Речення з єднальними сполучниками

одиничними: i, й, та (=i); повторювальними: нi…нi (анi…анi)
тощо. Смисловi вiдношення мiж частинами: , Одночаснiсть дiй, подiй, явищ
, станiв: Блiдi на небi гасли зорi, I вiтер плутався в мережах
верховiть, I не гойдалися берези бiлокорi. М. Рильський. I купаються
зорi в золотi лип, I мати усмiхнена годує дитя, I лелека на хатi,
немов смолоскип, Нашiй памятi свiтить в прийдешнi лiта. Б. Стельмах.
Послiдовнiсть дiй або станiв: Вересень далеко вiдлетiв легкими вiтрами,
i починає мжичить (I.Микитенко ). Ряснiє дощ, i падає
лункiше мя ких краплин розмiрене биття (М. Бажан ). Причиново-наслiдкова
залежнiсть мiж дiями або станами: Може, квiти зiйдуть i настане Ще й для
мене весела весна. Леся Украïнка. Пливе над свiтом осiнь, як
медуза, I мокре листя падає на брук. Л. Костенко. Тебе нема, i днi
як ночi, I сад хитається в журбi. В. Сосюра. Перелiчувальнi
вiдношення вира жаються iнтонацiєю та повторюва ними сполучниками,
якi оформля ють перелiк кiлькох тверджень: I чорнозем тужавiє
соками знову, I проснуться пiд сонцем озимiï сходи, I розтануть в
полях снiговицi покрови, I оновлення вiчне у квiтнi забродить. Н. Кащук.
Вже вийшов мiсяць, i сова гукала, I тепла скирта увi снi зiтхала, I дуб
дрiмав у срiбному плащi. Л. Скирда.