НОБЕЛIВСЬКА ПРЕМIЯ

Десь там воля, свiтло, люди,
Я ж мов звiр у хащинi: Оточили звiдусюди I не вирватись менi.
Шум погонi, чорнi вiти,
Ставу темне полотно,
Вже менi не уцiлiти.
Хай що буде, все одно.
Хто я вбивця, тать кривавий? За що кару я несу?
Свiтовi подарував я Краю рiдного красу.
Але майже край могили Вiрю надiйде пора,
Ницостi i злоби силу Подолає дух добра.
Переклад М. Стрiхи