На вiчну пам'ять Котляревському

Е легiя написана 1838 року пiд впливом звiстки про смерть автора
Енеïди. Найбiльшою заслугою ве ликого свого попередника Ш евченко
вваж ає те, що Котляревський Всю славу козацьку за словом
єдиним Перенiс в убогу хату сироти. Порiвнюючи поета з
украïнським соловейком, Т. Ш евченко прорiкає йому безсмертну
славу: Будеш , батьку, панувати, Поки живуть люди; П оки сонце з неба
сяє, Тебе не забудуть. Послання До Основяненка разом з поемами
Iван Пiдкова i Тарасова нiч пiдносять минуле, сповнене ге роïчними
подiями й постатями: Не вернеться воля, Не встануть гетьмани, Не
покриють У краïну Червонi жупани! Серце поета сповнене п екучим и
думками про те, що Козацтво гине; Гине слава, батькiвщина, що над дiтьми
козацькими поляки пану ють*. Шевченко поетизуе героïчну романтику,
стверджує невмирущу славу украïнського козацтва: Наша дума,
наша пiсня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава
Украïни!