Цвiте терен, цвiте терен

Категории

1.   1 Родинно-Побутовi Пiснi

Оригинал

Цвiте терен, цвiте терен,
А цвiт опадає,
Хто в любовi не знається, }2
Той горя не знає.
А я, молоденька,
Вже горя зазнала, }2
Вечероньки не доïла.
Нiчки не доспала.
Вiзьму я крiсельце,
Сяду край вiконця,
Iще очi не дрiмали,
А вже сходить сонце.
Хоч дрiмайте, не дрiмайте —
Не будете спати,
Десь поïхав мiй миленький
Iншоï шукати.
Нехай iде, нехай ïде.
Нехай не вернеться, }2
Не дасть йому Господь щастя,
Куди повернеться.
Очi моï, очi моï,
Що ви наробили,
Що всi люди обминали,
А ви полюбили?
Коментар
Терен — символiчна рослина i в лiтературi, i у фольклорi. Це символ перешкод, страждання. Дiвчина полюбила того, хто, можливо, не вартий ïï кохання, бо поïхав iншоï шукати. А може, це тiльки ревнощi, i дiвчина вiрить, виглядає милого. Любов — це вiра й надiя, щастя й нещастя, i хоч у пiснi спiвається, що хто з любов'ю не знається, той горя не знає, усе ж без любовi, навiть нероздiленоï, людинi не можна, вона не пiзнає справжнього щастя. Пiсня має характернi ознаки фольклору — повтори, звертання, риторичнi питання, зменшувально-пестливi слова.

Метки

Цвiте терен, цвiте терен, УСНА НАРОДНА ТВОРЧIСТЬ, РОДИННО-ПОБУТОВI ПIСНI, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, Цвiте терен, цвiте терен, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ