Виникнення римськоï поезiï й драми в серединi II в. до н. э

Першi кроки римськоï художньоï лiтератури пов'язанi з
поширенням у Римi грецькоï освiченостi Раннi римськi письменники
наслiдували класичних зразкiв грецькоï лiтератури, хоча ними були
використанi римськi сюжети й деякi римськi форми. Нi пiдстави
заперечувати наявнiсть усноï римськоï поезiï, що виникла
у вiддалену епоху. Самi раннi форми поетичноï творчостi зв'язанi,
безсумнiвно, скультом.
Так виник релiгiйний гiмн, священна пiсня ( carmen ), зразком якоï
є пiсня, що дiйшла до нас, Салиев. Складено вона сатурническими
вiршами. Це самий древнiй пам'ятник италийского вiльного вiршованого
розмiру, аналогiï якому ми знаходимо в уснiй поезiï iнших
народiв
У патрицiанських родах складалися пiснi й сказання, що прославляли
знаменитих предкiв. Одним з видiв творчостi були элогии, складенi на
честь померлих представникiв знатних прiзвищ. Самим раннiм прикладом
элогии може служити епiтафiя, присвячена Л. Корнелiєвi Сципиону
Бородатому, котра також дає зразок сатурнического розмiру. З iнших
видiв римськоï усноï творчостi можна назвати похороннi пiснi,
що виконувалися особливими плакальницями, усякого роду змови й
заклинання, що також складалися вiршами. Таким чином, ще задовго до
появи римськоï художньоï лiтератури в справжньому змiстi цього
слова в римлян створюється вiршований розмiр, сатурнический стих,
що був використаний першими поетами
Зачатки римськоï народноï драми варто шукати в рiзних
сiльських святах, але розвиток ïï пов'язане iз впливом
сусiднiх народiв. Основним видом драматичних подань були ателлани.
Оки з'явилися в Етрурiï й зв'язанi були з культовими дiями; але
розвинена була ця форма осками, i сама назва ателлан походить вiд
кампанского мiста Ателли. Ателлани були особливими п'єсами, змiст
яких бралося iз сiльського життя й життя маленьких мiст
В ателланах у головних ролях виступали тi самi типи в образi характерних
масок (ненажера, хвалькуватий роззява, дурнуватий старий, горбатий
хитрун i iн.). Спочатку ателлани представлялися експромтом. Згодом, в I
в. до н. е., ця iмпровiзацiйна форма була використана римськими
драматургами як особливий комедiйний жанр
До древнiх часiв ставиться й початок римськоï прози. У ранню епоху
з'являються писанi закони, договори, богослужбовi книги. Умови
громадського життя сприяли розвитку красномовства. Деякi з вимовлених
мовлень були записанi
Цицерону, наприклад, було вiдоме мовлення Аппия Клавдiя Цека, вимовлена
в сенатi iз приводу речення Пирра укласти з ним мир. Знаходимо ми
вказiвки й на те, що вже в ранню епоху з'являються в Римi надгробнi
мовлення
Римська лiтература виникає як лiтература наслiдувальна. Першим
римським поетом був Ливий Андроник, що перевiв на латинську мову
Одиссею. По своєму походженню Лiвiï був грек з Тарента. В 272
р. його привезли в Рим у якостi полоненого, потiм вiн одержав звiльнення
й займався навчанням дiтей свого патрона й iнших аристократiв. Переклад
Одиссеи був виконаний сатурническими вiршами. Мова його не вiдрiзнявся
добiрнiстю, i в ньому зустрiчалися навiть словотвору, далекi латинськiй
мовi. Це був перший поетичний добуток, написане по-латинському. У
римських школах протягом довгого рокiв училися по перекладу Одиссеи,
зробленому Андроником
Ливий Андроник написав кiлька комедiй i трагедiй, якi являли собою
переклади або переробки грецьких добуткiв
При життi Лiвiя почалося поетична дiяльнiсть Гнея Невия (близько 274-204
р.), кампанского уродженця, якому належить епiчний добуток про першу
Пунiчну вiйну з коротким викладом попередньоï римськоï
iсторiï
Крiм того, Невий написав кiлька трагедiй, i в числi ïх такi,
сюжетом для яких послужили римського сказання
Тому що в трагедiях Невия виступали римляне, одягненi в урочистий костюм
-тогу з пурпурною облямiвкою, — твори цi називаються fabulae
praetextae .
Невий писав i комедiï, у яких не приховував своïх
демократичних переконань. В однiй комедiï вiн iронiчно вiдгукнувся
про всесильний тодi Сципионе Старшому; за адресою Метеллов вiн сказав:
Судьбою злий Метелли в Римi консули. За своï вiршi Невий був
посаджений у в'язницю й звiльнений вiдтiля лише завдяки заступництву
народних трибунiв. Проте, йому довелося вийти з Рима
Пiсля другоï Пунiчноï вiйни з'явилися добутки поета Энния(239-
169 р.) . Родом вiн був iз Бруттия. Энний брав участь у другiй Пунiчнiй
вiйнi, пiсля ïï служив центурiоном на островi Сардинiï,
тут зустрiвся з Катоном Старшим, котрий привiз його iз собою в Рим. Iз
цього часу Энний жив у Римi й займався викладанням i лiтературною
працею. Энний дiстав права римського громадянства й обертався серед
знатних римлян; особливо близький вiн був до кружка Сципионов.
Головним добутком Энния був Лiтопис ( Annales ), але, крiм того, вiн
подiбно своïм попередникам писав трагедiï й комедiï.
Энний перший увiв у латинську лiтературу гекзаметр. Таким чином, грецькi
вiршованi розмiри, заснованi на певних чергуваннях довгих i коротких
звукiв, могли бути використанi й для латинськоï поезiï
Энний користувався славою й при життi, а пiсля смертi шанувався як один
iз кращих поетiв
Вiд твору всiх трьох перерахованих поет^-лiвiя, Андроника, Невия й Энния
— дотепер дiйшли лише уривки