Герой роману И. С. Тургенєва Напередоднi

Як вiдомо зi спогадiв письменника, прототипом Инсарова був болгарин Катранiв, студент фiлологiчного факультету Московського унiверситету. Инсаров по-справжньому героïчна натура, вiн позбавлений егоïзму, все його життя повнiстю пiдпорядковане суспiльним iнтересам. Нiщо не може змусити його вiдступити вiд намiченоï мети, навiть можливiсть особистоï помсти вiн приносить у жертву спiльнiй справi. Це надає цiлiснiсть i визначенiсть його характеру
Риси натури И. рельєфно вимальовуються при порiвняннi з iншими персонажами роману — молодим вченим-iсториком Берсенєвим i талановитим художником Шубiним, не здатними принести батькiвщинi практичну користь: один займається iсторiєю германського права, а iншоï лiпить вакханок i мрiє про Iталiю
Упертий i цiлеспрямований И. iз честю проходить випробування любов'ю, що до нього виявлялося не пiд силу жодному тургеневскому героєвi: вiн смiло вiдповiдає на почуття Олени Стаховой, не страшачись вiдповiдальностi за ïï життя i яких-небудь iншi перешкоди. У ïхньому сполучнику йому належить провiдна роль: саме з появою И. у життi Олени з'являється цiлься При цьому Инсаров єдиний iз центральних героïв Тургенєва, що з'єднався зi своєï коханоï й чиє щастя заслужено. Натура И. така, що вiн викликає симпатiю й гарячу прихильнiсть навiть у тих людей, якi могли б його ненавидiти. Так, Берсенєв, що любить Олену й знає про ïï любов до И., залишається цiлком вiдданим йому, доглядає за ним пiд час його хвороби
Несподiвана смерть И. вносить у роман мотиви плати за щастя, трагiзму людського життя. Хоча вiн умирає не в сутичцi з турками, а на руках у дружини в iталiйському готелi, вплив И. на Олену настiльки значно, що пiсля смертi чоловiка вона вiдправляється в Болгарiю продовжувати його дiло
В образi И. Тургенєв втiлив iдею об'єднання всiх сил заради блага батькiвщини. Тим часом критика сприйняла героя iнакше. Н. А.Добролюбов у роботi Коли ж прийде теперiшнiй день? (1860) вiдкидав тургеневского героя, протиставляючи йому революцiйну програму росiян Инсарових, якi повиннi боротися iз внутрiшнiми турками, тобто, на думку критика, майже з половиною росiйського суспiльства. Таке трактування образа И. стали причиною розриву Тургенєва з журналом Сучасник. Недоброзичливi оцiнки виходили також iз протилежного табору: наприклад, М. И.Драган порахував героя сухим i схематичним
Наш час виявився бiльше милостивим до И. Цей образ, що став досить популярним, неодноразово втiлювався в кiно й на сценi. В 1961 роцi в Ленiнградському Малому оперному театрi був поставлений балет Напередоднi на музику И. Шварца (Инсаров — Боярчиков). На екранi герой Тургенєва з'являвся у фiльмах 1915, 1928, 1959 i 1985 рокiв