Один з варiантiв легенди про град Китеже

Отож, у тi далекi часи й був побудований у дрiмучих лiсах на невисоких
горах, що стояли над гарним тихим озером, мiсто Великий Китеж. Будувався
вiн князем Юрiєм Всеволодовичем пiсля того, як був уже спорудять
на Волзi Малий Китеж.
I ледь тiльки закiнчили муляри й теслi будiвлю бiлостiнних храмiв i
теремiв, як пiшов на Русь нечестивий хан Батий зi своïми злими
одноплемiнниками. Докотилося вiйсько татарське до волзького Китежа й
початок осаджувати мiсто той з усiх бокiв. Непохитно боролися росiйськi
воïни, але сили було в них обмаль. Здолали вороги захисникiв мiста.
Взяв Батий Малий Китеж i до Великого кинувся. Юрiй оборонятися став,
хотiв перепинити шлях ворогiв до Великого Китежу, так не встояли проти
недругiв князiвськi вiйська, i стали вони вiдходити в глиб заволзьких
лiсiв. Так i йшли татари слiдами росiйських воïнiв аж до самого
лiсового озера Светлояра. А коли вража сила близько пiдступила, росiяни
стали стiною. Але сил було мало.
I отут Китеж весь як ïсти з'ïхав з гори прямо в озеро й на
очах татар потонув. З тоï пори й коштують у цьому чудовому
мiстечку, над дзеркально чистим Светлояром, гори, нiчим не забудованi. I
тiльки виросли отут високi ках щогли сосни так бiльшi кучерявi берези.
Дерева так низькорослi кущi iз травою столiттями вiдбиваються тут у
спокiйнiй водi тихого лiсового озера.