Герой роману И. С. Тургенєва Напередоднi
Як вiдомо зi спогадiв письменника, прототипом Инсарова був болгарин
Катранiв, студент фiлологiчного факультету Московського унiверситету.
Инсаров по-справжньому героïчна натура, вiн позбавлений
егоïзму, все його життя повнiстю пiдпорядковане суспiльним
iнтересам. Нiщо не може змусити його вiдступити вiд намiченоï мети,
навiть можливiсть особистоï помсти вiн приносить у жертву спiльнiй
справi. Це надає цiлiснiсть i визначенiсть його характеру
Риси натури И. рельєфно вимальовуються при порiвняннi з iншими
персонажами роману — молодим вченим-iсториком Берсенєвим i
талановитим художником Шубiним, не здатними принести батькiвщинi
практичну користь: один займається iсторiєю германського
права, а iншоï лiпить вакханок i мрiє про Iталiю
Упертий i цiлеспрямований И. iз честю проходить випробування любов'ю, що
до нього виявлялося не пiд силу жодному тургеневскому героєвi: вiн
смiло вiдповiдає на почуття Олени Стаховой, не страшачись
вiдповiдальностi за ïï життя i яких-небудь iншi перешкоди. У
ïхньому сполучнику йому належить провiдна роль: саме з появою И. у
життi Олени з'являється цiлься При цьому Инсаров єдиний iз
центральних героïв Тургенєва, що з'єднався зi
своєï коханоï й чиє щастя заслужено. Натура И.
така, що вiн викликає симпатiю й гарячу прихильнiсть навiть у тих
людей, якi могли б його ненавидiти. Так, Берсенєв, що любить Олену
й знає про ïï любов до И., залишається цiлком
вiдданим йому, доглядає за ним пiд час його хвороби
Несподiвана смерть И. вносить у роман мотиви плати за щастя, трагiзму
людського життя. Хоча вiн умирає не в сутичцi з турками, а на
руках у дружини в iталiйському готелi, вплив И. на Олену настiльки
значно, що пiсля смертi чоловiка вона вiдправляється в Болгарiю
продовжувати його дiло
В образi И. Тургенєв втiлив iдею об'єднання всiх сил заради
блага батькiвщини. Тим часом критика сприйняла героя iнакше. Н.
А.Добролюбов у роботi Коли ж прийде теперiшнiй день? (1860) вiдкидав
тургеневского героя, протиставляючи йому революцiйну програму росiян
Инсарових, якi повиннi боротися iз внутрiшнiми турками, тобто, на думку
критика, майже з половиною росiйського суспiльства. Таке трактування
образа И. стали причиною розриву Тургенєва з журналом Сучасник.
Недоброзичливi оцiнки виходили також iз протилежного табору: наприклад,
М. И.Драган порахував героя сухим i схематичним
Наш час виявився бiльше милостивим до И. Цей образ, що став досить
популярним, неодноразово втiлювався в кiно й на сценi. В 1961 роцi в
Ленiнградському Малому оперному театрi був поставлений балет Напередоднi
на музику И. Шварца (Инсаров — Боярчиков). На екранi герой
Тургенєва з'являвся у фiльмах 1915, 1928, 1959 i 1985 рокiв
