Весiлля як драматична постановка

Весiлля — це надзвичайно добре скомпонована й осмислена драматична
гра, де реальне органiчно переплiталося iз традицiйно-умовним. Основними
героями весiльноï драми були молодий i молода, ïхнi батьки, а
навколо них поєднувалися iншi дiючi особи. Кожний з учасникiв
драматичноï гри повинен був чiтко виконувати свою роль. Режисером
весiльноï драми виступав сват, що повинен був бути людиною
кмiтливим i дотепним. Весiльна драма була явищем публiчним, захоплюючим
i збирала багато глядачiв
Основне завдання весiльноï драми — показати, що нова сiм'я
формується в урочистiй i радiснiй обстановцi. На весiллi панувала
святкова атмосфера з гиперболизированним проявом почуттiв. Словесний
супровiд весiлля надзвичайно багато тематично й рiзноманiтно по жанрах.
Тут звучали пiснi, театралiзованi сценки, змова, прислiв'я й приказки й
т.п. Весiльна драма мiстила п'ять бiльших дiй: сватання, заручини
(смотрини), пiдготовку до весiлля, весiлля, прицепини (пропой). Кожний
iз цих актiв складався з декiлькох самостiйних епiзодiв. Процес весiлля
тривав довго, iнодi проходили мiсяцi вiд початку до закiнчення.
Починалося весiльне свято на Украïнi, як i в iнших слов'янських
народiв, сватанням. Воно складалося iз двох частин. Перш нiж засилати до
дiвчини старост, родичi молодого намагалися домовитися про шлюб
(обмiняти хлiб). На цю розмову посилали кого-небудь iз родичiв молодого,
iнодi йшла його мати iз сестрою. Тут же домовлялися про саме сватання.
Остаточно домовлялися про весiлля через послiв молодого — сватiв.
Коли ж батьки молодоï давали згоду на одруження, те молода виносила
рушники, якими старости перев'язували один одного через плече, i
затикали нареченому за пояс хустка Батько й мати благословляли молодих.
Пiсля цiєï церемонiï старост пригощали. На сватання
пiсень не спiвали. Заручини свiдчили про початок весiльного обряду. Це
було перше офiцiйне побачення молодого й молодий. Заручини вiдбувалися в
молодоï, куди приïжджали батьки й родичi молодого. Сходилися
подруги нареченоï, ïï сiм'я, сусiди. У весiльнiй
обрядовостi заручини, по народному звичаï, були цивiльним актом, що
затверджував шлюб молодих людей. Пiд час ритуалу дружки спiвають пiснi,
у яких розповiдають про сум молодоï, викликаною майбутньою розлукою
iз сiм'єю, пригнiченiсть батькiв
Пiсля цього наступав перiод пiдготовки до весiлля. Дню весiлля
передувало випiкання короваю — весiльного хлiба — символу
добробуту. Процес випiкання короваю поетизувався. Важливими компонентами
весiльноï обрядовостi було в'язання вiнкiв з барвiнку —
символ вiчноï любовi й шлюбу. Звивання гильца — вiдгомiн
тотемних вiрувань. Звивання гильца завжди вiдбувалося врочисто, його
прикрашали пучками калини, житнiми колосками, паперовими квiтами,
барвiнком i т.д.
Церемонiя прикраси гильца закiнчувалася частуванням гостей, пiснями й
танцями. Наречена й наречений прощалися на цьому вечорi з молоддю села.
День весiлля був наповнений обрядовiстю, символiчними дiями, численними
пiснями, танцями. Всi дiï мали врочистий характер, кожний етап
весiлля здобував певний психологiчний вiдтiнок. Визначали цей стан
насамперед пiснi, якi виконувалися хором дружок або светилок. Весiлля
— це оригiнальна синкретична музична драма, що мала чiтко певну
тему — одруження, а також режисерiв, що дiють осiб, героïв.
Учасники цiєï драми, по вираженню Ф. Колесси, …грають
подiю власного життя. Кожний з учасникiв весiльноï драми знав
своï обов'язки, правила поведiнки, повинен був знати словесний
супровiд. Як бачимо, весiльна драма — високопоэтичная й гуманна,
є проявом багатовiкових i поетичних традицiй. У неï органiчно
ввiйшло й затвердився поетичний початок пор язичества й бiльше пiзнього
часу, що дало поезiю великоï образноï сили, що визначила
тривалу ïï життя