Обставина
Обставина це другорядний чле речення, що вираж ає обставини Д11, Гоаматика: морфологiя, синтаксис стану чи ознаки й вiдповiдає на пи тання як? де? коли? чому? та iн. Обставини виражаються:
1. Прислiвниками: Учiмося в дiтей сприймати бiлий свiт довiрливо,
привiт но, перво зданно (В. Крищенко). Хоч як нелегко розiбрат ись у
подiях, проте найваж че розiбра тись у собi (В. Забаштанський ).
2. Дiєприслiвниками й дiєприслiвни ковими зворотами: Живiть
палаючи, i вас не скорить забуття (С. Горлач ). Нам вiчно треба
небом жити, по шию будучи в планет i (М . Вiнгра- новський ). Щастя
не знати спокою, в далi йдучи невiдомi ( О. П iдсуха). I минатиме
час, нанизавши сотнi вражень, iмен i краïн (Л. Костенко). 3-
Iменниками з прийменниками та без них: I з-пiд крил ж уравлиних менi
пiд вiкно листопад стелиться (Б. Олiйник). Лiта на зим у повернули,
пливуть в осiннiй хмуростi (Д. Луценко). Струмки полощуть срiбло
тишi, в ро сi купається трава (Б.-I. Антонич ). . якби-то
вмiти голубом злетiти (М. Ткач ). 4-Iнфiнiтивом: Вересень пiшов
помiж садами в степи крутити крила вiтрякiв (М, Стельмах ). М ив
свiт прийшли успадкувати славу, Дiла, i думи, й чеснi мозолi. В.
Симоненко. Примiтка. Неозначена форма дiєслова виступає
в ролi обставини мети пiсля дiєслiв руху або стану (пiшов
подивитися -* пiшов, щоб подивитися).
3. Порiвняльним зворотом: Неначе пiснi вiчноï рядки, дзвенi тимуть
дороги пiд тобою (Г. Ко- ломiєць ). Поволi повертаємось
у землю, як в колиску (Б.-I. Антонич). Щасливих днiв пянку любов, як
пiсню, серцем вимрiю (Д. Луценко).
4. Стiйким словосполученням, фразео логiзмом: Стiльки вiкiв у людинi
зростає Людина (I. Жиленко). Лебединою пiснею лiта айстри в
киïвських парках цвiтуть (М. Нагнибiда ). Одцвiли i розсипались
маком на кленових мост ах роки (Б. Олiйник). Види обставин. За
значенням обс тавини подiляють на такi види: Способу дiï (як?
яким способом? ): Чи знаєш ти, свiте, як сиво ридає
полин, як тяжко, як тужно моєму народу болить (Б. Олiйник).
Мiри i ступеня (якою мiрою? скiльки? наскiльки?): 347
УКРАÏНСЬКА МОВА По-моєму, кожна людина мусить хоч раз коли-
небудь сягнути свого зенiту (О. Гончар). А хто вiд правди ступить на
пiвметра, Душа у нього сiра й напiвмертва. Л. Костенко. I синявою
молодою сповняється ущерть душа… (М.Драй-Хмара). М i с ц
я (де? куди? звiдки?): Поклала мати коло хати малень ких дiточок
своïх (Т. Шевченко). Вкраïну з краю в край проходили з
бо*ш.и (В. Сосюра ). Орлинi крила маєм за плечима, Самi ж
кайданами прикутi до землi. Леся Украïнка. Часу (коли? вiдколи?
доки? як довго? ): I над стареньким комином лелека пiсля дощу
просушує крило (Л. Костенко). В землi вiки лежала мова i
врештi вибилась на свiт (Олександр Олесь). Ми i на бiлий свiт
рвемося повсякдень i повсякчас, I живе маленький Моцарт змалку в
кожному iз нас. В. Ш у кайло. Причини (чому? з якоï причини?):
З кохання плакав я, ридав (П. Ти чина). Рву я з розпуки вишневих
квiток пелюстки (I.Крушельницький). 348 I смiх, i плач се рiднi два
брати Коли вiд болю серце рветься. М. Вороний. Мети (для чого? з
якою метою?); Ми приходим у свiт для любовi (Г. Чубач). Мужнiсть не
дається напрокат (Л. Костенко). Умови (за якоï умови? ):
Не було б перемоги без вiри у без смертя людського добра ( Т.
Масенко). Допусту (незважаючи на що? усупереч чому? ): Було,
незважаючи на травень, душно, як улiт ку (М . Коцюбин ський ). Трохи
вiрить серце в забобо ни, логiкам усiм наперекiр (М. Ри льський ).
Примiтка. Обставини допустовостi вво дяться у речення за допомогою
приймен никiв незважаючи на, усупереч, наперекiр, попри i, як
правило, видiляються комами. УВАГА! Щоб не плутати обставини з
додатками, треба звернути увагу на формування запитань: вони мають
бути природними, як у живiй мовi.
5. У реченнi Дiти йдуть до школи iменник з прийменником до школи
виступає обставиною (куди?). У реченнi Дiти вимiряли вiдстань
вiд алеï до школи ставимо запитання (до чого?) 0Т» же, це
додаток.
6. Якщо ж до одного й того самого члена речей ня доречними є
запитання додатка й обставин i тодi потрiбно звернути увагу на
семантику. Знз чення має те, про що йдеться про простороï
I поняття чи обєкт дiï: Сидiти на стiльцi (на 1/0 Iрама
тика: морфологiя, синтаксис
! | | _ конкретний предмет, над яким можна
виконати якусь дiю. Вiдпочивати в лiсi (де?) просторове поняття. Отже,
iменник з конк ретним лексичним значенням тяжiє до додатка, а з
менш конкретним до обставини. З д в реченнi Дiти були в бабусi до слiв
у ба- бисiможна поставити два доречних запитання: дiти були (де?) у
бабусi i дiти були (у кого?) у бабусi. Отже, цей член речення може бути
i обс тавиною, i додатком.
