Класифiкацiя сполучникiв

За походженням сполучники по дiляють на первиннi (непохiднi) i вто риннi
(похiднi). До первинних належать дуже давнi сполучники, якi не
подiляються на складовi частини. ïх усього декiль ка: i (й ),а ,
та, чи, але, бо, нi. До вторинних належать сполучни ки, що утворилися
вiд непохiдних сполучникiв та слiв iнших частин мови (займенникiв i
прислiвникiв, часток i прийменникiв): або (а+бо), зате (за--те), якщо
(як+що), якби (як+би), щоб 292 (що+б), мовбито (мов+би+то) неначебто (
не+наче+б+то), тому що, через те що тощо. За будовою сполучники подiля
ють на простi, складнi i складенi. Простi сполучники у яких не
вичленовуються складовi частини: i, й, а, та, чи, бо, що, як, коли, хоч.
Складнi сполучники у яких можна вичленувати двi (i бiльше) складовi
частини: щоб, якщо, якби, нiби, анiж, проте, або, немовби тощо. Це
завжди похiднi сполучники. Складенi сполучники являють собою сполучення
двох i бiльше слiв, що пишуться окремо: тому що, через те що, так що,
для того щоб, як тiльки, тимчасом як, незважаючи на те що, у мiру того
як, унаслiдок того що, завдяки тому що. За способом уживання в реченнi
сполучники подiляються на одинич нi, повторюванi й парнi. Одиничнi: i,
й, та, але, проте, зате, однак. Повторюванi: або…або, чи…чи,
то…то, не то-Н то, чи то…чи то, нi…нi. Парнi: не
тiльки.., а й; не стiльки.., скiЛ ки; хоч.., але; чим.., тим; як. i;
коли (я к щ о т о . Граматика: морфологiя, За синтаксичними функцiями
спо лучники подiляють на два розряди: сполучники сурядностi;
* сполучники пiдрядностi.