Пряма мова розривається словами автора

1.Пряма мова одне речення: УВАГА! Якщо слова автора стоять у серединi
      прямоï мо ви, то лапки ставляться тiльки двiчi на почат ку i в
      кiнцi прямоï мови. П, а, п. Якщо на мiсцi розриву прямоï мо
      ви не повинно стояти жодного роз дiлового знака або повинна стояти
      кома, крапка з комою, двокрапка чи тире, то слова автора видiляються з
      обох бокiв комою й тире, а пiсля них перше слово пишеться з малоï
      букви: Ходiмо у весну, нам рiчка ска зала, бо крига вже скресла i пле
      со заграло (А. Мойсiєнко). Н i, не клич мене, весно, казала я
      ïй, не чаруй i не ваб надаремне. Що менi по красi тiй веселiй,
      яснiй? В мене серце i смутне, i темне ( Леся Украïнка).
      2. Пряма мова кiЛЬка речень: Якщо на мiсцi розриву повинен стояти знак
      питання, знак оклику три крапки, то цi знаки зберiгаються а пiсля
      них ставиться тире; пiсля слiв автора ставиться крапка й тире, а
      друга частина прямоï мови почи нається з великоï
      лiтери. П.,. а. П. Яка ти розкiшна, земле… дума ла Маланка.
      Весело засiвати тебе хлiбом, прикрашати зелом>| ( М. Коцюбинський ).
      Так буде краще. Прощайте… — якось терпко прошепотiла
      вона, пiдводячись. Я буду носити вас в душi (В. Винниченко). П ! а.
      П . Синку, крiпися! менi ти твер дила. Адже ж не паном родився ти
      чей! Праця, що в грiб мене вчас но вложила, та лиш тебе доведе до
      людей (I. Франко). П ? а. П . Хiба ж, дiвчино, можна так пiзно
      ходити? сказав з докором, з Щ гою i для чогось, як на свiдка, ЯЦ*
      нув головою на мiсяць. Уже оН скоро першi пiвнi заспiваю (М .
      Стельмах ). Якщо на мiсцi розриву повийН стояти крапка, то перед
      словами аВ тора ставиться кома й тире, а пiњ 434 Граматика:
      морфологiя, синтаксис них крапка й тире; друга частина прямоï
      мови пишеться з великоï лiтери. П , а. П . У нас була, як рожа
      цвiла, а тепер така стала, як квiтка зовяла, сказала Балашиха
      словами пiснi, роздивляючись на свою дочку. Чо го ти, дочко, зблiдла
      та неначе пи лом припала? I голос твiй став та кий тихий та смутний
      (I. Нечуй- Лееицький ). Тобi оддихать, сил набратись треба, казав
      мiй друг. Тепер же на селi жовтiє листя в сонному спокоï,
      i павутина сяє по рiллi, i трави плачуть срiбною росою (М.
      Рильський ). Якщо одна частина слiв автора сто сується
      першоï частини прямоï мови, а друга другоï, що
      стоïть пiсля слiв автора, то перед другою частиною прямоï
      мови ставиться двокрапка i тире, а перше слово прямоï мови
      пишеться з великоï лiтери. П (!?…) а: П . сказав + додав
      Чи бачили таке! сказав батько i, помовчавши, додав: Го товий
      хлiбороб, одним словом (А. Г олов ко ). Я спитавсь колись у батька:
      Ви скажiть менi, на щирiсть, що най тяжче ранить серце? i почув:
      Несправедливiсть (М. Нагнибiда).