НОБЕЛIВСЬКА ПРЕМIЯ

Десь там воля, свiтло, люди,

Я ж мов звiр у хащинi: Оточили звiдусюди I не вирватись менi.

Шум погонi, чорнi вiти,

Ставу темне полотно,

Вже менi не уцiлiти.

Хай що буде, все одно.

Хто я вбивця, тать кривавий? За що кару я несу?

Свiтовi подарував я Краю рiдного красу.

Але майже край могили Вiрю надiйде пора,

Ницостi i злоби силу Подолає дух добра.

Переклад М. Стрiхи