КГБ: Пан / КНУТ ГАМСУН (Педерсен Кнут) / Росiйська та зарубiжна лiтература / Твори скорочено / Змiст / Украïнська лiтература / Читать онлайн

Содержание Отзывы читателей См. также Пан РОЗДIЛ I Останнiми днями я все думав i думав про вiчний день пiвнiчного нiта. Я сиджу тут i думаю про хатинку, у якiй жив. Час iде дуже попiльно. Я усiм задоволений. Менi тридцять рокiв. Недавно я отримав писта, а в ньому два пташиних пера. Я згадую, що два роки тому час плинув дуже швидко. 1855 року зi мною дещо сталося, чи, може, менi це лише здалося. У великому бiлому будинку я зустрiв людину, яка захопила всi моï думки. Зараз я вже не згадую про це постiйно. Натомiсть я думаю постiйно про крик морських птахiв, про полювання в лiсi, про ночi. Iз вiкна моєï кiмнати я бачив велику кiлькiсть островiв i шматок моря. За хатинкою був величезний лiс. Лише в лiсi душа ставала спо- иiйна i могутня. диним моïм другом був Езоп, мiй собака, якого я потiм застрелив. Увечерi пiсля полювання тепло домашнього затишку обiймало моє тiло. Пiсля вечерi я багато разiв засинав одягнений так, як був удень, i прокидався ранком вiд крикiв морських птахiв. I коли, було, ïï дивився у вiконце, я мiг бачити великi бiлi будiвлi мiстечка Сiрi- лунда. I я дивувався, що ось я тут, у Норвегiï, у хатинцi бiля лiсу. Багато було таких ночей. РОЗДIЛ II Нехай iде дощ, виє буря це не має значення*. Часто буває, що мпленька радiсть охоплює тебе, i ти ходиш щасливий вiд того, що сонячний промiнчик блищить на скелi. А в iнший час можна знудитися в бальнiй залi. Це вiд того, що джерело радостi чи печалi в самiй душi людини*. Я згадую один день. Мене захопив дощ. Я зайшов у сарай. Я тихо поспiвував, але без радостi. Раптом Езоп нашорошив вуха. Двоє чоловiкiв i дiвчина забiгли до мене. Вони кричали i смiялись. Один iз чоловiкiв був торговець Макк. Я його знав. Вiн навiть ” кось запрошував мене до себе, але я так i не зiбрався. Вiн вiдрекомендував менi маленького чорнобородого чоловiка, лiкаря, який жив бiля сусiдньоï церкви. Дiвчина розмовляла з Езопом. Я звернув увагу на ïï кофтину: було мидно, що вона фарбована. Я дивився на дiвчину. Вона була високою, але ще без форм, рокiв пятнадцяти-шiстнадцяти, з довгими ру- клми, без рукавичок*. Ця зустрiч нiяк не вплинула на мiй настрiй. 175 КНУТ ГАМ СУ Н. Пян I РОЗДIЛ III Перед моєю хатинкою стояв камiнь — високий, сiрий камiнь! -” — -я А на горi, в лiсi, починалося полювання. Iнодi я вбивав оудь, iнодi нi… що-не- За острiвками у тяжкому спокоï лежало море. У тихi днi можнаi _Г1Л коли налiтав вiтер, все перетво* 1 Гювалося на дим, небо i земля зливалися. I жодного голо ______________________________________ I було бачити одне й те саме вiтрило. Але _Ттг._{пп тт} … жодного голосу, жодного кий штГ^{ОСЯ Н1В1}Г^1ЛЬ^{Т1ЛЬКИ важко} гула буря над головою. Ось у та-1 Коли я ная7^{Я 3 ЯВИВ}Г ^{МаЛНЬКИЙ} ^ЧњР^НИЙ> ^як вугiлля, пароплав. I оли я надвечiр прийшов на пристань, багато людей стояли там I i Дивилися на нежданого гостя. Я помiтив, що у вi без винятЯ були голуб! 04!, хоча вони мало були схожi одне на одного. Молоï Д д вчина в бiлiй хустинi стояла оддалiк i дивилася на мою шкiря- 1 ну куртку, на мою рушницю. Я сказав ïй, що вона завжди має носити! ïï воТя з;^ЯКњ- ^Дњ Т ^{У ЦвЙ ,ас}^Д0^НI i -ïï 11 вою. Я знав його — це був коваль. А ва була його дочкою 1 стпiй^К^^ЬКа ^ ^{НаД ЗМЛЮ носився} холодний i непривiтний на-1 . , одного ра.зу вранцi сонце пiднялося iз-за лiсу, i я беру руш- ницю на плече в мовчазнiй радостi. ^{У Руш}в РОЗДIЛ IV У той час я стрiляв усе, що хотiв, — зайцiв, бiлих курiпок, тетеру- кiв i навiть морських птахiв. Днi ставали довшими, а повiтря — про- ^ДВа У ГОР»- За версту пiд собою я 6а Гi вяиГ» ^СТШ^а^,0т‘ ^{410 ТИХУ} «^{ЛОДIЮ води} ^ * iдучи вниз, Я завжди потрапляв на свою стару знайому стежин- ку яка звивалася мiж дерев. Я не поспiшав — спГшити було ни дома нiхто не чекав на мене. Я був вiльний, як володар. РУiiiшшГмiй^Л^{1СУ1 П}њ^{баЧИВ ЖIНКУ1 Чоловiка} ^ВоРозглядали мою пя 1 ^компас ^ши ягдташ. Я запросив ïх до себе, i вони обi- I цяли колись приити. Ось уже й вечiр, я прийшов додому, розвiв вогонь, приготував I птицю i поïв. Завтра теж буде день… Так пройшло багато днiв. я гуляв i дивився, як настає весна. Все змiнювалося. Я приходи I ГмГшÏ2′^ЛТ* ^{ЗШМ бУ} ^ВИТОЛТ^{На лвд}«- приходили сюди I мiшками збiжжя на спинi, i тут ïм його мололи. Чи писати менi далi? Нi, нi. Хiба : доволення. що трiшки, заради власного за- 176 КНУТ ГАМ С У Н. Пан Я залишався один. Зрiдка я бачив ву, дочку коваля. У руках нона тримала мотузку, щоб переносити дрова, а на головi в неï була Пiла хустка. Весна прийшла, мабуть, i до мене. Iнодi моя кров стукала так го- чосно, нiби я чув кроки. Одного разу до мене в гостi прийшли iомфру¹ Iⁱ цварда i кульгавий лiкар. Я розповiв ïм, якi в цьому лiсi водяться нiiiрi i яку дичину не можна вбивати. Лiкар побачив на моïй порохiвницi фiгуру Пана i став розповiданi менi про Пана. Едварда почала розповiдати менi про англiйця, який минулого року жив у моïй хатинцi i часто обiдав у них. Вона запросила мене в юстi, i, слухаючи ïï, я раптом вiдчув, як щось торкнулося мого серия. Це вiд весни i свiтлого дня, подумав я потiм, згадавши це. Ми ще трохи поговорили про англiйця i домовилися поïхати на човнi оглянути мiсця, де сушилася риба. Провiвши гостей, я сiв лаштувати рибальськi гачки й сiтку. Дивнi думки роïлися в моïй головi. Я згадував обличчя i шию, великi вогнянi вуста Едварди, дiвочий вираз ïï великого пальця викликав у менi нiжнiсть…. Менi спало на думку, що я мiг би зараз пiти до Едварди i попросити шовкових ниток для моєï сiтки. Я вже вийшов за дверi, але раптом ш адав, що в моïй коробцi є нитки, навiть бiльше, нiж потрiбно. Я ввiйшов до хатинки i вiдчув, що нiби хтось стороннiй уже є гам. РОЗДIЛ V Два днi я не ходив на полювання. Я сидiв дома, поки було що юти. На третiй день я пiшов на полювання. За три днi я не бачив жодноï людини. Я думав: може, я зустрiну iсого- небудь сьогоднi… Над землею стояла тиша… Увесь лiс завмер пiд захоплення. Я пiзнаю мiсця, по яких проходжу. Дерева i камiння стоять, як i ранiше, самотньо, листя шурхотить пiд моïми ногами. Я бачу внизу пiд собою рiчку i маленький млин, який працює. Я бiжу на галявину, але там усе тихо. Я спустився в Сiрiлунд, i пан Макк радо прийняв мене i запросив провести в них вечiр. Iомфру (норв.) звертання до дiвчини. 177КНУТ ГАМСУН. Пан РОЗДIЛ VI Менi здається, що я можу трiшки читати в душах людей… Н сидить у кiмнатi декiлька чоловiкiв, декiлька жiнок i я, i менi зда ється, що я бачу, що вiдбувається в душах цих людей i що вони дума ють про мене. Я провiв увесь вечiр у пана Макка. Ми грали в карти i пили пiс ля вечерi. Хазяïн показував менi лампи, розповiдав про свого дiдуся який отримав iз рук самого Карла Йоганна шпильку iз коштовним каменем. Я подивився на Едварду, i раптом вона здалася менi негарною. Гостi розiйшлися. Ми з хазяïном ще поговорили про нову вивiску яку вiн збирався повiсити на магазин, про залiзницю, про першу тр леграфну лiнiю, про пасьянси, якi виходять, якщо трiшки пiдiгра ти собi. Пан Макк пiшов проводжати мене. На роздорiжжi вiн почав сперечатися зi мною, що стежкою побiля кузнi йти ближче до моєï ха тинки. Ми пiшли кожен своєю дорогою, домовившись зустрiтися бiля хатинки. Я не поспiшав. Коли прийшов до ґанку, то побачив, що пан Макк уже там. Я зрозумiв, що вiн i тут надурив. РОЗДIЛ VII * Моïми єдиними друзями були лiс i море. Я був сам i часто дзвенiв мiдяками, щоб порушити тишу. Я думав: що, якби зараз при йшли Дiдерiх та Iзелiнда. Вночi менi здавалося, що на деревi сидить Пан, поглядає на мене, i все дерево гойдається вiд його притишеного смiху. Я не спав три ночi, я все думав про Дiдерiха та Iзелiнду. Ось вони пiдходять до дерева. Iзелiнда просить мене застiбнути ïй черевики. Вона зовсiм гола i прекрасна. Через годину вона говорить, майже торкаючись моïх вуст, що ïй треба йти. А iз-за дерева виходить Дiдерiх i говорить, що все бачив. Iзелiнда голосно смiється, i ïï веселий смiх заповнює увесь лiс. Вона йде, весела i грiховна з голови до нiг. Була нiч. Зявилася дiвчина, вона плела шкарпетку i наспiвувала щось. Я зупинив ïï, спитав, як ïï звуть i скiльки ïй рокiв. Дiвчина сказала, що звуть ïï Генрiєтта i ïй уже девятнадцять рокiв. Я залишився з нею до ранку. РОЗДIЛ VIII Ми говорили з Едвардою. Я розповiдав ïй про море, лiс, квiти, трави, птахiв. Находив дощ, i я хотiв прощатися, але Едварда зупинила 178КНУТ Г А М С У Н. Пан Мi'не новими питаннями. Раптом менi стало жаль ïï. Тоненькi руки ипдавали ïй вигляду покинутоï сироти. Я став розповiдати про полювання на курiпок, про своï бажання, про враження вiд природи. Едварда так уважно слухала, що перестаєш контролювати себе. Обличчя ïï стало некрасивим i дурнуватим, нижня губа зовсiм вiдвисла. Почався дощ, i вона пiшла. Я не став ïï проводжати, а пiшов до iiоєï хатинки. Раптом вона наздогнала мене i стала говорити про по- шдку на човнi до сушильнi. Коли вона пiшла, я звернув увагу на ïï красивi, мокрi до колiн ноги у стоптаних черевиках. Памятаю ще один день. Я в компанiï молодих чоловiкiв i жiнок i iдпю в човен. Ми висаджуємося на галявинi, розпаковуємо корзини ,i ïжею i пляшками вина. Свiтлi плаття, голубi очi, море, бiлi вiтрини. Ми трiшки поспiвали. I щоки розчервонiлися. За годину Моï думки повнi радостi. Одна жiнка розпитує у мене про мою хатинку, i я запрошую ïï в гостi. Друга розпитує, чи був я рниiше у них на пiвночi, i я розповiдаю, що часто милуюся лiсом, мором, горами, а тому знаю про природу все. Раптом до мене пiдходить Едварда, обнiмає за шию i цiлує в губи. Це нiчого не значить. Менi просто захотiлося це зробити, говорить вона. З другого кiнця острова чується голос пана Макка, i я з радiстю розумiю, що вiн нiчого не бачив. Коли пiзнiше ми стали грати у своïх сусiдiв, то Едварда голосно за- ннила, що буде бiгати тiльки за лейтенантом Гланом (за мною). Я був iОентежений ïï смiливiстю. Вночi я чув, як Езоп пiднявся iз свого кутка i загарчав. Коли пранцi я вийшов iз хатинки, то на травi побачив слiди людини. Вона йшла назустрiч, …обличчя ïï сяяло. Вона радiсно розповi- н, що вночi приходила до хатинки i намагалася ступати тихо-тихо. Я ще раз була поблизу вас. Я люблю вас. РОЗДIЛ IX Зараз ця пригода лише забавляє мене, а два роки тому я бачився .i нею щодня то бiля млина, то на дорозi, навiть у моïй хатинцi. Усе в нiй викликало мою нiжнiсть. Вона говорила, що коли пiдходить до мене, у неï холодок бiжить по спинi, i я легенько плескав ïï по спинi. Н був вдячний ïй за кохання до мене, за доброту. Едварда зiзнавалася, що не думає нi про кого i любить мене усiм серцем. 179КНУТ ГАМСУН. Пан РОЗДIЛ X Лiтнi ночi, i тиха вода, i безкiнечно тихий лiс. Мiль i нiчнi мет лики летять у моє вiкно i сiдають на бiлу порохiвницю на стiнi. Мег здається, що деякi з них схожi на маленькi квiточки. Я виходжу з хатинки. Тихо. Повiтря свiтиться вiд метеликiв. Там на лiсовiй галявин!, зацвiли кущi глоду, розпустилася квiтками ди гвоздика. Я не бачу ïх, але вiдчуваю запах кожноï квiтки. По дорозi йде Едварда. Я кидаюся ïй в ноги, обнiмаю колiна i про стекьке платтячко. Я безсилий вiд щастя. Я розповiдаю ïй, що дякï- квiтам, деревам за те, що вона є, що вона здорова. лас^й¹ тiт^{На М ЯКУ Траву}^{i Едварда сказал}а, що одна подруга зiзна лася[ïй, що ловить кожнии мiй погляд. Я спитав iмя цiєï дiвчини але Едварда не сказала. Дiвчини, Далi мова зайшла про те, що батько Едварди ïде у справах у Росiю одi ми влаштуємо бенкет. Вона кинулася менi на шию. Вона диви лася на мене зачарованим поглядом. Настав ранок, i я провiв Едварду до дороги. РОЗДIЛ XI *Г^{ТЬ П}^^НИТЬ- ^{Я СТ}Р^IЛЯЮ> i звук пострiлу пливе над морем i гримить у вухах безсонного рульового. | Я рахував час за ночами. Iнодi наставала нiч, а Едварда не приходила. Одного разу вона не прийшла двi ночi пiдряд... Але потiм промГ^ИШт^а¹ ]*>Т ^Щњ ^{3бИРаЛЙ бйТЬКа В Д0Р0ГУ}' ^{Вона пам}яталя про мене. Тодi все добре. РОЗДIЛ XII Два човни були спущенi на воду, i ми розташувалися в них. Ми| спiвали i розмовляли. Лiкар теж був з нами. Вiн був веселий, розмовляв з дамами, щось питав у Едварди. Коли я щось говорив, вiн слухав уважно i не виявляв до мене неввiчливостi. До мене пiдiйшла молода дiвчина i привiталася. Я не пiзнав ïï але вирiшив, що це саме та подруга Едварди, яка цiкавилася мною. Ми трiшки поговорили. Едварда уважно слухала лiкаря, розмовляла з подругами i не звер- а на мене уваги. Я сидiв оддалiк компанiï, i менi було сумно. Я хотiв додому, де мене чекав привязаний Езоп, але третього човна не було Увечерi компанiя стала збиратися. Ми поверталися. Едварда сiла в човен поряд зi мною, i це зробило мене щасливим. Але раптом вона повернулася до мене спиною. Чверть години я для неï не iснував I тодi я зробив таке, за що менi соромно й зараз: я взяв ïï черевичок 180 |КНУТ ГАМ СУ Н. Пан i iакинув далеко у воду вiд радостi, що вона бiля мене, чи вiд погреби звернути увагу i нагадати ïй, що я тут, не знаю. Дами зчинили галас. Я сам неначе закамянiв вiд жаху вiд свого ичинку, але що з цього? Справу було зроблено. Черевичок виловили, я став витирати його носовичком. Едвар- дп взяла його i сказала, що нiколи не бачила нiчого подiбного. Я був присоромлений i вiдмовився йти до неï в гостi. РОЗДIЛ XIII Що могло бути гiрше? Я вирiшив зберiгати спокiй. Хiба я перший навязався ïй? Я ловив рибу чотири днi, ночами лежав без сну у своïй хатинцi, а потiм пiшов до неï. Я не бачив вас чотири днi, Едвардо! Вона повела мене до зали. Кiмната була прибрана до балу. Едварда говорила, що не забула мене. ïй було нiколи, адже завтра буде свято, нона хоче танцювати зi мною. Я дивився на неï i, змучений безсонням, не розумiв, що сталося мiж нами. Бiля ґанку зупинився екiпаж. З нього вийшов лiкар. Я привiтався i ним, потiм вибачився, бо мав був ïх покинути. Iду вiд будинку, а в очах у мене туман, рушниця здається легкою пiрïнкою. Якби вона стала моєю, я б зробився гарною людиною... Я б слу- кив ïй... Я б зробив би для неï все, що в моïх силах, навiть бiльше, нiж мiг би, i радiв би тому, що вона моя... Я йшов додому, i спокiй повернувся до мене. Бiля мого будиночка стояла жiнка в бiлiй хустцi на головi. Це була ва, дочка коваля. Я взяв ïï за руку i завiв у хатинку. РОЗДIЛ XIV Я прийшов на бал iз рушницею i у своïй найкращiй куртцi. Декiлька молодикiв пiдiйшли до мене, щоб роздивитися мою здобич. Кдварда привiталася зi мною, i ми почали танцювати. Моï високi мисливськi чоботи залишили слiди на пофарбованiй пiдлозi. Едварда розмовляла з гостями, голосно смiялася. Я декiлька ракiв пiдходив до неï, але вона не помiчала мене. Я хотiв пiти, але лiкар i- гав на порозi. Едварда швидко пiдiйшла i сказала, що я пiду остан- мiм. Потiм вона почала розповiдати гостям, нiби я дав пять талерiв чоловiковi, який врятував ïï черевичок. Я нiчого не розумiв. Вона пiдкрила дверi в кухню i покликала робiтника. Той пiдтвердив, що мона сама дала йому пять талерiв. Я хотiв, щоб Едварда пояснила 181 КНУТ Г А М С У Н. Пан свою поведiнку, але вона ухилялася вiд розмов. Вона була така сумi на, i моє серце знову рвонулося до неï. Лiкар намагався привернути до себе увагу публiки. Дами не вiдходили вiд нього. Чи не це мiй суперник? думав я, i я думав також про йоги кульгаву ногу i жалюгiдну фiгуру... Я був абсолютно змучений, i менi спало на думку надiлити його всiма перевагами, якщо вiн вжг був моïм суперником. Я голосно смiявся з його слiв, спецiально при вертав увагу гостей до нього, виявляв захоплення його розумом. Коли гостi розiйшлися, я зайшов у сусiдню кiмнату. Зайшла Едварда i Дуже здивувалася, що я залишився. Вона стала говорити, що стомилася i хоче вiдпочити. Я вийшов у вiтальню i побачив у кутку] палицю лiкаря. Як мiг кульгавий лiкар забути палицю? здивовано запитав я. Розлючена Едварда голосно закричала, щоб я не нагадував ïй постiйно, що лiкар кульгавий. Ви не кульгавий о, нi!..! Але вам все одно не зрiвнятися з ним не зрiвнятися, не зрiвнятiг ся. Ось! Я зрозумiв, що лiкар забув палицю, аби пiзнiше повернутися. Iду<3 чи додому, я зустрiв його на стежцi. Я сказав, що знаю, куди вiн поспiшає. Нехай iде швидше, там на нього вже чекають. А вдома я пiднiмаю курок на рушницi, приставляю дуло до лiвоï ступнi i натискаю на собачку. Пуля проходить крiзь ступню i впивається у пiдлогу. Через деякий час у кiмнату входить лiкар. РОЗДIЛ XV Цей пострiл нiчого не дав. Вiн тiльки привязав мене до дому. Одного разу лiкар заговорив про Едварду. Вiн розповiв, що нiколи не сватався до неï i не отримував згоди. Ця дiвчина не така проста, як здається на перший погляд. ïй уже двадцять рокiв, хоча вона вигля-1 дає п ятнадцятилiтньою. Нiхто не може вплинути на неï. Як тiльки вона помiтить, що хтось хоче заволодiти ïï серцем, одним поглядом чи холодним словом вона вiдсторонить вас на цiлих десять миль. Вона любить пригоди, але чекає свого принца. Сам лiкар поводиться з нею, як iз школяркою: смiється з неï, виправляє ïï мову. Вона вже стала майже нормальною людиною, як тут зявився я. Едварда мрiє, що одного разу зявиться чоловiк, який зможе взяти ïï, заволодiє ïï тiлом i душею. Ось тому пан Макк знову вирушив у експедицiю. Одного разу вiн привiз кульгавого лiкаря. Але то був не принц. 182КНУТ ГАМСУ Н. Пан РОЗДIЛ XVI Я почув жiночий голос бiля моєï хатинки. Це була Едварда. Вона унiйшла, i передi мною воскресли минулi днi. Я цiлував ïï! думне я. Я встав i залишився стояти. Вона не вгаваючи говорила про моє поранення, про мiй вигляд, интала, чи буду я кульгати. Вона нахилилася до мене, вона була так близько вiд мене… Я потягнувся до неï руками. Тодi вона вiдхилилася вiд мене. Я став розповiдати, що хотiв поставити рушницю в куток, випадково мiгше на курок. Вона дивилася на мене, намагаючись щось зрозумiти. Я заговорив про нашi стосунки, про раптову змiну у ïï ставленнi до мене. Але вона швидко попрощалась i пiшла. Я сiв писати листа з проханням вислати менi мундир. РОЗДIЛ XVII Перший день у лiсi. Усi звiрi наближалися до мене i оглядали мене… Я називаю iмена птахiв, дерев, камiння, комах, дивлюся в усi боки i називаю всiх по чорзi. У полудень я виïхав у море i зiйшов на маленький острiвець. Там росли фiолетовi квiти на довгих стеблах, що досягали моïх колiн. Я повертаюся додому, обiдаю разом з Езопом i знову йду в лiс. Утома охоплює мене, i я засинаю на галявинi. Менi наснилась Iзелiнда. Вона нiжно цiлує мене i розповiдає iсторiю свого кохання. Нона зустрiла свого коханого Дундаса ранком, а вночi вiн прийшов до моï. Пiсля ночi кохання вона забула полити квiти, погодувати кiшку. Скоро Дундас поïхав. Але потiм було кохання з мисливцем Гер- луфсеном, священиком Стамером. Вона любила всiх. Я прокинувся iз вiдчуттям жагучого поцiлунку Iзелiнди на губах. Ллє вона покинула мене. Я повертаюся. Бiля хатинки стоïть ва. РОЗДIЛ XVIII Нога ще болiла, але я вже не кульгав. Пан Макк повернувся, за- Гiрав у мене човен, щоб привезти якогось чоловiка. Незнайомцю вiдвели двi кiмнати в будинку пана Макка. Вiн вимчав морську справу, збирав мушлi, водоростi, дрiбних морських тиарин. Усi говорили, що вiн барон. У мене не було мяса, i я пiшов у Сiрiлунд, щоб попросити у Ед- ипрди щось на вечерю. Мене зустрiв пан Макк i сказав, що донька захворiла. 183 КНУТ ГАМСУН. Пян У кiмнату зайшов барон — маленький чоловiчок рокiв сорока I Довге вузьке обличчя з гострими вилицями i рiденькою чорною бо- рiдкою. Вiн привiтався. Пан Макк викликав його на розмову про . -ушлi 1 морських тварин. Потiм барон спитав про моє поранен- ня, i я iз задоволенням подумав, що це Едварда розповiла йому ] Пiшов додому, 1 нiхто не проводжав мене. ” РОЗДIЛ XIX ви_П^:Г^{ЛО СШ ДНIВ} ^{Едварда 1 барОН були завж}*^и Р^ом. Коли ми{ ипадково зустрiлися, то я повiльно пройшов повз них Л _вiн ^{УВЧРI Я};7^{СТРIВ КОВаЛЯ 1} впросив пiти разом додому. Алеï казав, що пан Макк дав роботу, яку треба виконати негайно 1 Я пiшов до будинку коваля. ва була сама. Я клявся ïй у коханнi I але ми весь час говорили про Едварду. Я говорив, що в неï негарний лоб, бруднi руки, вона не знає, хто такий Езоп негарнии,' ^{прютрасн}њ i оi Мак1аТВiнХн^У_п^Яг,^{и,ЛУЮ<- /sup> **^{У 1 ЙДУ} ^{У ДВРЯХ Я нашт}њвхуюся на пана Макка. Вiн був вражений, але швидко опанував себе i став говори- ти що _шука_В саме мене. Вiн нагадав менi, що зараз забороненi ляти птицю i що я буду платити штраф. Ми розiйшлися кожен своєю дорогою, i Я зрозумiв, ЩО з гостиною в пана Макка у мене все скiнчено. РОЗДIЛ XX гiлк?_пГ^ЛЮï^{IД С}њ^{бОЮ Я баЧУ М0Р}‘ ^{ПРДI МНОЮ на землi} лежать сухi а ‘ зруйнованого гнiзда. I так, як це гнiздо, зiмята, зруйнова- на i розтоптана моя душа. Море пiдi мною пiниться. Воно нiби насе- лене величезними примарами, якi розмахують ногами й рукамиТре- я_В^Н:_оњрГ^ГО- *^НДаЛКњ ^ ^МН < скелi i| Вечорiє. Я йду додому. Дощ. Раптом я бачу перед собою Едварду. ïï одяг мокрий, але вона посмiхається. слiв^{ВIТаЮ ВаС} ^{Прекрасна ДIВО} — ^Г0ВњР^Ю я. вона здригається вiд цих Вона пропонує менi бiлу хустку, я знiмаю з плечей свою куртку i пропоную ïй одягти ïï. Вона вiдмовилася, а я не взяв хустку Я став насмiхатися з барона, говорив, що той розмiрковує, взяти замiж чи нi, пропонував звернути увагу на лiкаря. Я не давав ïй 184 ¹ на стежцiКНУТ ГАМ С УН. Пан иимовити жодного слова. Раптом вона закричала, що весь час думає пише про мене, що розтоптала коштовну прикрасу, яку подарував ïй Лмрон, що давно вже чекає мене на дорозi, що любить мою фiгуру, моï плечi, мою бороду. Коли вона замовкла, я повернувся i пiшов. РОЗДIЛ XXI Вранцi, коли я виходжу, Едварда стоïть перед моєю хатинкою. За нiч я все обдумав i вирiшив, що менi не потрiбна ця iстота. Вона стояла бiля каменя. Вона спитала, чи був я в будинку кова- лн. Я намагаюся перебороти свiй вiдчай i говорю, що ва була i в мене багата разiв . Ну що ж, ви зробили вдалий вибiр. I це нiчого, що ва дружина копа ля. Я вражений, адже думав, що ва дочка коваля, але пересилюю собе i говорю, що ïï принц просто старий, слiпий, лисий дурень. Я вийду замiж за барона, а ти нiколи не потрапляй менi на очi, i-казала Едварда i швидко пiшла геть. РОЗДIЛ XXII Листя пожовкло. Настало бабине лiто. Бог з тобою, дитя. Ти замiжня, говорю я вi. Я готовий розпрощатися з нею назавжди. Але через деякий час ми зустрiчаємося iиову. ва розповiдає, що пан Макк став дуже суворий до них. Вiн примушує чоловiка i ïï тяжко працювати. Я сказав, що це тому, що я иоблю ïï, а пан Макк знає про це. РОЗДIЛ XXIII Я пережив три залiзнi ночi. Першоï залiзноï ночi я переживаю радiсть вiд думки про мiсце i час. Я славлю звiрiв i птахiв, темряву i шепiт Бога серед дерев, зелену траву i жовте листя. Пiзно вночi я йду додому. Друга залiзна нiч.., Душа моя мислить i споглядає. Я довго стою оiля дерева, дивлюся на багаття, а потiм сiдаю на землю. Пiдходить Ова. Я говорю ïй, що люблю три речi: мрiю любовi, ïï i цей шматок ;к'млi. Найбiльше люблю мрiю. Третя залiзна нiч. Я розповiдав вi про надiю вранцi зустрiти дорогу людину, про старого слiпого лопаря, який сподiвався, що через декiлька рокiв зiр повернеться до нього, про свою надiю забути одну .июдину i самому стати зовсiм iншим. ва йде. Я лягаю ближче до вогнища i розглядаю полумя. Я вдивляюся в нiч, вiдчуваю коливання повiтря, легкий подих вiтер- 185КНУТ ГАМСУН Пай цю. Бог стоïть неподалiк i дивиться на мене. Я вiдчуваю смертелi ну втому i засинаю. -I Коли я прокинувся, нiч уже пройшла. Я давно чекав, що зляж ^ вiд якоïсь хвороби. Предмети кружляли навколо мене. Але тепер уса минулось. РОЗДIЛ XXIV Осiнь. Лiто закiнчилося. Воно зникло так швидко, як i настало АХ, як швидко воно пройшло! Одного туманного дня я забрiв у сусiднiй лiс i вийшов до будинку лiкаря. У нього було багато гостей. Побачивши Едварду, я хотiв пiть але лiкар затримав мене. Едварда була спочатку страшенно пригнiчена моєю присутнiстю, але пiзнiше неначе трiшки змирилася iз цим на сказала, що наступноï недiлi барон вже ïде, у них завтра зб. раються гостi, а тому вона запрошує всiх присутнiх i особливо мене, л був страшенно схвильований ïï любязнiстю. Додому я йшов повз пристань i спитав рибалку, чи не прийде пароплав завтра. Але пароплав, яким доставлять мiй мундир, прийде тiльки наступного тижня. Я вичистив свiй найкращий костюм, залатав дiрки. Раптом менi спало на думку, що те особливе запрошення — це пастка. Я вирiшив, що не пiду туди. Увечерi я пiшов у лiс, спецiально вибирав хибнi шляхи, але через деякий час опинився бiля будинку пана Макка. Знаиомии голос гукає мене. I невдовзi мене вводять у будинок. РОЗДIЛ XXV Увесь вечiр у мене було вiдчуття, що я не мав приходити на цю вечiрку Всi були зайнятi розмовами, Едварда ледь привiталася зi мною. Я став багато пити, оскiльки розумiв, що я небажаний гiсть, i все-таки не йшов. Коли я прийшов, уже повечеряли. Служницi швидко бiгали з келихами i вином, сигарами, печивом i фруктами. ва допомагала на кухнi… Подумати тiльки, i ва теж тут! У центрi уваги був барон, хоча вiн тримався тихо i скромно. Вiн постiйно говорив з Едвардою, стежив за нею очима… Я вiдчував до нього ворожiсть. ^д Лише один раз Едварда кинула на мене ласкавий погляд. Я одразу повесел: в, став розмовляти з багатьма i був доволi цiкавим… Я виишов на ґанок. ва пройшла, несучи щось iз кiмнати. На коротку мить вона зупинилася, мовчки провела рукою по моïх руках, усмiхнулася i пiшла далi. Коли я повернувся, щоб iти в кiм- 186КНУТ Г А М С У Н. Пан нати, Едварда стояла у дверях i дивилася на мене. Ми поодинцi зашили в залу. Подумайте тiльки, лейтенант Глан для забавки призначає побачення прислузi на ґанку, раптом голосно заговорила Едварда. Я нiчого не вiдповiв на це. З тiєï митi я знову почав багато пити i тримався бiля дверей, щоб не заважати парам, якi танцювали. Я розмовляв з мiсцевою вчителькою, коли до нас пiдiйшла Едвар- ди i голосно повiдомила, що ва на кухнi, i я також маю там бути. Я ïй спокiйно вiдповiв, що вона говорить не подумавши, що вона, ма- путь, не хотiла бути грубою, вiдiславши мене на кухню. Але вона зно- ну сказала, що я ïï правильно зрозумiв: моє мiсце на кухнi. Я хотiв пiти, але лiкар зупинив мене i сказав, що тiльки-но Едварда виголосила пишну промову на мою честь. При цьому очi ïï палали любовю. У головi у мене не було жодноï ясноï думки. Я пiдiйшов до барона, нагнувся до нього i плюнув йому у вухо. Потiм я бачив, що вiн розповiдав Едвардi про це, а вона згадала про черевик, який я кинув у воду. Я тихенько втiк iз Сiрiлунда, не попрощавшись, не подякувавши. РОЗДIЛ XXVI Барон ïде. Чудово! Я закладу вибухiвку пiд скелю i пiдiрву гору на честь його й Едварди. Я знаю одне мiсце, по якому камiння скочується в море. Там ще є сарай для човнiв. Я взяв у коваля два гострих свердла й молоток. Я бачився з вою щовечора. Вона розповiла, що пан Макк злиться I говорить, що вижене мене. Я беру ïï на руки. Я несу ïï в лiс. РОЗДIЛ XXVII Я сиджу в горах i довбаю дiрку в скелi. Я зморився не вiд роботи, п вiд горя. ва питає, чи думаю я про неï. Я вiдповiдаю, що думаю лише про неï одну. За лiсом пожежа. Це горить моя хатинка. РОЗДIЛ XXVIII Пожежа була справою пана Макка я зрозумiв це тiєï ж хвилини. Все згорiло, я втратив усе. Я спав просто неба двi ночi, але не пi- i нов у Сiрiлунд просити житло . Потiм я найняв покинутий будиночок. Едварда прислала сказати, що вона чула про моє нещастя i пропонує менi вiд iменi батька кiмнату в Сiрiлундi. Я нiчого не вiдповiв. Я зустрiв ïï на дорозi разом з бароном. Вони йшли пiд руку. Едвар- 187КНУТ ГАМСУН. Пан нiс пароплава I SIT ^{П0ЖИТИ в} *^ХНЬ0МУ будинку, але я подякував I я пiшов у гори, до своєï мiни. Я зустрiв ву. - Ось бачиш! — крикнув я. — Пан Макк не може прогнати мене Вiн спалив мою хатинку, але в мене вже є друге житло. . ва несла щiтку i вiдро з дьогтем. Це пан Макк витягнув човен iз сараю пiд горою i наказав просмолити його. панаМаккаГ^{ЙШОВ Д}њ ^Еиб>*^iвки њ^6вч -Ревикi, бе,;¹,' ^б,«^И ^{ОIМ СВРДЛО}«‘ це було РОЗДIЛ XXIX Пароплав привiз менi мундир i мав забрати барона та всi його ящЛ ки з колекцiями. i чекаю^{РУ РУШНИЦЮ} ^{Набоï 1 ЙД}У ^{в Г}њР^И- Набиваю порох у дiрку в горi , ^{Починало} смеркатися. Пароплав вiдходить. Коли З явився iз-за острова, я пiдпалив ґнiт i вiдскочив… Раптомпочувся трiск, вибух. Гора здригається, i камяна брила, вiдiрвавшись, з гур- котом котиться вниз. Я хапаю рушницю й стрiляю Гори смiють^ Проходить якась мить, усе стихає, пароплав зникає в iмлi Прпрп ^{СВШ Шструменти}- рушницю i спускаюся з гори до сараю. Передi мною страшна картина: ва лежить бiля розбитого скелею човна, вся розплющена, з розiрваним боком i животом. i] РОЗДIЛ XXX ка яТЙbZOSL ^6aPp^03L^{ВУ ПИШН0 П}њ^{ХОВаЛИ На Г}Рњ^{ШI пана} Макi ка. Я б ,в б, могили. ва померла. Я пригадую давню iсторiю про Дичину в зачинен i баштi. У неï був коханий. Але одного разу вiн по- бачив iншу 1 почуття його змiнилися. Вона вiддала йому серце. Вона вiддала йому все, але вiн все ж не подякував ïй. Другу вiн любив, як раб, як безумець. Вона нiчого не давала спТкiй^{3 В!Н ВС} * ^{ДЯКУВаВ ÏЙ>>} ^{ВОНа поп}Р^осила вiддати ïй його розум i спокiй, а вiн жалiв лише про те, що вона не вимагала у нього життя го ^А?^ОГњ ^{Д1ВЧИНУ Посадили в башт}У- Довгi роки вона памятала сво- ^Гњ ^{ВИШИВала Й0Г0 iм}^{я на Х}У^СТЧI- Вона постарiла i ослiпла у своïй темницi, але щодня ïï вуста промовляли єдине iмя. принижено цiлую пiсок на твоïй могилi, во, Ти вiддавала все i це не коштувало тобi жодного зусилля. I все ж iнша, яка скупо вираховувала будь- якии погляд, володiє усiма моïми думками I 1S8 КНУТ Г А М С У Н. Пан РОЗДIЛ XXXI Минуло декiлька днiв. Прийшов пан Макк i став говорити про ка- i мстрофу, про те, що я не винен, це була трагiчна випадковiсть. Три тижнi я не бачив Едварду. Все ж таки один раз бачив у крам- иицi. Вона не привiталася зi мною, не заговорила. РОЗДIЛ XXXII Однiєï ночi випав снiг. У моïй хижцi стало холодно. Осiнь мину- мп. Вся трава i всi комахи померли. Природа, люди притихли. Все готувалося до вiчноï ночi пiвнiчного сяйва, коли сонце спить у морi. Глухо-глухо чувся плескiт весел одинокого човна. У човнi пливе дiвчина. Я впiзнав ïï. Це була Генрiєтта. Я запрошую ïï в хижку, але вона мовчки проходить мимо. РОЗДIЛ XXXIII Я одяг мундир i пiшов у Сiрiлунд. Серце моє шалено калатало. Я згадував усе, що вiдбувалося мiж нами. Я думав: як вона зрадiє, коли я кинуся перед нею сьогоднi на колiна i розкрию таємницю i ного серця. Iдучи дорогою, я думав, що мундир, шабля сподобаються ïй. I хто аiiає, що тодi може статися? На подвiрï я зустрiв пана Макка. Вiн поговорив зi мною про пожежу, попрощався. Коли я зайшов у кiмнату, Едварда читала… Вона пiдвела очi, побачила мене, на хвилину здивувалася з мого мундира, глянула на мене збоку, як птах, i почервонiла. Я прийшов попрощатися, сказав я. Раптом вона пiдвелася, i я побачив, що моï слова вразили ïï… Я беру ïï за руку, за обидвi руки. Радiсть охоплює мене. I тiєï ж хви- нини вона знову холодна, холодна й уперта. Я стояв перед нею, мов жебрак, i не мiг вимовити жодного слова. Оговтавшись, я пiдiйшов до неï, ще раз узяв ïï руку i попрощався. Я вдавав, що йду, але це не справило на неï нiякого враження. Вона здивувалася, що я ще тут. Пiднялася, пiдiйшла до мене i попросила подарувати ïй на память Езопа. Я пообiцяв. Остання нiч в убогiй хижцi. Я пiдкликав Езопа, погладив його, поклав його голову поряд iз своєю i взяв рушницю. Вiн уже почав иищати вiд радостi, думаючи, що ми пiдемо на полювання. Я знову поклав його голову поряд зi своєю, приклав дуло до потилицi Езопа i вистрелив. Я найняв чоловiка вiднести Едвардi труп Езопа. 189 КНУТ ГАМСУН Паиз хорошою погодою. ПiРОЗДIЛ XXXIV Пароплав вiдходив увечерi. Пан Макк потис менi руку, поздоровив ^ДШЕлвяпяГп ^^{НИМЕДВаРДа} ^{ЯВ1ДЧУВ} ^{ЯКколiнам}њïзатремтiли, ^{РДа ПОДИВИЛася} менi просто в обличчя i сказала, що хоче по бГлГуГ* ^{ПаН0Ш ЛЙТНаНТУ} ^ ^{ПОДаРУНОК} ^Вњ^На -ис^аТбсолют _лол1^{ВСЯ На ПаЛубу} ^поглянУ^в на берег. Едварда швидко йпiлi, додому. Лiкар далеко вiдстав вiд неï. Так я бачив ïï востаннє Хвиля печалi хлюпнула в моє серце… ‘ _ ^вуЯ згадав млин, мою хатинку, високий сiрий камiнь, Iзелiнд_У(| РОЗДIЛ XXXV Я написав усе це, щоб пригадати те лiто в Норвегiï, коли я оаху ини. ШЮТ чяг Тiо-гiт ———————&- mdash;—————- ^р ^{ли я} Р^ахУвлине думавгодини проте нас летiв. Тепер вiн стоïть для ене на мiсдi. V лiг службу 1 вiльний, як монарх. Про Едварду я У мене немає нiяких тривог i горя… коГ_й^ТГГ^{СЬ П}дњ^{СТУКаВ У Дверi}- ^Це винесли лист iз зображенням корони барона. Але в листi нiчого не написано — в ньому лежа I ^{ДВЙ ЗЛНИХ ПТашиних пе}Р^а> якi я колись подарував Едвар-|*^ЖiiХ^{охоплює} мене, я весь холону*. я зачиняю вiкна I менi зла еться раптом, що я бачу обличчя i чую знайомий голос. ^Д ле*И^Х^Ьян^ДаГ^Я - ^РiВIШв ^ ^ЕЗњ^Л- * Р ^Књ: Д~Т»сТ^т‘ ^{МСТреЛЮ ТСбе}- > поворухнеш,!, заходиеi нiДчинити вiкна, дверi, сюди, веселi л_ЮДИ, Днi йдуть, а час не рухається. Менi хочеться поïхати звiдси далеко-далеко, в Африку в IндiкЛ Я належу лiсам i самотностi!}

Подякувати Помилка?