Вiдчуття

В блакитнi вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну
топтати: Вiдчує свiжiсть пiль тодi нога моя,
Я вiтру голову дозволю овiвати.
Отож мовчу собi, сповiльнюю ходу.
В душi безмежноï любовi лиш припливи; Все далi й далi, мов бродяга
той, пiду,
З Природою, немов iз жiнкою, щасливий.
Переклад Г. Кочура