Iстотне

Категории

1.   1 Євген Маланюк

Оригинал

Дiла ростуть у невмолимi черги.
Громадиться цеглинами життя.
Як рух, як пруг, як вiчний вир енергiй,
Триває й визначається буття.
У наступнiй строфi автор за допомогою метафори створив неповторний образ будiвлi. Водночас вiн утверджує думку про первiснiсть Слова i Любовi, якi передують будь-якiй справi:
Спiва блакить крiзь готику риштовань,
Дзвенить цемент крiзь дужу плоть будов.
I все ж таки: в началi було — Слово!
I все ж таки: начальний дух — Любов!
Поет проводить специфiчну паралель мiж мотором i серцем людини:I в серцi, i в колекторах моторiв
Пульсує i iскрить одне i те ж —
Вiд хаосу до космосу просторiв,
Вiд атома до голубих безмеж.
Людина за повсякденними справами не завжди помiчає найголовнiше, iстотне — любов i добро — у своєму життi, ганяється за другорядним, несуттєвим. Є. Маланюк закликає до перегляду життєвих цiнностей.
Доля в поезiï Стилет чи стилос змальовується автором в образi трагiчних терезiв, що свiдчить про гiркий життєвий досвiд лiричного героя вiрша:
Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко
Вагаються трагiчнi терези.
Не кинувши у глиб надiйний якор,
Пливу й пливу повз береги краси.
Там дивний лiс зiтхає ароматом i весь дзвенить вiд гiмнiв п'яних птахiв.
Там зачарують гiпнотичнi кобри
Пiд пестощi золототiлих дiв...
А тут — жаха набряклий вiтром обрiй:
Привабить, зрадить i вiддасть водi.
Та тiльки тут веселий галас бою —
Розгоном бур i божевiллям хвиль
Безмежжя! Зачарований тобою,
Пливу в тебе! В твiй п'яний синiй хмiль!
Лiричний герой поезiï вагається, чому надати перевагу — боротьбi чи поезiï. Вибiр цей iнколи буває трагiчним. Найчастiше в життi людини, як i в природi, вiдбувається протиборство (там пестощi — тут жаха набряклий вiтром обрiй). Герой готовий поринути у вир бурхливого життя.

Метки

Iстотне, ЄВГЕН МАЛАНЮК, скорочено, стисло, уривки, у скороченому вигладi, коротко