ЗЛОЧИН I КАРА

ЧАСТИНА ПЕРША
о: i7. Ег: т^ия- њ- *
режно спустився схмами аби нi » ^С,ОÏI i о<~
ЯКОÏ юнак винаймав свос вбоге помГшк^^*
«_в^Рдуж
^Х'^<ОЮ‘¹
гггпiт^кш,ув
Рсояьо,оп^ям^д^»,^{0 К,МИТУ}. ДУ.
пiд заставу. В головi V нього _пи арки, аби взяти в неï
грошей
сяцiв обдумує, готуючись
Реалiз?вати.Тн^НзнГе^И^лькГ ”*' кремлюють його
будинок вiл буяитт^лг тт скiльки крокiв вiдо-
думка, _щ й_то каГдюх
_я«то^УХi^РШя Г
^Йњ^Гњ «Н
отак яка-небудь незняiт _{таль златня} ^{3 0ГИД0Ю д}У^має-
Щ1
погiршуейогонервовезбудж7н часомРо^СГ^{ШСУВаТИ}:
^СпКа свого задуму: всецегилко гили * i ^{д н думас}
вiдмовитися вiд поду*аси^овертает;^да^з^^^^₀^^Д^^^-
^^^^^В^^Н.' ^^{Л пот}i^м знову
динку староï звiльняється кТартирГ-1 ^{ПОШЧШОЧИ}- бу-
,
зайнята… Сама стаиа Алишл i залишиться тiльки одна
рi зi своєю се* Iванiвна, живе у двокiмнатнiй кварти-1
Залишивши старiй срiбний ^ходнть
грошей, нiж плaнvвяn р тримавши значно менше
оебе, але пити не припиняє, Раскольния ^У
‘^Шу'^iуе|
У, де зчиняється скандалЛдАи а^Ти њ ,Г
^Чњ^Лњ^IК
Дњ^Д<» почутого та побаченого, РодЮи лип,.*
иа^iГоГн^наГи *
исиюаГдГ_го^РГГГ ^{ЛОВГИЙ СТ
ВД Т}‘^РI- В Н I
новi грошей. Аби допомогти йому*
сТсГрГра1коль^Инњ^{СТ1 IСЛати си} 1 служити
до панiв Свидрнгайловил, девзял, в ГтГр^дТнДФЕДIР Д остоевський.
Злочинiкара
оед, тому й не могла звiльнитися, коли Свидригайлов почав чiплятися до
неï. Марфа Петрiвна, дружина Свидригайлова, дiзналася про намiри
чоловiка, але в усьому звинуватила дiвчину, осоромивши ïï на
все мiсто. За якийсь час у ïï чоловiка прокинулось сумлiння |i
вiн показав дружинi лист Дунi, в якому вона вiдкидає усi
пропозицiï Свидригайлова i просить його подумати про Марфу
Петрiвну. Тодi панi Свидригайлова вiдвiдує усi родини в мiстi,
розповiдаючи про цю прикру помилку i намагаючись поновити репутацiю
Дунi. Тим часом, пише мати Родiоновi, для Дунi знаходиться чоловiк
радник IIетро Петрович Лужин. Жiнка намагається описати Лужина з
позитивного боку, але Раскольников добре розумiє, що цей шлюб
влаштовано тiльки через те, що Дуня понад усе любить брата i прагне до
помогти йому коштами i можливою карєрою за допомогою Лужина. Мати
описує Лужина як людину пряму i вiдверту, пояснюючи це словами
самого Лужина, який, не соромлячись, сказав, що хоче одружитися з жiнкою
чесною, але неодмiнно бiдною, бо чоловiк не повинен бути зобовязаний
дружинi, а навпаки дружина має бачити в чоловiковi свого
добродiйника. Незабаром, повiдомляє мати Родiона, Лужин
вiдвiдає Петербург у справах, тож Раскольников має з ним
познайомитись. За якийсь час i вони з Дунею приïдуть до нього. Ро-
дiон дочитує лист iз обуренням i твердим намiром не дозволити
цього шлюбу, бо Дуня вiдверто продає себе, купуючи тим добробут
брата. Як вважає Родiон, це ще гiрше, нiж учинок Сонi
Мармеладовоï, яка рятує голодних дiтей вiд смертi. Вiн
думає про майбутнє, але розумiє, що, поки вiн
закiнчить унiверситет i зможе влаштуватися на роботу, мине ще багато
часу, i вiн iз вiдчаєм замислюється над долею сестри та
матерi. Тодi до нього знов повертається думка про лихварку.
Раскольников виходить iз дому i безцiльно блукає мiстом,
розмовляючи сам iз собою. Раптом вiн помiчає пяну змучену дiвчину,
яка йде бульваром. Вiн розумiє, що ïï просто
споïли, збезчестили i викинули на вулицю. Коли до дiвчини
намагається пiдiйти якийсь товстий чоловiк, Раскольников
розумiє його бруднi намiри i кличе городового, дає грошей на
вiзника, щоб вiдвезти дiвчину додому. Розмiрковуючи про долю дiвчини,
вiн розумiє, що вже не може ïï врятувати. Раптом нiн
згадує, що виходив з дому з намiром зайти до свого
унiверситетського товариша Разумiхiна, але вирiшує вiдкласти вiзит
до того часу, коли вже з тим буде закiнчено… Родiон
лякається власних думок, не в змозi повiрити, що справдi вже все
вирiшив. Вiн знервований i наляканий, довго блукає, аж поки не
падає на траву знесилений i не :шсинає. Вiн бачить сон, у
якому вiн, хлопчик рокiв семи, йде з батьком i бачить кобилу, запряжену
у вiз. Хазяïн кобили Миколка, п яний
283Ф.Е ДIР ДОСТОбВСЬКИЙ. Злочин i кара
i збуджении, запрошує всiх сiдати у вiз, але кобила стара i не моi
зрушити з мiсця. Вiн бє ïï батогом, до побиття
долучаються й iнш оскаженiлi пянi люди забивають тварину на смерть.
Маленький Род| он плаче, пiдбiгає до померлоï кобили i
цiлує ïï у морду, вiн кидаєть. з кулачками на
Миколку, але батько пiдiймає його на руки i несе ге', ”
Прокинувшись, Раскольников з полегшенням розумiє, що це жахЯ тя
— тiльки страшний неприємний сон, але його не полишають ва*.
кi думки. Невже вiн справдi вбє лихварку? Невже вiн спроможний цД
iтïпг ^{Д1ЙСН0 В13Ье С0КИ}РУ1 битиме по головi?
Нi, Вiн не може, вiï цього не витримає. Вiд цiєï
думки на душi в юнака легшає. Тут вiн б.
чить сестру лихварки Лизавету, яка домовляється зi знайомими, що
прийде до них завтра о сьомiй у якихось справах. Це означає що ста-
ра завтра ввечерi буде сама, i це повертає Раскольникова до старих
ду4 мок, вiн розумiє, що тепер усе вирiшено остаточно.
Раскольников згадує, як пiвтора мiсяцi тому почув випадкоЯ розмову
Офiцера та студента, якi обговорювали ту лихварку. Студент оворив, що
вбив би и i пограбував без жодного докору сумлiння бо ï
^Л'^{И ПОТвр}Тњ^ТЬ нi, тiльки добра можи,
зроби! |
. грошi староï, та и чого варте ïï життя на загальних
вагах. Ал* ¹
на питання офiцера, чи мiг би вiн сам убити лихварку, той студент
вiдповiв, що нi. Ця випадкова розмова двох незнайомих людей дуже сильно
тодi вплинула на Родiона.
Наступного дня Раскольников не може зiбрати докупи своïх думок !
в н готується до вбивства: пришиває петлю на внутрiшнiй бiк
пальта; щоб сховати в неï сокиру, готує заставу —
звичайну залiзку загор- тає в папiр i перевязує мотузкою,
щоб вiдвернути увагу старой Рас- кольников краде у двiрника сокиру й
обережно, не поспiшаючи, аби не привернути уваги, прямує до
будинку лихварки. Пiдiймаючись сходами, вiн помiчає, що квартира
на третьому поверсi порожня, там
iде ремонт. Лихварка вiдчиняє Раскольникову; коли вона повертаєть-

I

ся до нього спиною, вiн бє ïï по головi, потiм знову i
знову, бере ïï клю- нишпорить по квартирi, напихаючи кишенi
грошима та застава- ми. Його руки тремтять, вiн хоче покинути все i
пiти. Аж раптом чує шум i стикається з Лизаветою, яка
повернулася додому. Вона навiть не пiдiймає руки, щоб захиститися,
коли бачить його iз сокирою. Вiн у иває сестру лихварки,
намагається змити кров з рук та сокири. Аж |
раптом помiчає, що вхiднi дверi весь цей час були вiдчиненi, вiн
лає е за неуважнiсть i зачиняє ïх, проте згадує,
що треба тiкати, i знову вiдчиняє, стоïть прислухаючись.
Раскольников чує якiсь кроки, вiн зачиняється зсередини,
тiльки коли люди пiдiймаються на третiй по- верх. Вiдвiдувачi дзвонять у
дверi i дуже дивуються, що нiхто не вiд-
284ФЕДIР ДОСТОЁВСЬКИЙ. Злочин i кара
мине, адже стара нiколи не виходить iз дому. Вони вирiшують, що щогi.
сталося, й один з них йде кликати двiрника. Другий, постоявши, цчк iде.
Тодi Раскольников кидається геть з квартири i, заховавшись
третьому поверсi за дверима порожнього помешкання, поки незнайомцi
пiдiймалися з двiрником нагору, вибiгає з дому на вулицю. Ро-
дiамi нажаханий i не знає, що ж тепер робити. Вiн
повертається до себе,
И и дає у кiмнатi двiрника сокиру, яку вкрав до того, i,
пiднявшись до iи'(к> в кiмнату, знесилений падає на лiжко.
ЧАСТИНА ДРУГА
Раскольников прокидається рано-вранцi. Вiн нервується, його
морозить. Намагаючись знищити слiди кровi на одязi, вiн згадує, що
ргчi, якi вiн вкрав, так i лежать в нього по кишенях. Вiн кидаєть-
i N и панiцi, нарештi вирiшує сховати ïх за вiдiрваний шматок
шпа- цар у кутку, але розумiє, що так видно, так не ховають. Його
раз по ]ш;i кидає в сон i якесь нервове зацiпенiння. Аж тут
стукають у дверi. принесли повiстку з полiцiï. Раскольников
виходить з дому, його г iмн погiршує невимовна спека. Йдучи до
полiцiï, вiн вирiшує роз-
111 > нiсти все про злочин. Коли катуватимуть, вiн стане на колiна i
все розповiсть. Але його викликали до квартального не через це, а через
Порг хазяйцi квартири. Йому стає легше, його сповнює
тваринна радiсть. Вiн спостерiгає за писарем, за людьми навколо,
за пишною дамою Луïзою Iванiвною, на яку кричить помiчник
квартального. Сам
I мскольников в iстеричному збудженнi починає розповiдати про
своє шиття, про те, як збирався одружитися з дочкою хазяйки, але
вона померла вiд тифу, розповiдає про свою матiр i сестру. Його не
слухають i примушують писати розписку, що вiн сплатить борг. Вiн
дописує, але не йде, хоча його бiльше не затримують. Йому
спадає на думку розповiсти про свiй злочин, але вiн
вагається..Випадково вiн мус: розмову про вчорашнє вбивство
староï та ïï сестри Лизавети. Рассольников
намагається пiти, але втрачає свiдомiсть. Отямившись, мiн
говорить, що хворий, хоча всi навколо дивляться на нього пiдо- ч|iiло.
Раскольников поспiшає додому, бо треба будь-що позбутися рпчей,
вiн хоче викинути ïх десь у воду, але усюди люди, тому вiн хо-
iiiiс. речi пiд камiнь в одному з глухих дворiв. Вiн iде до Разумiхiна.
Нони давно не бачились, проте Раскольников тiльки бурмотить щось
незрозумiле, вiдмовляється вiд допомоги i йде, нiчого не
пояснивши, розсердивши та здивувавши друга.
На вулицi Раскольников ледь не падає пiд екiпаж, його приймають за
жебрака, дають йому монету. Вiн зупиняється на мосту черги Неву,
на якому так любив стояти колись, оглядаючи панораму
285ФЕДIР достоевський. Злочин i кара
^ВОДГ‘ *њ^МУ Да=.Щ.в,еймомвнтЯ
/4 сеое Вiд усiх 1 ВIД усього, Нiби НОЖИЦЯМИ.
П#чт………………
додому, вiв падас на лiжко у важкому нервовому снi, його лихоï
нить, Раскольников чує якiсь коики пi лихом*
прийдуть, часом починає марити. Його мареннГпе^риТаТк^^И а
Настася, яка приходить пiдгодовувати його, вона каже що уЯ крики йому
наснилися. Раскольников не може ï. ^
лi важче, зрештою вiн втрачає свiдомiсть i
не може ïсти, йому стає де¹
приходить ДО ТЯМИ ТIЛЬКII
четвертого дня. Вiн бачить у себе в кiмнатi Настасю та Разумiхiв
sSSr⁵I
вiд матерi, i на частину пих гпотттой ^ ^у Я
ву новии одяг TW грошей Разумiхiн купує Раскольник,
зумiхiна Силячи До нього й Зосимов, медик, приятель Я
^{ИДЯЧИ За столом}- Разумiхiн та Зосимов розмовляють пм ^О
ЛВХШФКИ Вики з_{гадусть} i слiдчого у цiй мгравМ7орфнр((
v Г ^{ПРИИТИ Д}њ ^РазУ^м*^хiна на
новосiлля. Кажуть
да5=г=5==^=кЭ
i Нiкого не Вбивав. тГдТрГумТхГнпТ » ^{ДВРИМа кв}Рi4
_к . Разумiхiн намагається поновити всю картшiЗ
там 6 Р^^К «^ТР(II
Л‘њ^{ДИ Щ}њ ^{приходили} ДО
дихваркД
,Го JZI»' ^ДМО«^д .-* — 6У. У
..ïï
коли
===?==”==!
вбивця втiк. Пестряковим повернулися нагору^
поиємтГй ^{ÏХНЬОI Р}њ^{ЗМ0ВИ до} канати
заходить вже немолодий, не дужi приємнии на ВИГЛЯД чоловiк ТТо*
5==*
РОДIОН ро₃у,е. що цi _ _{сумнiвве}
……………………. . ^Р
У^НОI<-|
ррii|
дяг навпiл, Вiддати половину, i обидва залишаться голi. к
286
ФЕДIР достоевськии. Злочинiкара
Разумiхiн перериває Лужина, товариство повертається до обго-
иорення злочину. Зосимов вважає, що стару вбив хтось iз тих, кому
пона давала позики. Разумiхiн погоджується i додає, що
слiдчий Пор- фирiй Петрович якраз ïх i допитує. Лужин,
втрутившись у розмову, починає говорити про рiвень злочинностi,
про збiльшення кiлькостi злочинiв не тiльки серед бiдноти, але й у вищих
верствах. До розмови приєднується Раскольников. Вiн
говорить, що причина цього i'iiме в теорiï Лужина, бо коли
ïï продовжити, виходить, що й людей рiзати можна. Раскольников
звертається до Лужина, не приховуючи роздратування, питає,
чи справдi Лужин найбiльше задоволений им, що його наречена бiдна i
тепер вiн може почуватися господарки ïï долi. Родiон
проганяє Лужина геть. Той iде, обурений. Коли ис.i пiшли,
Раскольников iде блукати мiстом, вiн заходить до трактиру, де
питає про останнi газети. Там вiн зустрiчає Заметова, писаря
з полiцейського вiддiлку, приятеля Разумiхiна. У розмовi з ним
Рассольников поводиться дуже нервово, вiн розповiдає Заметову, як
би нiн повiвся, якби це вiн убив стару. А що, коли це я стару i Лизавету
нОив? Зiзнайтеся, ви б повiрили? Так? питає вiн. Раскольников
пiшов у станi повного нервового виснаження. Якщо на початку розмови у
Заметова були якiсь пiдозри, тепер вiн вирiшує, що всi вони
11 обґрунтованi, а Раскольников просто нервовий i дивний молодик.
V дверях Родiон зустрiчає Разумiхiна, який не розумiє, що
вiдбува- iться з його приятелем, запрошує Раскольникова на
новосiлля. Але i ой тiльки просить залишити його нарештi i йде.
Раскольников спиняється на мосту, дивиться у воду, i раптом поруч
якась жiнка кидається в воду, та городовий рятує
ïï. Вiдкинувши несподiвану думку про самогубство, Раскольников
прямує до полiцейського вiддiлку, але опиняється бiля
будинку, в якому вчинив убивство. Вiн розмовляє з робiтниками, якi
ремонтують квартиру лихварки, заговорює iз двiрником. Усiм ïм
вiн видається дуже пiдозрiлим. На вулицi Родiон помiчає
людину, яку збив екiпаж. Вiн упiз- iшс Мармеладова i допомагає
доправити його додому. Мармеладов при смертi. Катерина Iванiвна
посилає по священика i Соню, аби та могла попрощатися з батьком.
Помираючи, той просить пробачення
V доньки. Раскольников лишає родинi Мармеладова всi своï
грошi i iiде, вiн просить дочку Катерини Iванiвни Полю помолитися за
нього, залишає свою адресу i обiцяє прийти ще. Вiн
вiдчуває, що може iцi! жити далi, i життя його не померло разом зi
старою лихваркою.
Раскольников iде до Разумiхiна, розмовляє з ним у передпокоï.
Дорогою до дому Родiона чоловiки розмовляють про Зосимова, який
Vнажає Раскольникова божевiльним, про Заметова, який бiльше не
287
ФЕДIР Д0СТ06ВСБКИЙ. Злочин i кара
пiдозрює Родiона. Разумiхiн розповiдає, що вiн сам i
Порфирiй П рович дуже чекали на Раскольникова. У кiмнатi Родiона горить
свi ло: вже кiлька годин на нього чекають мати i сестра. Побачившi?!
Родiон непритомнiє.
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Отямившись, Раскольников розповiдає, як вигнав Лужина, вiн Й
полягає, щоб Дуня вiдмовилася вiд цього шлюбу, бо вiн не хоче пр
ймати ïï жертву. Або я, або Лужин, говорить Родiон. Разу мiх
намагається заспокоïти матiр i сестру Раскольникова,
пояснюючи { хворобою Родiона. Вiн закохується у Дуню з першого
погляду. Провiï ши ïх, вiн повертається до
Раскольникова, а звiдти знов ïде до Душ запросивши з собою
Зосимова. Зосимов говорить, що у Раскольникi)! є ознаки
мономанiï, але приïзд рiдних обовязково допоможе йому. Т
Прокинувшись наступного ранку, Разумiхiн дорiкає собi за вч рашню
поведiнку, бо поводився надто ексцентрично, чим, можлi] во, налякав
Дуню. Вiн знов ïде до них, де розповiдає матерi та сест^
Родiона про тi подiï, якi, на його думку, могли призвести до тако
стану Родiона. Мати Раскольникова, Пульхерiя Олександрiвна, роï
повiдає, що Лужин не зустрiв ïх iз Дунею на вокзалi, як
обiцяв, а на томiсть прислав лакея, сьогоднi теж не прийшов, хоча й
обiцяв, ал прислав записку. Разумiхiн читає записку, у якiй
написано, що Род он Романович дуже образив Лужина, тому Лужин не хоче
його бачи ти. I через це просить, щоб сьогоднi ввечерi, коли вiн
приïде до них Родiона там не було. Крiм того, Лужин говорить, що
бачив Родiона квартирi пяницi, який загинув пiд екiпажем, i знає,
що Родiон вiд дав його доньцi, дiвчинi сумнiвноï поведiнки,
двадцять пять рублiï Дуня вирiшує, що Родiон обовязково
має прийти.
Але до того вони самi ïдуть до Родiона, де застають Зосимова, Раа
кольников дуже блiдий i пригнiчений; Вiн розповiдає про Мармелв'
дова, його вдову, ïï дiтей, Соню, про те, чому вiддав ïм
грошi. Мат^ Родiона говорить про неочiкувану смерть дружини
СвидригайловЦ Марфи Петрiвнi: за чутками, вона померла вiд знущань
чоловiка Раскольников повертається до вчорашньоï розмови з
Дунею: Або я або Лужин, говорить вiн знов. Дуня вiдповiдає, що не
вийде за Лужина, якщо той не гiдний ïï поваги, а це
зясується ввечерi. Дiвчи на показує братовi лист Лужина i
просить його неодмiнно прийти. I
Поки вони розмовляють, до кiмнати заходить Соня Мармеладова щоб
запросити Раскольникова на похорон. Родiон обiцяє прийти i зня
йомить Соню з рiдними. Дуня з матiрю йдуть, запросивши Разумiхï на
до себе на обiд. Раскольников розповiдає друговi, що у староï
було i
288ФЕДIР достоевський. Злочин i кара
01Н застава: годинник вiд батька й каблучка, подарована Дунею. Вiн I
ïï п.ся, щоб цi речi не зникли. Тому Раскольников
розмiрковує, чи I .iиернутися йому до Порфирiя Петровича.
Разумiхiн говорить, що ||п неодмiнно треба зробити, а Порфирiй Петрович
буде радий познацi >митись iз Родiоном. Усi виходять з дому, а
Раскольников просить у I'ш i i ïï адресу. Вона йде налякана,
дуже боïться, що Родiон побачить, як нона живе. За нею стежить
якийсь чоловiк, вiн проводжає ïï аж до диi'рой
ïï кiмнати, тiльки там заговорює з нею. Вiн говорить, що
вони ïуi iди, вiн живе недалеко, нещодавно приïхав у мiсто.
I'пзумiхiн з Раскольниковим iдуть до Порфирiя. Родiона найбiльшi'
непокоïть думка, чи знає Порфирiй, що вiн учора був у
квартирi .ffïï роï i про кров питав. Раскольников
вдається до хитрощiв: жартує
”I'пнумiхiним, натякаючи на його ставлення до Дунi. Родiон смiєть-
i'н :i Разумiхiна i, смiючись, заходить до Порфирiя. Родiон намага-
iii.ся, щоб його смiх звучав природно. Разумiхiн цiлком щиро гнi-
цлi'ться через жарти Родiона. За якусь мить Родiон помiчає в кутку
IIпметова. Це викликає в ньому пiдозру.
Чоловiки говорять про заставленi речi. Раскольникову здається, що
Порфирiй Петрович знає. Коли розмова заходить про злочин вза-
iiiпi, Разумiхiн висловлює своï мiркування, говорить, що не
згоден
11 соцiалiстами, якi пояснюють усi злочини виключно соцiальними
”iциниками. Тодi Порфирiй згадує статтю Раскольникова, надруко-
!..к,у в газетi. Стаття називається Про злочин. Раскольников
навiть не знав, що статтю таки надрукували, адже писав ïï
кiлька мi- i.'лцiв тому. У статтi йдеться про психологiчний стан
злочинця, i
IIс.рфирiй Петрович говорить, що у статтi цiлком прозорий натяк на щ. що
є особливi люди, якi мають право чинити злочини. На думку ж
Гпскольникова, усi непересiчнi люди, якi здатнi сказати нове слово, un
своєю природою є певною мiрою злочинцями. Люди взагалi йодi
i ïï ються на два розряди: нижчий (звичайнi люди), якi є
лише матерi-
II лом для вiдтворення нових людей, i справжнiх людей, здатних ство рити
нове, сказати нове слово. I якщо людинi з другого розряду треба
i ради власноï iдеï переступити через злочин, через кров, вона
може иiiґii дозволити це зробити. Першi ж люди консервативнi,
звиклi пухатися, вони люди теперiшнього, а другi руйнiвники за при-
рпдою, вони люди майбутнього. Першi тiльки зберiгають людство нiс вид, а
другi просувають людство до мети.
Як же вiдрiзнити цих звичайних вiд незвичайних? цiкавить- ( II Порфирiй
Петрович. Раскольников уважає, що помилитися у цьому розрiзненнi
може тiльки людина нижчого розряду, бо багато хто i них вважає
себе людиною новою, людиною майбутнього, тодi як
289ФЕДIР ДОСТОбВСЬКИЙ. Злочин i кдпд
справжнiх нових людей не помiчають чи навiть зневажають ïх
зумiх^Т^И й^{На ДУМКУ Раскольникова}-
народжується дуже мало.
^{УРННЯМ Не} погоджується з другом, говорячи, що цо V лити
собi переступи пере, кров ,по совiстi, — це страшнiше, Л Офiцiйний
дозвiл проливати кров, законний дозвiл… |
А що, коли якийсь звичайний юнак подумає, що вiн ЛiкургИ гомет i
почне прибирати перепони? питається Порфирiй ПеЛ рович. I хiоа не
вiдчував себе сам Раскольников, пишучи цю статтю!
-кГ; ^{Т8Ж Надзвичаичою} людиною, яка говорить нове слово! оа^и
всьог^ЖЛИВњ ^{Ш !}
‘^{,в1даєРаскол}ьников. Невже Раскольников
_а Еi /п^{ЛЮДСТВа ТЖ зважився 6}
У^кР^асти чи вбити? — не вгав.1 Порфирiй
Петрович. Якщо б я i переступив, то тодi, зрозумiло вам
^{И Н СКа}лТ ^{Вiдп0вiдає} спохмурнiлий Родiон i
додає, що Наполе*
вважає? ^МТО» њ^{бв ВМЖа}‘
^Х * РУгi сiє нТполеопi »
^{ПОСМ1ХаТ}Г^{Я П}њ^РФИР^IЙ* ^Чи
не Наполеон який-небуд минулого тижня нашу Альону Iванiвну сокирою
вбив? — раптом пi ає Заметов. Похмурий, Раскольников
збирається йти, домовляєтьi ся зайти до слiдчого завтра.
Порфирiй намагається заплутати наостII I нок
Р₀д_10на, нiбито переплутавши день вбивства iз
тиГд^.ТоЩ
Раскольников заходив до лихварки.
лiТ^ЛЬНИТ ^{I3 Разумiхiним} IДУТЬ ДО Пульхерiï
Олександрiвни i] Ду . Дорогою Разумiхiн обурюється, що Порфирiй
Петрович i Заме- I
мГГ^{ЮТЬ ДIОНа У вбивствi}- ^Раптом Родiону
спадає щось щ
. У 1Н повертається додому, де перевiряє дiру пiд
шпалеоамiЯ чи не залишилось там чогось. Там нiчого. Вийшовши у лв
но»]*>1
йде ГоГГ» ^ЕКаЗУ‘^{: НЬОГО
ЯКОуСЬ} чоловiковi. Чоловiк мовчк.' йде. Родiон
наздоганяє його, питає, що це все означає. Чоловiк,
див-, лячись в очi Родiону, тихо i чiтко промовляє: Убивця! 1
Знервований i вражений, Раскольников на ватяних но-ах по- I
вертається до себе, думки його плутаються. Вiн розмiрковує
що ц. * був за чоловш. Вш зневажае себе за слабкiсть, адже i зазд^Л
змiг» в,У л^{Та ЗНМ ЦI Шв ХОТIВ} переступити,
але н. змiг… Вш не стару вбив, а принцип… Хотiв переступити,
але так i
залишився з цього боку. Тiльки й змiг, що вбити! Тi, iншi, не такiï
як вiн. Справжнiй володар розгромлює Тулон, влаштовує
рiзанину а ‘
^арIЮ ” ^гиптi -Ч. иiвмiльйона людей в Мо
‘
СКВ1
.. и саме йому ставлять памятник пiсля смертi. Отже, таким до- зволено
все, а йому нi… Вiн переконував себе, що йде на це запал*
сГ^вТ^{811 а ТПР Щ}њ^{? ШН мучиться Й}
зневажає себе: та й по за- л/Л, ^И0Гњ
^ДУШ1_тт^{ВИринає} ненависть до всiх i
водночас любов до ми- лих, iдолашних Лизавети, матерi, Сонi…
290ФЕДIР ДОСТОеВСЬКИЙ. Злочин i кара
Itiii розумiє, що в таку хвилину може мимохiть розповiсти все ма-
Ii/… Раскольников засинає i бачить страшний сон, де
сьогоднiшнiй I'iоiiiк заманює його у квартиру лихварки, а вона
жива, вiн знов бє ïм i хирою, а вона смiється. Вiн
кидається втiкати на нього вже ча- , ум>ть якiсь люди. Родiон
прокидається i бачить на порозi людину
Iркмдiя Петровича Свидригайлова.
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
i'нидригайлов каже, що йому потрiбна допомога Раскольникова i iiдпiй
справi, яка стосується його сестри. Самого вона його i на по- |i|г
не пустить, але разом з братом… Раскольников вiдмовляє Свид-
рк пiйлову. Той свою поведiнку стосовно Дунi пояснює закоханiстю,
инотрастю, а на звинувачення у смертi дружини вiдповiдає, що та
вимерла вiд апоплексичного удару, а вiн тiльки й ударив ïï
всього йнiiн? двiчi хлистиком… Свидригайлов говорить не вгаваючи.
Роз i лмдаючи гостя, Родiон раптом зауважує вголос, що
Свидригайлов ниже бути i порядною людиною у певному випадку.
t ‘ïï и дригай лов розповiдає про iсторiю
своïх стосункiв iз Марфою Нагрiвною. Та викупила його з вязницi,
куди вiн потрапив за борги, дружила з собою i забрала в село. Вона дуже
любила його, все життя iiАпрiгала документ про сплаченi нею тридцять
тисяч рублiв як гаран- 11III того, що чоловiк не покине ïï. I
тiльки за рiк до смертi вiддала йому ний документ i подарувала чималi
грошi. Свидригайлов розповiдає, i к до нього приходила покiйна
Марфа Петрiвна. Вражений, Раскольников думає, що i йому самому
являлася покiйна лихварка. Чому я пiк i думав, що з вами щось подiбне
трапляється! вигукнув Родiон. i ‘нидригайлов вiдчуває,
що мiж ними є щось спiльне, вiн зiзнається,
-> тiльки-но побачив Родiона, одразу подумав: Це той самий i є!
Але
” ïм не може пояснити, який це той самий. Раскольников радить Свид-
ригпйлову звернутись до лiкаря, вважає його ненормальним…
Тим чанi м Свидригайлов розповiдає, що суперечка мiж ним i
дружиною виникла через те, що вона органiзувала заручини Дунi з Лужиним.
Сам i ‘нидригайлов вважає, що той не пара Дунi, i готовий
навiть запропо- Иуiшти ïй грошi, аби полегшити розрив iз нареченим,
та й Марфа Пе грiïша залишила Дунi три тисячi. Свидригайлов дуже
хоче побачити лiю, сам вiн скоро збирається одружитися з
однiєю дiвчиною. Виходи, вiн стикається у дверях з
Разумiхiним.
I Iрийшовши до Пульхерiï Олександрiвни та Дунi, приятелi зу- гр i
чаються там з Лужиним. Вiн гнiвається, адже просив Раскольникова
не пускати. Коли мова заходить про Марфу Петрiвну, Лужнiï
повiдомляє про приïзд Свидригайлова i розповiдає про
злочин
291
Ф_ЕДIР ДОСТОеВСЬКИЙ.Яяпии,-
Кара
Цiєï людини, про який нiбито дiзнався
___________ I
~рЙ==Е=5==г
м?кЭ=ггнЕЗ=5=
Й^Т=-=-==|
Раскольников заявляє що лТжин к
^ЛуЖИНГњ^Ворив У згiдному тоï
^3аРЗрешт»
гШ=РЩ
що Свидригайлов замислив щ^с^жахливе ^i^
^ПДКУеI**' залишитись у
Петербурзi. вГЛСе -i ^У«њ^ВЛЯС А
жуть займатися видали, иииж^^.ХГеГIЗГ гане помешкання тг ^ пiдшукав
ïм непо¹
ои збира»^в= ^ Хт «оться його iдая. Тим часом
Родiï говорить вiй Нн^ппг^ зиа. може, востаннє бачимось,
мимово » зГГа^В^ХГтГдЗГ- ^РаЗУМ0 хоч
_ЩоФЕДIР ДОСТОВСЬКИЙ. Злочин i кара
миться до неï, згадує Катерину Iванiвну, яку дуже любить:
вона така ïï и щасна i хвора, вiрить, що в усьому має
бути справедливiсть… Соня иартає себе, що за тиждень до
загибелi батька вiдмовилась почитати Ипму книжку, а Катеринi Iванiвнi не
вiддала комiрець, який придбанiï у Лизавети. Але ж Катерина
Iванiвна хвора, заперечує Родi- нм, i ти можеш захворiти, тодi
тебе вiдвезуть до лiкарнi, а що буде ïï дiтьми? Тодi з Полею
буде те саме, що й iз Сонею. Нi!.. кричить Гоня. Ïï Бог
захистить! Може, Бога i нема зовсiм, вiдповiдне Раскольников. Соня
ридає, вона вважає себе безмежно грiшною, рIIНТОМ Родiон
уклоняється й цiлує ïï ногу. Я не тобi вклонився,
я пи.ому стражданню людському вклонився, тихо промовляє вiн. Нi
ïï каже, що найбiльший грiх Сонi в тому, що вона змарнувала
все, iцо живе в брудi, який ненавидить, а цим нiкого нi вiд чого не
рятує, i краще б ïй просто вбити себе…
Родiон розумiє за самим тiльки поглядом Сонi, що вона не раз ду-
ммла про самогубство, але любов до Катерини Iванiвни та ïï
дiтей примушують ïï жити. А бруд, у якому вона живе, не
торкнувся ïï душi ”юна залишилась чистою. Покладаючи всi
своï надiï на Бога, Соня нечасто ходить до церкви, але
постiйно читає i добре знає вангелiє. Минулого тижня
була й у церквi: вiдправила панихиду за загиблою .IIизаветою, яка була
справедливою. Соня читає Раскольникову Ш'олос притчу про
воскресiння Лазаря. Раскольников говорить Сонi, що покинув рiдних i
тепер у нього тiльки вона залишилась. Вони ранi ïм проклятi, разом
мають i йти! Ти теж переступила, говорить Родiон, змогла переступити. Ти
наклала на себе руки, згубила життя … своє, але це все
одно… Бо коли залишишся сама, збожеволi- i мi, як я… Треба
зламати все i страждання взяти на себе. А влада над i ипрями тремтячими
i над усiм людським мурашником оце мета. Раскольников каже, що зараз
пiде, але коли прийде завтра (якщо прийде взагалi), то розкаже Сонi, хто
вбив Лизавету. Тим часом у су- (днiй кiмнатi усю ïхню розмову
пiдслуховував Свидригайлов…
Наступного ранку Раскольников iде до слiдчого Порфирiя Петровича. Родiон
упевнений, що той загадковий чоловiк, який назвав Ного вбивцею, вже
донiс на нього. Але в конторi нiхто не звертає на Раскольникова
уваги, юнак дуже боïться слiдчого. Зустрiвши його, нiс завжди
любязного, Родiон вiддає йому квитанцiю на годинник, и кий вiн
заклав. Помiтивши збуджений стан Раскольникова, По- Рфирiй заводить
заплутану розмову, випробовуючи терпiння юнаки. Раскольников не
витримує, просить, щоб його допитували за формою, за правилами,
але Порфирiй Петрович не звертає уваги на Ного вигук i,
здається, чекає на щось чи на когось. Слiдчий згадує
293ФЕДIР ДОСТОевСЬКИЙ. Злочин i кара
статтю Раскольникова про злочинцiв, говорить, що злочинця надЯ рано
заарештовувати не варто, бо той, залишаючись на волi, зреЛ тою сам
прийде i зiзнається. Найiмовiрнiше так станеться з розi неною,
нервовою людиною. А що злочинець може втекти, — то 1ґI у мене
психологiчно не втече, стверджує Порфирiй Петрович Я того ж
злочинець не враховує, що, окрiм його планiв, є ще прироЯ
натура людська. От i виходить, що юнак який-небудь все хитро пр*|
думає, приховає, можна, здавалося б, i радiти, а вiн вiзьме
та й зi|> I притомнiє! Раскольников тримається, але ясно
бачить, що Пор** рш пiдозрює його у вбивствi. Слiдчий
розповiдає йому, що знає,' той ходив на квартиру до
лихварки, питав про кров, але …поясни все це психiчною хворобою
Родiона, нiбито вiн усе це зробив у _М. реннi. Не витримавши,
Раскольников кричить, що це не було у мi реннi, це все було насправдi!
Порфирiй Петрович продовжує свiй заплутаний монолог, ч.н остаточно
збиває з пантелику Раскольникова. Сам Родiон i вiрить || не вiрить
що його пiдозрюють. Раптом вiн кричить, що бiльше не до:.- волить себе
мучити: заарештуйте мене, обшукуйте мене, але будь* ласкавi дiяти за
формою, а не грати зi мною! У цей час до кiмнати з, ходить звинувачений
маляр Микола i голосно зiзнається у скоєном, вбивствi. Дещо
заспокоєний, Родiон вирiшує пiти. Слiдчий говоритЗ йому, що
вони ще обовязково зустрiнуться… Вже вдома РаскольВ иков багато
розмiрковує про розмову зi слiдчим, згадує i чоловiкаï
ии чекав на нього вчора. Раптом дверi прочиняються i на пороЯ тоïть
той самии чоловiк. Раскольников завмирає, але чоловiк вя-I
бачаться за своï слова. Раптом Родiон згадує, що бачив його,
коД ходив на квартиру до вбитоï лихварки. Виходить, у слiдчого,
окрiц|| психологи, нiчого на Раскольникова нема?! Тепер ми ще поборемо-Г
^ся* > думає Раскольников.
ЧАСТИНА ПЯТА
^я^КИНУВТ^{СЬ ЛужИН} Рњ^згнiваний
на весь свiт, думає про роз-1 рив 13 Дунею Вiн гнiвається
сам на себе, що розповiв про це своєму! приятелевi Лебезятникову,
i той тепер кепкує з нього. Дратують його! и iншi
неприємностi: не пройшла одна його справа в сенатi, хазяïЛ
квартири вимагає сплатити неустойку, в меблевому магазинi не хо-1
чуть повернути завдаток. Все це посилює ненависть Лужина до Рас-1
кольникова. Лужин шкодує, що не давав грошей Дунi та ïï
матерi, -| тодi вони б почувалися зобовязаними. Згадавши, що його
запрошено I
на поминки Мармеладова, Лужин дiзнається, що там має бути i
Рас-1 кольников. IФЕДIР ДОСТОЕВСЬКИЙ. Злочин i кара
Лужин зневажає i ненавидить Лебезятникова, про якого знає ще
провiнцiï, бо був його опiкуном. Вiн знає, що Лебезятников
нiбито ,н: вплив у певних колах. Прибувши до Петербурга, Лужин
вирiшує лизитися з молодими поколiннями нашими. У цьому, на його
|умку, може допомогти Лебезятников, хоча сам вiн людина простаку- Iма.
Лужин чув про якихось прогресистiв, нiгiлiстiв та викривачiв, найбiльше
вiн боïться викривачiв. Андрiй Семенович Лебезятни- iiш людина, яка
хапається за кожну модну iдею, перетворюючи ïï щ
карикатуру, хоча й служить цiй iдеï цiлком щиро. Вiн мрiє
утворити комуну, хоче долучити до неï i Соню, сам продовжує
розвивати II, дивуючись, що з ним вона надто боязка i соромязлива.
Скориставшись iз того, що розмова пiшла про Соню, Лужин просить
покликати
III дає ïй десять рублiв. Лебезятников у захватi вiд його
вчинку.
Гордiсть бiдних примушує Катерину Iванiвну витратити на поминки чи
не половину залишених Родiоном грошей. У приготуван
” ïх ïй допомагає квартирна хазяйка Амалiя Iванiвна, з
якою вони ”остiйно сварилися. Катерина Iванiвна незадоволена, що
немає нi Лужина, нi Лебезятникова, i дуже радiє, коли
приходить Расколь- ”иков. Жiнка знервована i збуджена, вона кашляє
кровю i близька ii> iстерики. Хвилюючись за неï, Соня
боïться, що все це може погано ‘iнчитися. Так i виходить
Катерина Iванiвна починає сваритися I хазяйкою. У розпал сварки
приходить Лужин. Вiн стверджує, що в ”ього зникли сто рублiв, коли
Соня була в його кiмнатi. Соня вiдка- иук, що вiн сам дав ïй
десять, а бiльше вона нiчого не брала. Ставши ”ïï захист
дiвчини, Катерина Iванiвна починає вивертати Сонинi ки- мiенi,
коли раптом звiдти випадають грошi. Катерина Iванiвна кривить, що Соня
не може вкрасти, ридає, звертається по захист до Рас-
ольникова. Лужин вимагає покликати полiцiю. Але, задоволений,
i^блiчно вибачає Сонi. Звинувачення Лужина спростовує Лебе
^итников, який говорить, що сам бачив, як той пiдкинув дiвчинi грошi.
Вiн спочатку подумав, що Лужин робить це, аби уникнути слiв подяки, вiд
щирого серця. Лебезятников готовий заприсягтися пе- iiид полiцiєю,
що все так i було, але не розумiє, навiщо Лужину такий Ниций
учинок. Я можу пояснити, раптом втручається Родiон. Вiн
розповiдає, що Лужин сватався до його сестри, Дунi, але посварився
з ттiтм самим. Випадково побачивши, як Раскольников дав грошi Катеринi
Iванiвнi, вiн сказав рiдним Родiона, що юнак вiддав ïхнi останнi
кошти Сонi, натякнувши на нечеснiсть цiєï дiвчини i якийсь
”нязок мiж Раскольниковим i Сонею. Тож, якщо Лужину пощасти по б довести
нечеснiсть Сонi, вiн змiг би посварити Родiона з матiр ю ^Iп
сестрою. Лужина прогнали.
295
ФЕ ДIР ДОСТОевСЬКИЙ. Злочин i капа
в цiлому
кова
У розпачi Соня дивиться на Родiона, побачивши в ньому захисЛ ка Лужин
кричить, що знайде справедливiсть. Не виïримавÏÏ
вХуњшГ_елал^{НЯ В СЛЬОЗаХ бIЖИТЬ Д}њ^ДОМУ”
^{АмаЛIЯ Iванiвна}
Раскпiтi. ”^{3 Д1ТЬМИ 3} квартири. Раскольников iде до СонiЛ
аскольников вiдчуває, що вiн повинен розповiсти Сонi хм
гоÏÏÏÏГ & IГТ ^{страшну}
зростаєХкольï ^{1 ВаГ}Т^{ЬСЯ вЛ
П0Треба все} Розповiсти дедалi ростає.
Раскольников питає Соню, як би вона вчинила, якщо б мала
вирiшити, померти Катеринi Iванiвнi чи Лужину. Соня говорить Ш
^ШтШНЯ‘ ^{Шв ВО} — прi j
лу 1 не ш вирiшувати, кому жити i кому нi, вона просить Расколи.
кова _{говориги прямо Тод}. _{родiон зiзнається}
^Р _{вбивствi} 1
роп випадковому вбивствi Лизавети. У воивствi ст*.
i^{Ц ВИ},^{НаД С}њ^бОЮ
У⁴⁰¹» Нема тепер нещаснiшого вiд тев.
ïлому свiтi!* — у розпачi кричить Соня, обiймаючи Раскольнi
а Вона пiде разом iз ним на каторгу! Але раптом вона ус ЛЯ
^{ЩО ВШ ще не вповнi} усвiдомив жах того, що вчинив Соня Л
чинає розпитувати Родiона. Я хотiв Наполеоном зробитися, черi У
ИВ.., говорить Родiон. Наполеону i на думку не спал о б аЛ
тепер робити?.. звертається Родiон до Сонi
в. rZ ТґГ ^ЙО«^У‘^{ЩО ВIВ Має
ВИЙТИ на} РР0СТЯ i попiл, вати .шлю, яку забруднив убивством,
вклонитися на чотири сторонi
. сказати усш уголос: .Я вбив!, Раскольников має прий»3 днин
и спокутувати ним свою провину. Але вiн в. хоче кХиГп*
Вони^Н ^МИЯК1 њ^ДН њ^{ДН0Г0
МУЧаТЬ а Ще Про} доброчеснiсть говорят! Вони всi
негiдники 1 нiчого не зрозумiють, я ще боротимусь — Л
сеГ:^;~п^ОВ- ~ ^М0Жр ^{Щ ЛЮДИНа5 а Не ВОШа
1} поквапивЯ себе засудити… Проте одразу Родiон питає
Соню, чи буде вона хЛ
ди до нього в острог… Дiвчина хоче дати йому свiй хрест, але вi.
єре. краще потiм. У кiмнату заглядає Лебезятников, вiн
говоï
начальТика^^чоловiкГi вГштувал ^Вњ^{На Х}њ^ДИЛа
Дњ ^Књ^{ЛИШНЬ0ГЙ} i хсди^{ТЙ ШИ
ÏМ ЯКIСЬ к}^^ ^етТся^вести i^нГвулипю
тХю^ива^длТ^ï^и₀;Гв^{л-
атаючи в т}г^{замiсть музики}-
^щњ^{б дi}
iанцювали… Соня в розпачi вибiгає.
296ФЕДIР ДОСТОеВСЬКИЙ. Злочин i кара
Раскольников повертається до своєï комiрчини, вiн
картає себе за , що своïм зiзнанням зробив Соню нещасною. До
нього приходить Цуня, вона розповiдає, що Разумiхiн запевнив
ïï у безпiдставностi |сiх звинувачень i пiдозр iз боку
слiдчого. Схвильована, Дуня запевне брата, що готова все життя йому
вiддати, хай тiльки вiн покличе. Рнскольников натомiсть говорить про
Разумiхiна, хвалить його як лю- iину чесну, яка вмiє сильно
кохати. Вiн говорить сестрi прощавай,
I нона йде стривожена. На Родiона навалюється туга, передчуття
довгих рокiв, що минуть у цiй тузi… Вiн зустрiчає
Лебезятникова, який кiозповiдає про Катерину Iванiвну, яка,
збожеволiвши, ходить вулицi! ми, примушує дiтей спiвати i
танцювати, кричить, намагається спi- iпти, кашляє, плаче.
Городовий вимагає дотримуватись порядку, дiти i iкають,
наздоганяючи ïх, Катерина Iванiвна падає, в неï
вiдкривається горлова кровотеча… Ïï несуть до
Сонi. У кiмнатi, коло лiжка поми- рпючоï, збираються люди, серед
них i Свидригайлов. Жiнка марить ) аа кiлька хвилин помирає.
Свидригайлов пропонує оплатити похорон, влаштувати дiтей у
притулок, покласти до банку пiвтори тисячi ни кожного до повнолiття. Вiн
збирається витягти з ями i Соню… Н його слiв Раскольников
починає здогадуватись, що Свидригайлов мделухав усi ïхнi
розмови. Та сам вiн цього й не заперечує. Я ж говорив, що ми з
вами зiйдемося, говорить вiн Родiону.
ЧАСТИНА ШОСТА
Раскольников перебуває в дивному психiчному станi: його
охоплює то тривога, то апатiя. Вiн думає про Свидригайлова,
якого за останнi днi бачив кiлька разiв. Зараз Свидригайлов зайнятий
влаштуванням дiтей померлоï Катерини Iванiвни i похороном.
Прийшовши до друга, Разумiхiн розповiдає, що мати Родiона хвора,
але все одно приходила з Дунею до сина, та нiкого не було вдома.
Раскольников каже, що Дуня,

• може, вже й любить Разумiхiна. Разумiхiн, заiнтригований поведiнкою друга, думає, що Родiон, можливо, повязаний з полiтичними мовниками. Разумiхiн згадує про лист, який отримала Дуня i який ïï дуже схвилював. Згадує Разумiхiн i Порфирiя Петровича, який розповiдав про маляра Миколу, котрий зiзнався у вбивствi. Провiвши друга, Раскольников замислюється, навiщо Порфирiю переконувати Ра- iумiхiна в тому, що маляр винний.

Прихiд самого Порфирiя майже шокує Родiона. Слiдчий повiдомляє, що був тут два днi тому, але не застав нiкого. Пiсля довгого i туманного монологу Порфирiй повiдомляє, що не Микола скоïв злочин, а зiзнався тiльки через набожнiсть вирiшив прийняти страждання. Убила iнша людина… двох убила, за теорiєю вбила. Убила, та
297!ГтТ1ГнТпГ^умiл»'^{а що всгла вм}
»>=ь I
тiм уже на порожню квартиру приходило… в напiвмареннi
ж' Т,г^{людивою вважм} * * -г2::_{
Ж… Убив? — не витримує Раскольников. То ви й убиiи.
— РасГлник^^Р иЗ^Вшо' ^{СЛДЧИЙ
ГOBOP}«^TЬ” ^щњ ареш^т
вiн хоче, той Родiон сам прийшовТ њмяТта му»ра'¹
«»
На думку вйГiзIпв
^^тернд,_IЬ6уд_Ь._{якiмукИi якщо тiлькп зна}д_д-
ИТИСИ, а сдiд
^г^ГвГГм
камiнГиГии»» *
^Пњ^ВIДО‘^,,п‘^ь
I, ^Дњ ^ПњРФ^ИР^1Я Петровича, чи
тiльки ще пiде? Може ц пгалi на кГст^Аов=
УТОЯКТИПI рп *пскольнмковп? Вони розмовляють
У р ти_Р1, Раскольников погрожує вбити Свидригайлова
якшоЖ Уде переслiдувати його сестру. Той ствеолж^г _Птп ппт V
‘ ïï Я бурга бiльше щодо жiнок… в,, Т ^{ПРШХаВ
Д}њ ^ПеТ‘»i
ВВ усi iншi, бо в ньому о щось нрирТнГ !?е х.^»^{М ИТI}‘^,Шт
не она_{т мiри}. _{д Iак}
0лглсТб7т»:_ьк,:Гт^т0^ЛЬЧ^Ии 2
ханки Мапгiïя П ” ^{3 дозволу нiколи}
не матиме постiйноï ко-|
=5ï==ЕI_______________________________ ФЕДIР ДОСТОВСЬКИЙ. Злочин i
=кара
Мпрфа Петровна сама взяла ïï гувернанткою i дуже любила. Свидри-
пiiлов покохав Дуню з першого погляду i намагався не реагувати на юно
жiнки, яка хвалила Дуню. Жiнка Свидригайлова розповiла ‘[(умi про
ïхнi сiмейнi таємницi i часто жалiлася ïй. Дуня нарештi
перейнялась жалощами до Свидригайлова як до пропащоï людини. А в i
и к их випадках дiвчинi неодмiнно хочеться врятувати, воскресити i
вiдродити до нового життя.
(Iаме в цей час у маєтку зявилась нова дiвчина Параша, гарненька,
Iлi* не дуже розумна. Свидригайлов починає залицятися до неï,
це закiнчується скандалом. Дуня просить Свидригайлова залишити
дiвчину Нiн розiгрує сором, говорить про свою долю, починає
лестити Дунi. Дл> та розгадує його нечеснiсть. Нiби бажаючи
помститися, Свидри- i п и лов знущається з намагань Дунi вiдродити
його i продовжує своï стосунки з новою служницею, та й не
тiльки з нею. Вони посварились. IIïнiючи про бiднiсть Дунi,
Свидригайлов пропонує ïй усi своï грошi, щоб вона втекла
з ним до Петербурга. Вiн був закоханий у Дуню без ïими. Дiзнавшись,
що Марфа Петрiвна десь дiстала цього негiдного
Лужина i ледь не змайструвала весiлля, Свидригайлов обурився.
Гппкольников мiркує, чи вiдмовився Свидригайлов вiд своïх
намiрiв щодо Дунi, i йому здається, що нi. Сам Свидригайлов
повiдомляє, що ”ïï крається одружитися з
шiстнадцятирiчною дiвчиною з бiдноï родини з нею та ïï
матiрю вiн нещодавно познайомився у Петербурзi I досi пiдтримує
знайомство, допомагаючи ïм коштами.
Договоривши, Свидригайлов iз похмурим обличчям прямує до викиду.
Раскольников iде за ним, переймаючись, чи не пiде той раптом до Дунi.
Коли мова заходить про розмову Родiона з Сонею, яку непорядно пiдслухав
Свидригайлов, Свидригалов радить Родiону мораль- iм питання вiдкинути i
поïхати кудись далеко, навiть пропонує грошей на дорогу. Або
нехай Раскольников застрелиться.
Щоб вiдвернути Раскольникова, Свидригайлов бере екiпаж i кудись Iд<
але невдовзi вiдпускає його i непомiтно повертається. Тим
часом Iодiон, глибоко замислившись, стоïть на мосту. Щойно вiн
пройшов ноиз Дуню i не помiтив ïï. Доки дiвчина
вагається, чи варто покликати ґiрпта, вона помiчає
Свидригайлова, який знаками пiдзиває ïï до себе.
Гпидригайлов просить Дуню пiти з ним, нiбито вона має поговорити i
Сонею i подивитися на якiсь документи. Свидригайлов зiзнається, що
знає таємницю ïï брата. Вони розмовляють у номерi
Свидригайло- ип. Дуня повертає Свидригайлову написаний ним лист, у
якому є башто натякiв на злочин, скоєний ïï
братом. Дуня твердо говорить, що iи> вiрить у це. Свидригайлов
розповiдає про розмову Родiона з Сонею, мку вiн чув.
Розповiдає, як Родiон убив Лизавету i стару, вбив за тео-
299Ф_Е ДIР ДОСТОеВСЬКИЙ. Злочин i кара
г
рiєю, яку сам i вигадав. Дуня хоче поговорити з Сонею. СвидригайлД
тим часом пропонує свою допомогу, вiн згоден забрати звiдси
Родiонаï I але все залежить тiльки вiд Дунi: чи залишиться вона зi
Свидригаш. вим. Дуня вимагає, щоб той вiдчинив дверi i випустив
ïï. Дiвчина * тає револьвер i стрiляє, але куля
тiльки зачiпає волосся Свидригай^И ва i влучає в стiну, вона
стрiляє ще раз осiчка. Вона в розпачi кид, револьвер. Так не
любиш? питає ïï Сидригайлов. Нiколи? Нi коли!
вигукує Дуня. Чоловiк мовчки вiддає ïй ключ. За мить
помiчає револьвер, кладе його до кишенi i виходить.
Увечерi Свидригайлов iде до Сонi, говорить про свiй можливк вiд ïзд
до Америки i вiддає ïй усi розписки, якi залишив на дiтей Кi
терини Iванiвни, дарує Сонi три тисячi рублiв. Вiн просить передаЯ
уклiн Раскольникову i Разумiхiну i йде пiд дощ. Зайшовши до своЛ
нареченоï, вiн каже ïй, що має поïхати, i
залишає велику суму гроше^И Вiн блукає вулицями, потiм десь
на окраïнi знiмає вбогий номер. Вiï лежить i думає
про Дуню, про дiвчинку-самогубцю, довго дивитьсi^И вiкно, потiм ходить
коридором. У коридорi вiн помiчає дiвчинку рЯ кiв п яти, яка
плаче. Йому шкода дiвчинки, вiн вiдводить ïï до себе,!
вкладає спати. Раптом бачить, що вона не спить, а лукаво
посмiхається йому, тягне до нього руки... Свидригайлов, нажаханий,
кричитьЯ i прокидається. Дiвчинка спокiйно спить, Свидригайлов
виходитi, I Вiн зупиняється бiля пожежноï вежi i спецiально
на очах пожежникi | (щоб мати офiцiйного свiдка) стрiляє в себе з
револьвера.
Увечерi того ж дня Раскольников приходить до матерi. Пульхе- рiя
Олександрiвна говорить з ним про його статтю, яку вона чита I вже
втретє, але багато чого в нiй не розумiє. Жiнка говорить, що
ï> син скоро прославиться, Родiон прощається з нею, каже,
що вiн ма а поïхати. Вас я нiколи не перестану любити, додає
вiн. Удома на нього чекає Дуня. Якщо я до цього вважав себе
сильним, то нехай i I сорому зараз не побоюся, говорить вiн сестрi,
збирається йти д слiдчого i в усьому зiзнатися. Хiба ти, йдучи на
страждання, вже нё: змиваєш iз себе половину свого злочину?
питає Дуня. Раскол ников скаженiє: Якого злочину? кричить
вiн. Хiба те, що вiн убив гидку лихварку, яка завдавала лише шкоди
людям, убив гидку вошу, — хiба це злочин?! Вiн не думає про
це i змивати його не збиЯ рається! Але ти кров пролив! кричить
Дуня. Котру всi пролиЯ вають... котра ллється i завжди лилася у
свiтi, мов водоспад. . вiдповiдає Родiон. Вiн говорить, що сам
хотiв добра i зробив би сто, I нi, тисячi добрих справ замiсть
однiєï дурницi... I ця думка зовсiм ня I така безглузда, якою
здається тепер, пiд час невдачi... Вiн хотiв зроï бити перший
крок, а потiм все залагодилося б безмiрною користю. Л
300ФЕДIР достоевський. Злочин i кара
Ччму бити по людях бомбами дозволена форма? кричить Родi- н. Не
розумiє мого злочину!
Побачивши невимовну муку в очах сестри, Родiон схаменувся.
Нi ïï просить Дуню не плакати за ним i пiклуватися про матiр,
вiн обiпне, що намагатиметься бути чесним i мужнiм все життя, хоча вiн I
иiïивця. Пiзнiше Раскольников, замислившись, iде вулицею. Чому ,щi
и самi мене так люблять, якщо я того не вартий! О, коли б я був и м i
нiхто не любив мене, i сам нiкого б я не любив! Не було б всього цього,
розмiрковує вiн.
Иже настав вечiр, коли Родiон прийшов до Сонi. Вранцi до дiвчини
приходила Дуня i вони довго розмовляли. Цiлий день у триво-
” I тп хвилюваннi Соня чекала на Родiона. Вона гнала вiд себе думи про
його можливе самогубство, але вони все одно брали гору. Аж
IV г Родiон нарештi прийшов до неï. Вiн дуже збуджений, руки його
циiмтять, вiн не може зупинитися на чомусь одному. Соня надiває на
Гпскольникова кипарисовий хрестик, а мiдний хрестик Лизавети
залишає собi. Перехрестися, помолися хоч раз, просить Соня Ро-
iiпiiа. Той хреститься. Раскольников виходить i дорогою згадує сло-
iй Сонi про перехрестя. Вiн весь затремтiв, згадавши про це i кинувся у
саму можливiсть цього нового повного вiдчуття. В нього покотили- ин
сльози... Вiн став на колiна посеред площi, уклонився до землi i цiлував
брудну землю з насолодою i щастям... Раскольников встав I иоклонився
вдруге. Перехожi з нього смiялися. Вiн помiтив Соню, яка потайки йшла за
ним. Раскольников приходить у вiддiлок, де дi- iiиисться про самогубство
Свидригайлова. Вражений, вiн виходить ил мулицю, де стикається з
Сонею. З розгубленою посмiшкою вiн по- иртається i
зiзнається у вбивствi.
ЕПIЛОГ
Сибiр. На березi широкоï рiчки стоïть мiсто, один з адмiнiстратив-
иiiх центрiв Росiï... В острозi вже девять мiсяцiв ув язнено
Родiона I 'пскольникова. З часу його злочину минуло пiвтора року. На
судi Раскольников нiчого не приховував. Той факт, що вiн сховав
вкрадений i пманець i речi пiд камiнь, не скориставшись ними i навiть не
знаючи, скiльки вiн украв, дуже вразив суддiв i слiдчих. Вони вирiшили,
що злочин вiн скоïв у станi певного тимчасового божевiлля. Зiзнання
ге кож сприяло помякшенню вироку. Крiм того, звернули увагу й на .мiиi
обставини життя пiдсудного: пiд час навчання вiн утримував на останнi
своï кошти хворого товариша, а пiсля його смертi доглядав друга
хворого батька. За словами квартирноï хазяйки, колись пiд час
пожежi Родiон урятував двох маленьких дiтей. Зрештою, Расколь-
301
ФЕДIР Д О СТО ев С Ь КИЙ. Злочин i
кара____________________________________ ”никова засудили на вiсiм рокiв
каторги. Пульхерiю Олександрi* всi переконують, що ïï син
тимчасово поïхав за кордон, але вона вI|> чуває якiсь
негаразди i живе тiльки очiкуванням листа вiд РодiонаЖI часом вона
помирає. Дуня виходить замiж за Разумiхiна. РазумiИи
продовжує навчання в унiверситетi i за кiлька рокiв подружжя
пл|>1 нують переселитися до Сибiру.
Соня на грошi Свидригайлова ïде до Сибiру, пише докладнi лиотЦ Дунi
i Разумiхiну. Соня часто бачиться з Раскольниковим. Вiн. за НI словами,
похмурий, неговiркий, нiчим не цiкавиться, розумiє cat становище,
не чекає на краще, не має жодних надiй, нi з чого не д|ч
вується... Вiд роботи не ухиляється, але й не
напрошується, до ï зовсiм байдужий... Раскольников
мешкає в загальнiй камерi. Като^ жани його не люблять. Вiн
починає хворiти.
Насправдi вiн хворий уже давно душевно. Вiн був би щасливi^И якби мiг
сам себе звинуватити, але його сумлiння не бачить провияв в тому, що вiн
зробив. Вiн хоче розкаятися, але розкаяння не приходить.. . Чим його
теорiя була гiрша за iншi? Його мучить думка, чом/ вiн не покiнчив з
собою. Всi його не люблять: Ти пан! Ти безбс^Н никi говорять йому.
Раскольников мовчить. Вiн дивується, чом| всi так полюбили Соню.
Раскольникова кладуть до лiкарнi. У мареннi вiн бачить сон, нiбН свiт
має загинути через якусь не бачену хворобу. Люди божеволiют^И
уважають iстиною будь-яку свою думку. Кожен вважає, що iстинi лише
в ньому одному. Нiхто не знає, що добро, а що зло. Йде вiйiЛ всiх
проти всiх. Пiд час хвороби Родiона Соня часто приходила пi| вiкна його
палати, одного разу вiн побачив ïï. Пiсля того два днi
ïï на було. Повернувшись в острог, Раскольников
дiзнається, що Соня хвоВ ра i лежить вдома. Запискою Соня
повiдомляє його, що скоро ви;^Н жає i прийде до нього. Коли
вiн читав цю записку, серце його сш^| но i боляче билося.
Наступного дня, коли Раскольников працює бiля рiчки, до ньо;
пiдходить Соня i рвучко простягає йому руку. Його раптом щось нiбi
] пiдхопило i кинуло до ïï нiг. Родiон плакав i обiймав
ïï колiна. СонЯ розумiє, що вiн любить ïï.
Вони вирiшують чекати i терпiти. ЗалишМ ється ще сiм рокiв.
Раскольников воскрес, вiдродився, вiн вiдчував це усiм своïш
єством… Увечерi, лежачи на нарах, Раскольников дiстає
з-пiд по душки вангелiє, принесене йому Сонею.