КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/DOVIDNIK_LITERA/prama_mova_rozrivaetsa_slovami_avtora.dhtml

	Пряма мова розривається словами автора orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13425
 1.Пряма мова одне речення: УВАГА! Якщо слова автора стоять у серединi
 прямоï мо ви, то лапки ставляться тiльки двiчi на почат ку i в
 кiнцi прямоï мови. П, а, п. Якщо на мiсцi розриву прямоï мо
 ви не повинно стояти жодного роз дiлового знака або повинна стояти
 кома, крапка з комою, двокрапка чи тире, то слова автора видiляються з
 обох бокiв комою й тире, а пiсля них перше слово пишеться з малоï
 букви: Ходiмо у весну, нам рiчка ска зала, бо крига вже скресла i пле
 со заграло (А. Мойсiєнко). Н i, не клич мене, весно, казала я
 ïй, не чаруй i не ваб надаремне. Що менi по красi тiй веселiй,
 яснiй? В мене серце i смутне, i темне ( Леся Украïнка).
 2. Пряма мова кiЛЬка речень: Якщо на мiсцi розриву повинен стояти знак
 питання, знак оклику три крапки, то цi знаки зберiгаються а пiсля
 них ставиться тире; пiсля слiв автора ставиться крапка й тире, а
 друга частина прямоï мови почи нається з великоï
 лiтери. П.,. а. П. Яка ти розкiшна, земле… дума ла Маланка.
 Весело засiвати тебе хлiбом, прикрашати зелом>| ( М. Коцюбинський ).
 Так буде краще. Прощайте… — якось терпко прошепотiла
 вона, пiдводячись. Я буду носити вас в душi (В. Винниченко). П ! а.
 П . Синку, крiпися! менi ти твер дила. Адже ж не паном родився ти
 чей! Праця, що в грiб мене вчас но вложила, та лиш тебе доведе до
 людей (I. Франко). П ? а. П . Хiба ж, дiвчино, можна так пiзно
 ходити? сказав з докором, з Щ гою i для чогось, як на свiдка, ЯЦ*
 нув головою на мiсяць. Уже оН скоро першi пiвнi заспiваю (М .
 Стельмах ). Якщо на мiсцi розриву повийН стояти крапка, то перед
 словами аВ тора ставиться кома й тире, а пiњ 434 Граматика:
 морфологiя, синтаксис них крапка й тире; друга частина прямоï
 мови пишеться з великоï лiтери. П , а. П . У нас була, як рожа
 цвiла, а тепер така стала, як квiтка зовяла, сказала Балашиха
 словами пiснi, роздивляючись на свою дочку. Чо го ти, дочко, зблiдла
 та неначе пи лом припала? I голос твiй став та кий тихий та смутний
 (I. Нечуй- Лееицький ). Тобi оддихать, сил набратись треба, казав
 мiй друг. Тепер же на селi жовтiє листя в сонному спокоï,
 i павутина сяє по рiллi, i трави плачуть срiбною росою (М.
 Рильський ). Якщо одна частина слiв автора сто сується
 першоï частини прямоï мови, а друга другоï, що
 стоïть пiсля слiв автора, то перед другою частиною прямоï
 мови ставиться двокрапка i тире, а перше слово прямоï мови
 пишеться з великоï лiтери. П (!?…) а: П . сказав + додав
 Чи бачили таке! сказав батько i, помовчавши, додав: Го товий
 хлiбороб, одним словом (А. Г олов ко ). Я спитавсь колись у батька:
 Ви скажiть менi, на щирiсть, що най тяжче ранить серце? i почув:
 Несправедливiсть (М. Нагнибiда).


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/DOVIDNIK_LITERA/prama_mova_rozrivaetsa_slovami_avtora.dhtml