Твiр мiркування: Що я зрозумiв, прочитавши вiрш Чесна бiднiсть

У другiй половинi XVIII столiття в Шотландiï жив i писав
генiальний народний поет, що вмiв розповiсти про найкращi, самi людянi
почуття простих людей. Слава Роберта Бернса вийшла далеко за межi
Шотландiï. Коли читаєш вiршi Роберта Бернса, стає
близько й зрозумiло вiдношення поета до працi, волi, любовi, дружбi,
призначенню людини на землi. У вiршах звучить живий голос Роберта Бернса
i його щирих почуттiв — радiсть, скорбота, надiя на щасливе
майбутнє
Поет звертався до традицiй народноï пiсенноï творчостi:
фольклорних образiв, порiвнянь. Основними темами його поезiï були
вiрна любов, мiцна дружба, трудовi буднi сiльських працiвникiв. Коли я
прочитала вiрш Роберта Бернса Чесна бiднiсть, менi схотiлося дiяти.
Робити що-небудь, щоб чесних людей у свiтi стало бiльше, нiж безчесних
панiв, про якi говориться у вiршi. Менi стало ясно, що не потрiбно
соромитися чесноï бiдностi — це нерозумно, шкода й негiдно. Я
зрозумiла, що сьогодення багатство — не в кiлькостi золотих монет,
а в теперiшнiх, чесних людях. Багатi люди — це не тi, хто
одягнений у шовки й п'є вино. По-справжньому богатими можуть бути
тiльки простi люди — тi, хто ïсть хлiб i воду п'є й
чесним годується працею. Потрiбно судити про людей не по
ïхньому розкiшному платтю, а по тому, що усерединi в людини. Не
варто кланятися й плазувати перед сильними миру цього — природними
лордами, а насправдi колодами:

• Хоч весь вiн у позументах,
• Колода залишиться колодою
• И в орденах i в стрiчках!

Нiхто не зможе призначити людину чесним — це не посада, а внутрiшня суть людини. Чеснiсть виховується в сiм'ï родителями з дитинства, ïï просто так не одержиш i нiде не купиш. Нагороди й лестощi не замiнять людинi розум, совiсть i честь. Я згодна з Робертом Бернсом, що

• Настане день i година проб'є,
• Коли розуму й честi
• На всiй землi прийде черга
• Стояти на першому мiсцi…
• …буде день,
• Коли навкруги
• Всi люди стануть брати!

Своï вiршi Бернс починав складати не зi слiв, а з музики. Вiн вибирав або складав мелодiю, наспiвуючи ïï про себе доти, поки мотив не ставав зовсiм ясним у всiх вiдтiнках, а вже потiм писав слова на цей мотив. Поки я повнiстю не опаную мотивом, поки я не проспiваю його, наскiльки вмiю спiвати, я не можу складати вiршi, — пояснював Роберт Бернi, уже будучи знаменитим поетом. Це вiрш — пiсня-наставляння нащадкам: не забувайте про добро й зло, не плутайте правду з неправдою, вiдрiзняйте щирi цiнностi вiд усього наносного