Строфи

Категории

1.   1 ЄВген Маланюк

Оригинал

1.
Ти виростала, квiтла й наливалась
I втiлилась — в медвяний виноград
Та яблука. Мов наложниця, сад
Зiтхає втолено. I гасне лiтнiй галас.
I лагодою сяє стиглий лад,
I спогад золотiє, як кохались
У бурях квiтня, в ворожбi Купала—
Ось — день плодiв. А завтра — листопад.
2.
Безверхе бойовисько, де мечi
Потяли все,— знов стоптане i голе.
Широкоперсий вiтер лиш дзижчить
I мчить козацьке перекотиполе.
Зачепить? Вкорениться? Проросте?
Мовчить, мовчить важке осiннє небо.
Чи проковтне страшним простором степ,
Чи дикий чвал той перейме Мазепа.