi, i здається справдi, що пилке виучування
i послiдування цього учителя i передводителя було i причиною мiшання
жартiвливих вираженiй в поважне дiло. Ледве i в Основяненку не придибати
часом подiбних прикладiв. Котляревський Енеïдою закляв школярську
кла- сичнiсть навiки, а отворив новий свiт народноï поезiï, ще
до романтики у полякiв i росiян вiн уже поняв народну поезiю…