КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/DOVIDNIK_LITERA/obstavina.dhtml

	Обставина orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=13268
 Обставина це другорядний чле речення, що вираж ає обставини Д11, Гоаматика: морфологiя, синтаксис стану чи ознаки й вiдповiдає на пи тання як? де? коли? чому? та iн. Обставини виражаються:
 1. Прислiвниками: Учiмося в дiтей сприймати бiлий свiт довiрливо,
 привiт но, перво зданно (В. Крищенко). Хоч як нелегко розiбрат ись у
 подiях, проте найваж че розiбра тись у собi (В. Забаштанський ).
 2. Дiєприслiвниками й дiєприслiвни ковими зворотами: Живiть
 палаючи, i вас не скорить забуття (С. Горлач ). Нам вiчно треба
 небом жити, по шию будучи в планет i (М . Вiнгра- новський ). Щастя
 не знати спокою, в далi йдучи невiдомi ( О. П iдсуха). I минатиме
 час, нанизавши сотнi вражень, iмен i краïн (Л. Костенко). 3-
 Iменниками з прийменниками та без них: I з-пiд крил ж уравлиних менi
 пiд вiкно листопад стелиться (Б. Олiйник). Лiта на зим у повернули,
 пливуть в осiннiй хмуростi (Д. Луценко). Струмки полощуть срiбло
 тишi, в ро сi купається трава (Б.-I. Антонич ). . якби-то
 вмiти голубом злетiти (М. Ткач ). 4-Iнфiнiтивом: Вересень пiшов
 помiж садами в степи крутити крила вiтрякiв (М, Стельмах ). М ив
 свiт прийшли успадкувати славу, Дiла, i думи, й чеснi мозолi. В.
 Симоненко. Примiтка. Неозначена форма дiєслова виступає
 в ролi обставини мети пiсля дiєслiв руху або стану (пiшов
 подивитися -* пiшов, щоб подивитися).
 3. Порiвняльним зворотом: Неначе пiснi вiчноï рядки, дзвенi тимуть
 дороги пiд тобою (Г. Ко- ломiєць ). Поволi повертаємось
 у землю, як в колиску (Б.-I. Антонич). Щасливих днiв пянку любов, як
 пiсню, серцем вимрiю (Д. Луценко).
 4. Стiйким словосполученням, фразео логiзмом: Стiльки вiкiв у людинi
 зростає Людина (I. Жиленко). Лебединою пiснею лiта айстри в
 киïвських парках цвiтуть (М. Нагнибiда ). Одцвiли i розсипались
 маком на кленових мост ах роки (Б. Олiйник). Види обставин. За
 значенням обс тавини подiляють на такi види: Способу дiï (як?
 яким способом? ): Чи знаєш ти, свiте, як сиво ридає
 полин, як тяжко, як тужно моєму народу болить (Б. Олiйник).
 Мiри i ступеня (якою мiрою? скiльки? наскiльки?): 347
 УКРАÏНСЬКА МОВА По-моєму, кожна людина мусить хоч раз коли-
 небудь сягнути свого зенiту (О. Гончар). А хто вiд правди ступить на
 пiвметра, Душа у нього сiра й напiвмертва. Л. Костенко. I синявою
 молодою сповняється ущерть душа… (М.Драй-Хмара). М i с ц
 я (де? куди? звiдки?): Поклала мати коло хати малень ких дiточок
 своïх (Т. Шевченко). Вкраïну з краю в край проходили з
 бо*ш.и (В. Сосюра ). Орлинi крила маєм за плечима, Самi ж
 кайданами прикутi до землi. Леся Украïнка. Часу (коли? вiдколи?
 доки? як довго? ): I над стареньким комином лелека пiсля дощу
 просушує крило (Л. Костенко). В землi вiки лежала мова i
 врештi вибилась на свiт (Олександр Олесь). Ми i на бiлий свiт
 рвемося повсякдень i повсякчас, I живе маленький Моцарт змалку в
 кожному iз нас. В. Ш у кайло. Причини (чому? з якоï причини?):
 З кохання плакав я, ридав (П. Ти чина). Рву я з розпуки вишневих
 квiток пелюстки (I.Крушельницький). 348 I смiх, i плач се рiднi два
 брати Коли вiд болю серце рветься. М. Вороний. Мети (для чого? з
 якою метою?); Ми приходим у свiт для любовi (Г. Чубач). Мужнiсть не
 дається напрокат (Л. Костенко). Умови (за якоï умови? ):
 Не було б перемоги без вiри у без смертя людського добра ( Т.
 Масенко). Допусту (незважаючи на що? усупереч чому? ): Було,
 незважаючи на травень, душно, як улiт ку (М . Коцюбин ський ). Трохи
 вiрить серце в забобо ни, логiкам усiм наперекiр (М. Ри льський ).
 Примiтка. Обставини допустовостi вво дяться у речення за допомогою
 приймен никiв незважаючи на, усупереч, наперекiр, попри i, як
 правило, видiляються комами. УВАГА! Щоб не плутати обставини з
 додатками, треба звернути увагу на формування запитань: вони мають
 бути природними, як у живiй мовi.
 5. У реченнi Дiти йдуть до школи iменник з прийменником до школи
 виступає обставиною (куди?). У реченнi Дiти вимiряли вiдстань
 вiд алеï до школи ставимо запитання (до чого?) 0Т» же, це
 додаток.
 6. Якщо ж до одного й того самого члена речей ня доречними є
 запитання додатка й обставин i тодi потрiбно звернути увагу на
 семантику. Знз чення має те, про що йдеться про простороï
 I поняття чи обєкт дiï: Сидiти на стiльцi (на 1/0 Iрама
 тика: морфологiя, синтаксис
 ! | | _ конкретний предмет, над яким можна
 виконати якусь дiю. Вiдпочивати в лiсi (де?) просторове поняття. Отже,
 iменник з конк ретним лексичним значенням тяжiє до додатка, а з
 менш конкретним до обставини. З д в реченнi Дiти були в бабусi до слiв
 у ба- бисiможна поставити два доречних запитання: дiти були (де?) у
 бабусi i дiти були (у кого?) у бабусi. Отже, цей член речення може бути
 i обс тавиною, i додатком.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/DOVIDNIK_LITERA/obstavina.dhtml