Як ви розумiєте слова: тiлесне й духовне здоров'я людини?

Людина - часточка природи, одне з умнейших ïï iстот. А тому
можна говорити про органiчний зв'язок природи й людини. Все живе бере iз
землi силу й здоров'я, якi обертаються силою й здоров'ям людини. Знання
цiлющих властивостей рослин , ягiд, овочiв розкривають нам
таємницi природи, допомагають пiклуватися про своє здоров'я
й оберiгати навколишню дiйснiсть. Джерелами тiлесного й духовного
здоров'я є, на мою думку, екологiя — екологiя природи й
екологiя думки
Менi хочеться, щоб у людей були чистi й тiльки позитивнi думки про
наше життя, про Вселений, i цi думки формували б наше вiдношення до
всього, що нас оточує, щоб ми ощадливо витрачали природнi ресурси:
людство давно й всерйоз замислюється над ними, як приручити
гiгантськi природнi сили, як обмежити свiй небажаний вплив на живу
природу. Для гармонiйного фiзичного й духовного розвитку людини потрiбнi
чистi повiтря й вода, екологiчно безпечнi продукти харчування й творча
робота, збагачення особистостi всi новими й новими знаннями, якi, як
пiдкреслює автор, оздоровлюють людську душу, омолоджують,
окриляють. Пiзнання миру дає людинi силу духу, упевненiсть у
своïх дiях i вчинках, робить його духовно й фiзично богатим.
Здається, немає нiчого рiдного й бiльше зрозумiлого, чим
любов дитини до своєï матерi, до ïï мови, любов до
рiдноï домiвки. Виявляється, всi не так просто. Далеко не в
кожного є нiжнi почуття до матерi, що його народила й виплекала,
до землi, що виростила й нагодувала. У цьому є багато не тiльки
суб'єктивних, а й об'єктивних причин. Що ж представляє
корiнь i основу нацiональноï свiдомостi? Думаю, що на першому планi
йде утворення, засвоєння кращих традицiй свого народу, знання
героïчноï iсторiï своïх предкiв. Другий не менш
важливий фактор — людське достоïнство, серцева доброта й
любов. Без них не сприймеш болiв i радостi своєï нацiй, не
усвiдомлюєш, як ïй потрiбнi нашi вiдданiсть i робота. Адже
скiльки талановитих людей подалися шукати кращоï долi й прославляти
чужi краï й народи!
В. Винниченко вважає, що вищим розвитком нацiонального почуття
є iнтернацiоналiзм. Iз цим твердженням не можна не погодитися, але
з деяким застереженням. Iнтернацiоналiзм можливий при дiйсно повному
розквiтi всiх нацiй, на вищому пiку прогресу людства. Нам до цього ще
дуже далеко. Думаю, що досить просто дружнiх, добросусiдських
взаємин з усiма, розумноï iнтеграцiï, спiвробiтництва в
рiзних областях. Не можна допускати такого iнтернацiоналiзму, коли одна
нацiï грубо, навiть силомiць, втручається в справи
iншоï, диктує своï умови й свою iдеологiю,
експортує революцiю або здiйснює свою iнтернацiональний
обов'язок, пiднiмаючи права людини, зневажаючи ïï
нацiональними потребами й нав'язуючи своє
Незабаром ми закiнчимо школу, i розкриється перед нами широкий
життєвий шлях з його трудовими буднi. Я вже давно вирiшила, ким
буду, яку професiю оберу. Я хочу бути, як i герой тексту, лiкарем. Хочу
лiкувати доросл i маленьких, робити всi, щоб вони були здоровими,
приносити радiсть у кожну сiм'ю, повертати до життя безнадiйно хворих.
Що може бути прекраснiше: пiсля безсонних ночей, проведених бiля
хворого, побачити посмiшку на його особi. Хочу бути гарним лiкарем. Я
зроблю всi, щоб до мене зверталися не тiльки з лихом, горем, а й тодi,
коли все гаразд. Тому що краса моєï професiï — у
повсякденнiй, напруженiй роботi, у буднях, святах, з яких
складається наше життя. Отже щодня, працюючи лiкарем, буду
прагнути приносити людям радiсть. Я прикладу максимум зусиль, знань,
роботи, щоб по можливостi частiше бачити всмiхненi особи хворих. А це, я
впевнена, — вища нагорода роботи лiкаря