БОГДАН-IГОР АНТОНИЧ Автопортрет

Категории

1.   1 Лiтература В Захiднiй Украïнi (До 1939 Р.)

Оригинал

Я все — п'яний дiтвак iз сонцем у кишенi.
Я — закоханий в життi поганин.
З першоï книжки Привiтання життя
 
Червонi клени й клени срiбнi,
 над кленами весна i вiтер.
 Дочасностi красо незглибна,
невже ж тобою не п'янiти?
 
Я, сонцевi життя продавши
за сто червiнцiв божевiлля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмiлля.
 
Коментар
Лiричний герой вiрша Б.-I. Антонича Автопортрет — як дитина, що вiдкриває для себе свiт. Вiн радiє сонцю, весняному буянню природи. У нього клени чомусь червонi i срiбнi, а пiд ними гуляють, \як дiтлахи, взявшись за руки, весна i вiтер. З iншого боку — вiн не дитина, а поет, поганин, що поклоняється Сонцю, Вiтру, Блискавицi, Зеленому Дереву. I цей вiрш — вiдображення його душi, закоханоï у красу, справдi автопортрет.
 
 
Вишнi
Антонич був хрущем i жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що ïх оспiвував Шевченко.
Моя краïно зоряна, бiблiйна й пишна,
квiтчаста батькiвщино вишнi й соловейка!
 
Де вечори з Євангелiï, де свiтанки,
де небо сонцем привалило бiлi села,
 цвiтуть натхненнi вишнi кучеряво й п'янко,
як за Шевченка, знову поять пiсню хмелем.
 
Коментар
Спiвець природи, Б.-I. Антонич не вiддiляє себе вiд неï, iз хлоп'ячою бешкетливiстю та задерикуватiстю веде свiй родовiд вiд хруща. А вишнi в нього асоцiюються iз Шевченком i його неперевершеним Садком вишневим коло хати.... Поезiя Вишнi виказує глибоку любов автора до свого рiдного краю, де дорога йому кожна комашка й квiткова пелюсточка. Тому вiн називає свою батькiвщину не iнакше, як моя краïно зоряна, бiблiйна й пишна.

Метки

Автопортрет, БОГДАН-IГОР АНТОНИЧ, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАÏНИ, ЛIТЕРАТУРА В ЗАХIДНIЙ УКРАÏНI (ДО 1939 Р.), Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, ЗА МЕЖАМИ, УКРАÏНИ, ЛIТЕРАТУРА, В ЗАХIДНIЙ УКРАÏНI, ДО 1939 Р., твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ