Правопис

1.У прикметниках мякоï групи в непрямих вiдмiнках (крiм знахiД'
      Грама тика: морфологiя, синтаксис ного й орудного) виступають тi са мi
      закiнчення, але пiсля попе реднього мякого приголосного, що на письмi
      позначається м яким знаком (пор. чорного i синього, чорною i
      синьою). Якщо основа прикметника закiнчується на то мякий знак
      не ставиться, а графiч но цей звук основи передається ра зом з
      голосним закiнчення буква ми я, ю є, ï: безкраïй,
      безкрає (пор. у фонетич нiй транскрипцiï у швидкому темпi
      мовлення: [беискра]iï], [беискра]е]).
      2. У знахiдному вiдмiнку однини прикметники чоловiчого роду мо жуть
      мати залежно вiд форми iмен ника закiнчення називного (неiсто та)
      або родового (iстота) вiдмiнка: бачу малий кущ i малого хлопчика.
      3. Прикметники мякоï i твердоï груп чоловiчого i середнього
      роду в мiсцевому вiдмiнку однини мають паралельнi закiнчення -ому та
      -iм: на темному i темнiм; на свiтло му i свiтлiм.
      4. Тверда i мяка група прикметникiв жiночого роду мають однакову сис
      тему закiнчень, причому закiнчен ня -я, -ю в називному i знахiдному
      вiдмiнках мякоï групи вiдповiда ють закiнченням -а, -у
      твердоï групи.
      5. Якщо iменник стоïть у кличному вiдмiнку, залежний вiд нього
      прик метник має форму називного: широкий Днiпре, рiдна матусю.
      6. Прикметники iз складовою части ною на -лиций мають закiнчення,
      властивi як твердiй, так i мякiй групам.
      7. Субстантивованi прикметники ти пу черговий, майбутнє, минуле
      вiдмiнюються, як прикметники твердоï чи мякоï групи. При
      цьому однi з них змiнюються за родами й числом (хворий, хвора,
      хворе, хво рi), iншi за вiдмiнками лише в межах певного роду
      (майбутнє, майбутнього, майбутньому…).