Радiсть
Олена Телiга ()
Ой, не знаю, що то за причина, —
Переходжу обережно вулицю,
I весь час до мене радiсть тулиться.
Як безжурний вiтрогон-хлопчина.
До мiського руху ми не звикли,
А хлопчина рветься, як метелиця.
Нiби поле перед нами стелиться.
Нiби зникли авта й мотоцикли.
I сама я на ногах не встою.
Пролiтаю мiж людьми похмурими,
Козачка вдаряю попiд мурами —
Бо хлопчина не дає спокою!
Коментар
Лiрична героïня поезiï сповнена життєвого оптимiзму, радостi життя. У нiй нiби живе
вiтрогон-хлопчина
, що не встоïть на мiсцi, не дає зупинитися. Вiн не зважає на жвавий мiський рух, йому потрiбнi простiр, широке поле для дiяльностi. Тому не йде, а пролiтає, i
похмурi люди
тiльки пiдкреслюють радiсть, щастя героïнi, ïï прагнення до дiï.
Радiсть, ОЛЕНА ТЕЛIГА, ЕМIГРАЦIЙНА ЛIТЕРАТУРА, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ОЛЕНА ТЕЛIГА , твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
