Хрещення Києва

I коли прийшов, повелiв перекинути iдоли — одних порубати, а iнших
спалити. Перуна ж наказав прив'язати до хвоста коня й волочити його з
гори по Боричевому взвозу до Струмка й приставив дванадцять чоловiкiв
бити його жезлами. Робилося це не тому, що дерево що-небудь
почуває, але для наруги бiса, що обманював людей у цьому образi.
Коли тягли Перуна по Струмку до Днiпра, оплакували його невiрнi, тому що
не прийняли ще хрещення. I, притягши, кинули його в Днiпро. I приставив
Владимир до нього людей, ськазавши ïм: Якщо пристане де до берега,
отпихивайте його. А коли пройдуть пороги, тодi тiльки залишiть його.
Вони ж виконали, що ïм було наказано. I коли Перун пройшов пороги,
викинуло його на обмiлину, i тому прослило мiсце те Перунья обмiлина, як
зветься й дотепер.
Потiм послав Володимир по всьому мiсту ськазати: Якщо не прийде хто
завтра на рiку — будь те богатий, або бедний, або жебрак, або раб,
— буде менi ворогом. Почувши це, з радiстю пiшли люди, радiючи й
говорячи: Якби не було це гарним, не прийняли б цього князь наш i бояри.
Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими й царициними на
Днiпро, i зiйшлися там люди без лiку. Увiйшли у воду й стояли там однi
до шиï, iншi по груди, деякi тримали дитин, попи ж робили молитви,
коштуючи на мiсцi. I була радiсть на небi й на землi iз приводу стiлькох
душ, що рятуються; а диявол говорив, стенаючи: На жаль менi! Проганяють
мене звiдси!
(Повiсть минулих лiт)