Будiвництво Святоï Софiï (1037) i монастирiв

На згадку цього знаменитого торжества Великий Князь заклав на мiсцi бою
чудову церкву й, поширивши Киïв , обвiв його кам'яними стiнами;
наслiдувати Константинополя, вiн назвав ïх головнi врата Златими, а
нову церкву Святою Софиею Митрополитською, прикрасивши ïï
золотом, срiблом… i дорогоцiнними посудинами. Тодi був уже
митрополит у нашiй древнiй столицi, iм'ям Феопемпт — iмовiрно,
грек, — який, по звiстцi Нестора, в 1039 роцi знову освятив храм
Богоматерi, споруджений Володимиром, але ушкоджений, як потрiбно думати,
сильним Киïвською пожежею 1017 року. Ярослав почав також будувати
монастирi: першими з них були в Києвi монастир Св. Георгiя й Св.
Ирини. Цей государ, по ськазанню лiтописця, досить любив церковнi
устави, духовних пастирiв i особливо чорноризцiв, не менш любив i книги
Божественнi; велiв переводити ïх iз грецькоï на слов'янську
мову, читав оние день i нiч, багато хто списував i поклав у церквi
Софiйськоï для народного вживання. Визначивши зi ськарбницi
своєï достатнiй змiст iєреям, вiн помножив число
ïх у всiх мiстах i наказав ïм учити нових християн, утворити
розум i моральнiсть людей грубих; бачив успiхи вiри й радувався, як
старанний син церкви й добрий батько народу.