IЗ ЗБIРКИ ОПОВIДАНЬ ГОРОБЕЦЬ-МОРЯК ПРАЦЬОВИТИЙ, ЯК ПТАШКА

Категории

1.   1 Валентин Бичко

Оригинал

Я знав, що синицi взимку дуже люблять сало. Мабуть, воно дає ïм енергiю, щоб зiгрiти тiло. От я й повiсив на вишневiй гiлочцi пiд своïм вiкном шматочок цих ласощiв, щоб спостерiгати за птахами.
I дивно. Уже в першi хвилини я побачив, що зовсiм не легке i безтурботне пташине життя. Адже скiльки разiв я ранiше чув та й сам говорив про непрацьовитих людей: Живе вiн, як пташка, не оре, не сiє, не жне, тiльки ïсть. А колись давно учнi навiть вiрш учили: Птичка божия не знает ни заботы, ни труда.
Та виходить — неправда то все. Дивлюсь я на синицю, що порається бiля сала, i бачу — не пiдносить вона до рота уже готову ïжу, а добуває ïï напруженою працею. Для того, щоб одiрвати од великого шматка маленький шматочок, який уже можна проковтнути, доводиться ïй працювати усiм тiлом, а не тiльки дзьобом. Синиця стає на сало обома ногами, впинається ними i починає разом iз дзьобом нагинати до ïжi усе своє тiло. Вперед-назад, вперед-назад. Синиччинi рухи над салом нагадують рухи дроворуба чи молотобiйця.
А хто може пiдрахувати, скiльки тiй пташцi треба вилiтати, витратити сил, поки вона знайде собi якусь поживу. Адже сало на гiллi не кожен вiшає.
Пiсля цього я нiколи не скажу безтурботний, як пташка, або живе, як пташка, — нiчого не робить. Навпаки, про всiх, хто любить труд, говоритиму: Працьовитий, як пташка.