Зима в моєму мiстi (твiр-розповiдь)

Зима в моєму мiстi не приносить радостi нашому дворовому собацi на
кличку Черниш. У нашому дворi кожний пiд'ïзд опiкає свою
дворнягу. Наш Черниша. Черниш непоказний худий пес з довгим тонким
хвостом, закрученим бубликом. Вiн весь чорний, без єдиноï
свiтлоï плями. Особливо собака прив'язаний до тiтки Раï, що
живе на останньому поверсi. У неï немає своïх дiтей, i
всю любов вона вiддає дворовим собакам. Черниш ïï
улюбленець. Однак любов тiтки Раï не дуже виручає Черниша вiд
зимових негод: холоднечi, вiтру, снiгу. Тiтка Рая намагалася брати його
на зиму до квартири, але пес звик до волi й не прижився в будинку.
Взимку вiн спав на залiзному даху пiдвалу, де двiрники зберiгають
своï лопати й мiтли.
Спочатку тiльки тiтка Рая пiдгодовувала собаку, але вже занадто лютi
зими видалися останнiми роками! От i стали мешканцi рiзних квартир
допомагати ïй пiдтримувати пса. Хтось винiс i послав для Черниша на
залiзному даху пiдвалу стару куртку; хтось зробив з великоï
картонноï коробки з-пiд телевiзора щось на зразок будки для собаки.
Накрили коробку полiетиленовою плiвкою. I треба сказати, що Черниш
благополучно проводив там зимовi ночi. Удень вiн з гавкотом жваво бiгав
заснiженим двором, лякаючи голубiв i ворон. Птахам теж не солодко взимку
в мiстi, i ми намагалися не забувати виносити ïм сухий хлiб. А ще
прикмета зими в моєму мiстi це годiвницi на балконах для снiгурiв.
Ми, наприклад, зробили годiвницю з полiетиленовоï пляшки.
Перерiзавши ïï навпiл, ми пiдвiсили посудину до
однiєï з мотузок для бiлизни на балконi, i насипали усередину
насiннячка, поклали шматочки сала. Снiгурi смiливо навiдувались до
годiвницi i пiдкрiплювалися.
У таких невигадливих турботах проходить зима. Стає навiть шкода,
коли вона закiнчується. Здається, що своïм пiдопiчним
ти начебто вже й не потрiбний. Але ми не ображаємося на них. Наша
любов безкорислива.