Синекдоха

Синекдоха (вiд грецького Synek doche спiввiднош ення) це пере несення
назви з одного предмета на iнший за кiлькiсним спiввiдношен ням мiж
ними, тобто вiдбувається кiлькiсна замiна понять: замiсть назви
цiлого предмета мо же вживатися назва його частини: носа не
показує; ноги моєï там не буде. Повз них все йш ли i
йшли пiднятi комiри, капелю хи, кепки i спецiв ки, окуляри i берети,
цокали ту фельки i човгали матерчатi боти. Час вiд часу проходили
роздутi портфелi ( . Носов);
* вживання однини замiсть множи ни, рiдше навпаки: зiбралася вся школа,
держ авна копiйка, наш люд, хви ля в берег бє дзвiнка.
Синекдоха наявна й у таких сло восполученнях, як сто шабель (сто
бiйцiв), мати руку (знайомого), Чер воний Капелюшок (дiвчинка в черво
ному капелюшку), заклеïт и вiкна (заклеïти рами вiкон).
Отже, багатозначнiсть (полiсемiя) слiв це властивiсть слiв уживатися
в рiзних значеннях. Джерело бага тозначностi у переносних значен нях
(у метафорi, метонiмiï, синек досi). Без переносного вживання
слiв немає мови художнього твору. У на веденiй нижче
поезiï цiкава палiтра слiв, ужитих у переносному значен нi, i це
великою мiрою зумовлює ори гiнальне, яскраве звучання вiрша:
Цей лiс живий. У нього добрi очi. Ш умлять вiтри у нього в головi.
Старезнi пнi, кошлатi поторочi, Лiтопис тишi пишуть у травi. Дубовий
Нестор дивиться крiзь пальцi На бiлi вальси радiсних берiз. I сонний
гриб в смарагдовiй куфайцi Дощу напився i за день пiдрiс. Багряне
сонце сутiнню лiсною У просвiт хмар показує кiно, I десь на пнi
пiд сивою сосною Ведмедi забивають домiно. М алi озерця блискають
незлiсно. Колише хмара втомленi громи. Поïдемо поговорити з
лiсом, А вже тодi я можу i з людьми. Л. Костенко.