Дисимiляцiя приголосних

Дисимiляцiя (вiд латинського сИв- зiтiIаИо розподiбнення) це таке
фонетичне явище, при якому один з двох однакових чи подiбних приго
лосних звукiв у межах одного слова замiнюється iншим,
артикуляцiйно близьким. Отже, це розподiбнення звукiв. Дисимiляцiя
виявляється у: Змiнi [кт] на [хт]: кгто хто. При твореннi вищого
ступеня по рiвняння прикметникiв [сш], [зиi] змiнилися на [шч] i [жч]:
висший вишиïий вишчий (ор- фогр. вищий), низший нижиiий нижчий.
Змiнi [чн] на [иiн] у деяких давнiх словах: мiрошник (iз М'ЬрОЧЬНИК'ЬЛ
рушник (iз ручьникг), а також рушниця, соняшник, сердешний.
Розподiбненнi двох однакових звукiв при твореннi iнфiнiтива вiд коренiв,
що закiнчувалися на [д], [т]. Унаслiдок регресивноï дисимi
ляцiï утворилося звукосполучення [ст]: плет-ти плести, вед-ти вес
ти, мет-ти мести, бред-ти брести. Таким чином, явища асимiляцiï й
дисимiляцiï приголосних звукiв спри яють зручностi у вимовi,
роблять ïï природною та милозвучною. Крiм то го, вони
допомагають краще зрозумi ти тi позицiйнi й iсторичнi змiни, якi
становлять фонетичну особливiсть украïнськоï мови.